Тема цьогорічного з’їзду художників – “Старовинний Станиславів”. Прогулючись середмісттям, можна зустріти людей з мольбертом. Це художники з міжнародного 27-пленеру, шо відбувається зараз у Франківську. Митці приїхали з різних куточків світу: Латвії, Хорватії, Угорщини, Білорусії та інших міст України. Кореспондентам “Вежі” вдалося поспілкуватись з художниками, розпитати про враження від Франківська.
Віктор Олійник, м. Одеса
[vc_row][vc_column][vc_column_text][/vc_column_text][vc_gallery type=”flexslider_slide” interval=”3″ images=”83023,83022,83020,83021″ img_size=”full”][/vc_column][/vc_row][vc_row][vc_column][/vc_column][/vc_row]
Чоловіка зустрічаємо на площі Шептицького, сьогодні він малює тут. Час від часу біля нього зупиняються перехожі – роздивляються його роботу. Віктор запитує: «Схоже, чи ні? Яких барв ще додати?».
Віктор вчився художньому мистецтву в Одесі та Ленінграді. Із захопленням розповідає нам легенди Станиславова, каже, шо місто побудоване на зірці, тому називає фортецю Бастіон «Зірковим містом». Її він малював вчора. Віктор переконаний, шо це енергетично сильне місце і закликає шанувати старі будівлі.
«Ми неорганічні із старою архітектурою, а стара архітектура була органічна з людиною минулого. Це завдання мистецтва — знайти міру усім речам. Від нас зараз забрали міру, наше завдання – оволодіти нею. Міра всім речам — це ми. Через усвідомлення того, що ми можемо бути власниками своїх думок, якими були наші предки.”
Ілона Дріліня, м.Єлгава (Латвія)
[vc_row][vc_column][vc_column_text][/vc_column_text][vc_gallery type=”flexslider_slide” interval=”3″ images=”83056,83057″ img_size=”full”][/vc_column][/vc_row][vc_row][vc_column][/vc_column][/vc_row]
«Зрозуміли, що ми перші, хто приїхав із Латвії на цей пленер. Франківськ надіслав нашому місту запрошення, так обрали нас представити Єлгаву. Очікувань не було ніяких, ми просто їхали. В уяві думали, що буде ближче до гір, але в реальності ти бачиш, що гори знаходяться дуже далеко.»
Ілона – дизайнер, їй припала до душі архітектура міста, вони з подругою роблять замальовки деталей будівлі. Подобається, що у Франківську не лише одна красива вулиця, а їх безліч.
Кате Сержане, м. Єлгава (Латвія)
[vc_row][vc_column][vc_column_text][/vc_column_text][vc_gallery type=”flexslider_slide” interval=”3″ images=”83039,83038″ img_size=”full”][/vc_column][/vc_row][vc_row][vc_column][/vc_column][/vc_row]
«Коли ми йшли малювати, то шукали таке місце, де б не було багато людей. І от, ми знайшли затишну вулицю і почали малювати. Але тут, нізвідки взялись так багато жовтих повітряних кульок. І тоді я хотіла крикнути: “Я була першою тут”. Люди просто не зрозуміли, шо закрили простір, на який я дивлюсь. Вийшло так, шо я потім таки намалювала одну кульку на тій картині. Але це і є суть пленеру.» – ділиться художниця.
Кате себе відчуває, як дитина в ляльковому магазині, роздивляючись будівлі. «Якщо це в тебе на серці, то ти і будеш художником. Ти від цього не втечеш» – додає художниця.
Ніла Горчанюк, м. Брест (Білорусь)
[vc_row][vc_column][vc_column_text][/vc_column_text][vc_gallery type=”flexslider_slide” interval=”3″ images=”83053,83054″ img_size=”full”][/vc_column][/vc_row][vc_row][vc_column][/vc_column][/vc_row]
Ніла навчалась у Львові, пізніше наважилась зробити там виставку. Їй подобається насиченість пленеру культурними заходами, можливістю відволіктись від щоденних турбот.
«Франківськ — зовсім інше місто, красиве і не схоже на Львів. Поки ще нічого не малювали тут. Нас дуже здивувала ваша “голуба церква”, в планах намалювати її з натури. Приємні враження від зустрічей. Мені пощастило, що тут є багато цікавих людей. Поділюсь у Білорусі хорошими враженнями, адже Франківськ і Брест — міста-побратими.»
Любомир Борщ. м.Веспрем (Угорщина)
[vc_row][vc_column][vc_column_text][/vc_column_text][vc_gallery type=”flexslider_slide” interval=”3″ images=”83043,83042″ img_size=”full”][/vc_column][/vc_row][vc_row][vc_column][/vc_column][/vc_row]
Любомир родом зі Львова. Крім освіти художника чоловік ще захоплюється грою на фортепіано. Переконаний, що мистецтво має впливати на відчуття.
«Дуже рідко можна побачити нічні картини. Під час створення композиції потрібно бачити все. Я люблю трохи побути на тому місці, щоб відчути атмосферу і потім в голові перетрансформувати, щоб з того, що я бачив вдень, створити нічну атмосферу. Я малюю вдень, але мені потрібно час від часу глянути на нічні деталі. Я люблю гру світла. У живописі важливе освітлення.»
Галина Шевчук, м. Будапешт (Угорщина)
[vc_row][vc_column][vc_column_text][/vc_column_text][vc_gallery type=”flexslider_slide” interval=”3″ images=”83051,83052″ img_size=”full”][/vc_column][/vc_row][vc_row][vc_column][/vc_column][/vc_row]
Галина родом з Тернопільської області. Працює в жанрі реалізму. На пленері художниця вже встигла намалювати будівлю краєзнавчого музею.
«В Угорщині діє дуже активна українська громада, там є наш український культурний центр, де дуже часто відбуваються якісь культурні заходи. Приїжджають митці з України, проводять різні концерти. Там є контакти із нашими мистецькими колами. До них надійшло запрошення на пленер, а у мене 12 травня планується виставка, тож попросили поїхати сюди, щоб я подивилась і помалювала.
Оксана Здоровецька, м.Одеса
[vc_row][vc_column][vc_column_text][/vc_column_text][vc_gallery type=”flexslider_slide” interval=”3″ images=”83047,83046,83048″ img_size=”full”][/vc_column][/vc_row][vc_row][vc_column][/vc_column][/vc_row]
Жінку зустрічаємо біля скверу Міцкевича. На її картині частина будівлі театру кіно “Люм’єр”. Перехожі зупиняються, кажуть, що їм подобається робота художниці.
«Я живу в Одесі, та Франківськ — зовсім інший. Художник обирає малювати те, що йому подобається. Мені дуже подобається цей пам’ятник пластунам по зміcту і по формі, тому його малюю.»
Ольга Клим
Наталка Курсик
Залишити відповідь