Денис Овчар (VJ DaPix): «Це дивне відчуття трансцендентального сну»

Відеопроекції, які задають атмосферу різноманітних заходів: концерти, вечірки, літературні події, сьогодні набирають все більшої популярності. Для повноти певного посилу на творчих заходах чудовою складовою слугує саме віджеїнг. Що це таке та чому без нього «не чіпляє», розповімо в сьогоднішній розмові. Віджей Денис Овчар (VJ DaPix) разом із своєю командою VJ group «CUBE» у цій справі вже багато років, за їхніми плечима чимала кількість яскравих проектів, неординарних візуалізацій та не менше захоплюючих розповідей.

 

Віджей-група «КУБ» (VJ group «CUBE» ) створена у 2006-му році на базі одноіменного франківського кіноклубу. Зараз група складається з чотирьох віджеїв: VJ Glow (Сергій Пілявець), VJ DaPix (Денис Овчар), VJ Ra (Роман Шкромида) та VJ Yura Bin (Юрій Овчар). Команда починала з класичного віджеїнга, але швидко вийшла за рамки жанру. За 10 років учасники створили роботи у таких жанрах, як: медіа-арт, медіа-перформанс, мапінг, відео-арт, медіа-інсталяція. Гурт активно співпрацює не тільки з музикантами, а й з поетами, художниками, письменниками, а також з театром.

 


 

 


 

 — Денисе, розтлумачте нам значення слова «віджейнг» та, власне, розкажіть більше про цю справу.

 

— Як все відбувається? Діджей створює мікс, новий мистецький продукт зі шматочків різних звуків, чужих пісень, цитат тощо. Віджей, тобто відео жокей – це людина, котра жонглює відеоконтентом. Це можуть бути цитати з фільмів, з кліпів, маленькі фрагменти, також спеціально створені власні зйомки: натурні, модельні, документальні, уривки з телепередач, або ж генеровані на комп’ютері геометричні фігури, абстрактний контент. Все це фіксується для того, щоб створити новий твір, який відповідав би певній задумці.

 

Як це відбувається на концерті? Ми готуємося до виступу, слухаємо музику і під неї, як правило, наживо створюємо та показуємо відеоряд, яким доповнюємо, ілюструємо виступ музикантів. Це і є віджеїнг, один з напрямів відеоарту.

 

(C) DaPix

(C) DaPix

 

— Чи пригадуєте час, коли виникла ваша віджей-група?

 

— «КУБ» існує вже десять років. Ми почали у грудні 2006-го на електронних вечірках, а вже через рік, у травні 2008-го, Юрій Іздрик запросив нас зіграти акцію «Гіпсокартон» на фестивалі «Флюгери Львова». Юрко грав на роялі та читав тексти, а ми ілюстрували виступ абстрактними відео.

 

 

— Які ще пригадуєте ваші перші виступи?

 

— Після цього Олег Гнатів з «Перкалаби» запросив нас на фестиваль «Шешори 2008» (який потім став називатися «АртПоле»), що відбувся у Воробіївці. Там нас побачила велика аудиторія.

 

І вже у вересні 2008-го відбувся перший гастрольний тур разом із Юрієм Андруховичем та польською групою «Karbido». Це був їхній перший альбом під назвою «Самогон». Ми візуалізували його від початку до кінця в українському турі. Тоді вже почали відходити від традиційного діджейського віджеїнгу (нарізав відео та поміксував на концерті). Ми спеціально знімали свій матеріал з акторами, костюмами, використовували «живу» камеру на сцені.

 

Автори біля інсталяції "Multiperson M(mimicry)" на арт-фестивалі "Ostrale", Дрезден

Автори біля інсталяції “Multiperson M(mimicry)” на арт-фестивалі “Ostrale”, Дрезден

 

Для альбому «Самогон» було створене відповідне відео до кожної композиції, існував чіткий монтажний план, але під час концерту залишалася велика доля імпровізації. В кожному місті виступ відрізнявся від попереднього і сміливо можна стверджувати, що кожен наступний концерт був кращим за попередній.

 

З тих пір, протягом дев’яти років працюємо спільно з групою «Karbido». Вже вийшло п’ять альбомів і ми їх всіх візуалізували.

 

 

Що запамяталося з останніх робіт?

 

– Нещодавно в рамках цьогорічного фестивалю «Porto Franko» ми презентували шостий альбом «Літографії». Цього разу це був не звичний віджеїнг на плоских екранах, а проекція – на будинок. Це теж підвид відео-арту, називається мапінг — це коли проекція відбувається на об’єктах, здебільшого на архітектурі, але й може бути об’єкт у просторі. За допомогою проекції просторовий об’єм видозмінюється, набуває нової форми, змісту та настрою.

 

До речі, цю техніку ми використали для нашого мистецького об’єкту «Multiperson». У 2007-му році це був інтерактивний об’єкт (фігура людини з монітором замість обличчя), а цього року ми його видозмінили за допомогою мапінгу і тепер вона виставляється у Дрездені на арт-фестивалі «Ostrale».

 

 

— Ви сказали, що часто імпровізуєте у виступах, але зважаючи на те, що це робота з відео, як вдається швидко орієнтуватися коли і яке відео потрібно знайти?

 

— Швидкість реакції, добра візуальна пам’ять і різні технічні «прийомчики», які дозволяють звести в єдиний стиль різні за ритмом чи зображенням відеошматки. Ми знаємо весь контент, який у нас є. А коли виступ запланований заздалегідь, то й складаємо відео у потрібних послідовностях. Аби якнайглибше розкрити ту чи іншу тему.

 

Важливою складовою є візуальні спецефекти. Наприклад, ніжне відео аплодуючої дитини можна перетворити на драматичне за настроєм. Лише кілька правильно підібраних змін у кольорі та ритмі.

 

 

Загалом імпровізовані виступи – це велика кількість адреналіну та швидкі реакції. Почувши перший такт, ми вже знаємо, чого очікувати далі. Найпростіше працювати з електронною музикою, оскільки її легко розрахувати завдяки прогнозованості ритму чи змінам тональності.

 

Два віджея працюють одночасно з двох комп’ютерів. Один грає, скажімо, куплет, а інший дивиться і паралельно підбирає відеоряд для приспіву. Як тільки відбувається зміна музики — за допомогою відеомікшера перемикаємо проекцію від одного віджея на іншого. Іноді граємо у чотири руки, міксуючи зображення з двох комп’ютерів одночасно або ще додаємо «живу» камеру із зображенням музикантів, публіки тощо.
 

Власне ось цей імпровізаційний підхід найцікавіший, оскільики не відомо, що вийде в результаті, але знаєш, що буде файно. Це дивне відчуття трансцендентального сну з відкритими очима. Якийсь образ з’являється у відео — чіпляєшся за нього, розвиваєш і “Оп!” — в тебе вже вийшла ціла розповідь.
 

 

 

— На які події вас запрошують для візуального супроводу?

 

— За нашими плечима дуже багато різноманітного досвіду: електронні вечірки та діджей сети, концерти джазових музикантів, літературні вечори тощо. Вже дев’ять театральних вистав поставлено з нашою участю, де відеопроекція працює як декорація.

 

 

Тут я б хотів окремо згадати продюсерську аґеннцію «АртПоле», котра виросла із фестивалю «Шешори/Артполе». Сім років поспіль ми брали активну участь у цьому фестивалі «АртПоле», а тепер щороку робимо спільні проекти з аґенцією.

 

Були великі мапінг-проекти: ювілей медичного університету, відкриття «Свято ковалів 2017», мапінг на фестивалі «Medialab East» у Любліні, а також на фестивалі «Industriada» в Катовіце, вже згаданий фест «Porto Franko».

 

12357061_655037557970103_2680336673371661769_o

 

Загалом в сучасному світі візуальне мистецтво займає одну з провідних ролей. А межі його використання – безграничні. Ще 10 років тому поняття «відеопоезія» було дивиною, а зараз це стало повсякденною практикою.

 

Ніколи не знаєш куди тебе покличуть завтра, і така невідомість радує — зажди цікаво братися за незвичні, нетрадиційні проекти. Експерементувати, знаходити нові підходи, форми, «гратися» із незвичними технічними засобами.

 

Сніжана САМАНЧУК

 

ПОДІЛИТИСЬ