Ivan Navi завітав до радіо-шоу “Зроблено в Україні”. Молодий український співак розповів про те, якою повинна бути його обраниця; свої кулінарні здібності, ставлення до соціальних мереж, а також про стан сучасної української пісні.
– Вперше, коли я почула декілька пісень з альбому, одразу зрозуміла, що він присвячений одній особі. Я не помилилася?
– Я б так не сказав. Цей альбом більше присвячений шанувальникам. Завершальна пісня альбому – “Зірка”. Мене всі питають: “хто вона – ця зірка?” Насправді, це вони – мої шанувальники. Мої зірочки, яких я дуже люблю і ціную. Пісні, які я зараз роблю – це все для них.
– Іван Наві шукає собі дівчину. Зараз не йдеться, про шанувальниць.
– Можливо, можливо.(посміхається)
– Які основні критерії до твоєї обраниці? Давай, будемо відвертими і все таки розкажемо усім.
– Мені дуже подобається харизматичні дівчата, незакомплексовані. Люблю смачних дівчат, які люблять смачно поїсти.
– Пухкеньких?(сміється)
– Пухкеньких, так. Також важливо щоб дівчина була розуміючою. Тому що у моїй професії по іншому ніяк. Я співчуваю своїй майбутній дівчині, тому що це складно. Складно не бачити свого хлопця тижнями, місяцями. Переживати, ревнувати, як мінімум. Тому щастя вам і здоров`я, дівчата.(сміється)
– А готувати ти вмієш?
– Я дуже люблю готувати м`ясо. Я м`ясоїд, люблю смачно поїсти, вмію готувати м`ясо, тому дівчата стейки зроблю відмінно, шашличок якийсь – це не проблема. Не вмію перше готувати, супи, я навіть до того не брався. Салат можу ще зробити. Так що дівчата, дзвоніть, організуємо! (сміється)
– Хто стане тією обранецею ми поки не знаємо. Тай Іван певно, поки що теж у пошуках, можливо не дуже активних, але професія зобов`язує на постійний контакт з красивими жінками.
– А ти будеш запізнюватися на побачення?
– Якщо буду з концерту не встигати, так, як до вас сьогодні, то, напевно, буду.(сміється)
– Отож, дівчата, ви повинні враховувати і такий варіант.
– Терпіти.(посміхається)
– Ну, любов терпить усе. Навіть не терпить, усе просто виходить само собою від серця.
– Головне – любити.
– Поза лаштунками ми трішки поговорили про сучасний стан української музики. Вона є, її багато, але в той же час дуже багато схожостей. Це твоя думка, я її просто висловила. Чому так склалося?
– Мені трошки складно це пояснити, але з моєї точки зору, однозначно дуже добре, що української музики стало дуже багато, це не може не радувати, але стосовно того, що місцями вона стала одноманітною, на мою думку, це через те, що у нас бракує хороших аранжувальників. Я впевнений, що їх є досить багато, проте вони не вірять в себе до кінця і в маси просто не доходять їхні напрацювання. З крутими професіоналами, яких я знаю, співпрацює практично весь шоубізнес, можливо тому, часто переплітаються мотиви і звуки. Одного разу я мав можливість познайомитися з Манекеном, продюсером Онуки, і він мені сказав: “Чувак, є дуже багато звуків і їх треба теж пробувати”. Просто, ви знаєте, це легко так говорити, але коли артист бачить. що трек, так би мовити, “зайшов” з певними звуками, ти відповідно далі продовжуєш гнути свою лінію. І в моєму випадку є щось схоже. Я маю свої напрацювання, свої звуки, які є практично у кожній пісні. Це називається – власний почерк, який тебе підкреслює. Вже доповнюючі, накопичуючі звуки, з тих симплів, які використовують і інші артисти. Тому є якась така певна схожість. Я не скажу, що це погано, але з іншого боку, до якогось певного часу, це так само не є дуже добре. Потрібно не стояти на місці, імпровізувати і пробувати щось цікаве. Дивитися ми відвідувати концерти і слухати саме закордонну музику. Там дуже якісний саунд. До прикладу, шведи роблять досить прогресивний продукт. Необхідно звідти черпати. Відповідно, тоді музика буде більш різноманітною і ми уникатимемо ситуацій, подібних до тої, яка зараз склалася.
– Ми зараз помічаємо, коли з`являється якийсь продукт створений за тими канонами, які ти назвав, він одразу вирізняється з поміж інших і всі його дуже швидко підхоплюють. Тоді всі радіостанції кажуть: “Ось оце свіжий подих в українській музиці, тому що якраз там використані звукі, які звучать по-новому, незаїжджено.
– Ну, так, зараз якщо звучить українська пісня в денсовому стилі – це формат. Тому я й кажу, що в цьому є свої плюси та мінуси. Тому що ти можеш принести трек, який буде кардинально тебе відрізняти від інших, але буде неформатний. Тоді вам скажуть: “Перепрошуємо, це все класно, якісна, денсова, але трошки не в тому стилі” і все, деякі радіостанції будуть її крутити, деякі ні. Головне, я вам скажу так. Можливо, я й не правий, але треба робити ту музику, від якої ти сам “торчиш” і кайфуєш. Чесно, чи це буде масовий продукт, чи на окрему аудиторію – це не грає ролі. В тебе завжди будуть свої шанувальники, які любитимуть тебе за твою індивідуальність. Якщо вони бачитимуть, що ти кайфуєш від цього – це завжди людям близьке.
– До речі, Іване, слухаю тебе, але більше спостерігаю, як ти ведеш розмову. Дуже комфортно ти розповідаєш. Відчувається, що ти щиро це говориш. Тобто нічого не приховуєш, і ось ця простота, вона зваблює. Дай Боже, щоб вона залишилася при тобі назавжди, тому що ось ця зірковість вона додає трпішки не тих відтінків музикантам, яких хотілося б.
– Дякую. Дуже дякую вам. Ви знаєте, тут насправді все дуже просто. У нашому світі і так дуже багато понтів. І занадто багато уваги приділяється тим самим гаджетам. Люди женуться не за тим, чим мали б. До прикладу, Андрій Кузьменко Скрябін, це для мене наставник, він був дуже простою людиною. Я не скажу, що був дуже близько з ним знайомий, але якщо говорити про той момент, коли мав можливість з ним познайомитися, він вмів жити. Цього дуже бракує нашій сучасній молоді. От в мене є молодші брати. Я пам`ятаю своє дитинство. Я провів його практично на селі, бігаючи з пацанами, граючи у футбол. Якщо раніше казали: “діти вулиці”, бо всі весь час проводили у дворах, то мої брати – “діти Інтернету”, “діти хати”, бо вони з неї практично не виходять. Один дивиться аніме, а інший – Інстаграм. Все їхнє життя там. А як же живе спілкування, реальна комунікація? Це, звичайно, дуже добре, що є багато Інтернет-ресурсів, але їх потрібно правильно використовувати.
– “Ти любиш музику” – найперша пісня з альбому. Вона була записана ще до того, як з`явилися “Такі молоді”.
– І вона також – найтрепетніша, правда? Як перше кохання, яке в серці залишається назавше.
(Посміхається).
– Я вам скажу так як ми цю пісню записували з моїм товаришем Андрієм Омішком – є, що згадати, нема що дітям розказати, скажем так. (сміється) Було круто!
– Ну і хочеться, звичайно, почути спів наживо. Ми це любимо, ти знаєш. Ми такі одразу – лакмусовий папірець і відчуваємо цей тембр голосу. Ці емоції бачимо віч на віч і тому просимо концерту.
Співає акапельно:
Тимчасовий релакс…
Відчуваю літо
І не зупинити час!
Тимчасовий релакс…
Пісня на репіті…
Тимчасовий релакс для на-ас…
– Друзі, релаксуйте, кайфуйте від життя. Ви знаєте, воно настільки швидкоплинне, що потрібно цінувати кожен момент. Згадайте літо, яке воно було насичене. Погода здається погіршилася і вже йде… Хотів сказати до зими (сміється), і до зими теж йде, так. Тому грійтеся приємними спогадами про літо і воно буде зігрівати вас. І слухайте “Тимчасовий релакс” (сміється)
– Дякуємо за “Тимчасовий релакс”. До речі, багато хто писав, як тільки ця пісня з`явилася і була викладена в той же Ютуб, “пісня таки так на репіті” і в мене в той день, коли я її почув, теж була, настільки вона правильно зайшла в голову.
– Одна із моїх улюблених, також. Додає правильного настрою. Ми не зговорювалися, тут правда.(посміхається) Ніби зовсім різні думки, але тут зійшлися.
– Що саме цікаве, ми ж все рівно, коли пишемо пісні, вибираємо які з них випускати. Не скажу, що прогнози робимо, але є якесь певне бачення. “Тимчасовий релакс” – це одна пісня з небагатьох, на яку ми зовсім не розраховували, що вона так зайде в маси.
– На останок таке запитання. Коли всі знають твою біографію і все про Івана, хіба так можна жити? Я, наприклад, не дуже б хотіла щоб про мене знали все.
– У мене немає іншого вибору. Як казав мій дідо: “така наша доля”. Хто, на що вчився і, хто що вибирав. Я кайфую від своєї роботи. Однозначно є свої нюанси, але без цього нікуди, на кожній роботі є. Знову ж таки, я кайфую, я це люблю. Я люблю своїх шанувальників, навіть якщо вони про мене знають те, що я, інколи, не знаю, це теж приємно.
– Закінчувати будемо, якщо підтримаєш, піснею “Дивися на сонце”.
– Однозначно. Друзі, нехай сонце завжди буде у вас всередині. Нехай гріють найкращі почуття від ваших других половинок, а якщо у вас їх немає, приходіть на концерти і, можливо, вони у вас з`являться! (сміється)
РадіоШоу Зроблено в Україні
Оксана Дудій та Ігор Хименець
Залишити відповідь