З 15-го по 18-те вересня у Львові тривала масштабна літературна подія – Форум видавців. Незбагенна кількість видавництв, авторів та «книгоманів». Живе спілкування з улюбленими письменниками, автограф-сесії, презентації, перфоменси та розкуті розмови про вічне. Місто «всіяне» форумними локаціями та книжковими наметами зустрічало гостей. «Вежа» також не зосталася осторонь цієї події. Більше про Форум видавців, книжкові новинки, яскраві презентування книг та відміну Гран-прі на Форумі читайте у розмові із Мар’яною Савкою – головним редактором та співзасновником «Видавництва Старого Лева», до того ж, українська поетеса, письменниця, літературознавець, публіцист та перекладач.
– Що для видавця подібні літературні фестивалі?
– У житті кожного українського видавця є такі пуанти видавничого процесу яким є Форум видавців, Книжковий Арсенал та нові регіональні виставки: «Зелена хвиля» (Одеса), літературні фестивалі (Вінниця, Ужгород). Завдяки цим заходам промальовується така акупунктура книжкового літературного життя країни. Наразі, Форум – найпотужніший за кількістю видавців, учасників та за потоками читачів. Відвідуваність підсилюється тим, що на Форум приїжджають закордонні письменники.
– Яка підготовка передувала Форуму?
– Взагалі вересень – сезон, коли зручно розпочинати активний робочий процес. До цієї події ми готуємося весь рік, особливо влітку. Літо для видавця – пора тяжких жнив, плідної праці і все для того, щоб була достатня кількість новинок для нашої аудиторії.
– Поділіться враженнями від цьогорічного форуму.
– До Форуму видавців 2016 «Видавництво Старого Лева» підготувало багато новинок: більше 30-ти форумних, а від початку року – вже 100 видань, які ми зробили. Ці видання дуже різні, для різних вікових категорій, різних жанрів, також представлені роботи українських та іноземних авторів.
Добре продаються віммельбухи – книги-картинки – «П’єр і місто лабіринтів. У пошуках викраденого Каменя» Маруяма Чіхіро та «Під землею. Під водою» польських художників Даніеля та Олександри Мізелінських.
Минулого року започаткували серію про цікаві історичні постаті «Від А до Я». Торік у центрі уваги був Шептицький, а зараз – Франко. Ця книга унікального жанру, над якою працювали дві подружні пари. Новаторський текст здійснили франкознавці Богдан та Наталія Тихолози. Над потужною візуальною частиною із високим інтелектуальним рівнем художнього оформлення книги працювали Романа Романишин та Андрій Лесів.
У нас є круте видання – арт-бук «Скриня. Речі сили», яке дуже правильно замішане. Це відхід від традиційного, але про традиційне. Туди вмістилися національні скарби, речі сили, які можна поставити у дівочу скриню: рушник, сорочка, крайка, підсвічники, килими, ікони, автентичні речі, які автори книги Ярина Винницька і Дмитро Осіпов збирали у приватних колекціях та музеях усієї країни. У книзі оригінальний та цікавий дизайн, який створила Юлія Табенська. Книга вийшла з поліграфічними особливостями, яких раніше не було: висічка, друк на плівці, друк на кальці, тиснення.
У ВСЛ сильна стрічка іноземної літератури. До Львова ми запросили італійського сучасного автора Паоло Джордано. Його твір «Самотність простих чисел» абсолютний бестселер в Італії, він проданий понад мільйонним накладом та перекладений на 30 мов. Спеціально до Форуму видавців ми створили переклад його роману «Чорне і сріблясте», який здійснив Андрій Маслюх – протягом літа. З іноземців вперше представляємо у перекладі, здійсненим Софією Андрухович, твір «Не відпускай мене» Ішіґуро Кадзуо. Цей роман мене дійсно не відпускає. Це футуристична антиутопія про наше недалеке майбутнє.
– Як щодо українських молодих письменників?
– Щойно світ побачив перший роман молодої авторки з Чернівців Валерії Чорней – «Яблука у тайстрі». Це унікальний жанр. Схожого роману я ще не читала. Цей твір я назвала роман-феєрія, але зараз вважаю, що точніше його варто назвати романом-вітражем, оскільки він складається з дрібних частиночок. Кожен із шматочків цього вітражу – це певний символічний знак. Потім ці знаки виливаються у загальну палітру гуцульського всесвіту. Валерія смілива дівчина, вона віднаходить свій стиль.
Роман «Свій час» Яни Дубинянської. Яна новий для нас автор. Її роман зачепить кожного. Це міркування про час та важливі речі у житті кожного, які потрібно встигнути зробити протягом життя. Письменники, котрі прочитають цей твір можуть впізнати в ньому себе. Прогнозую, що цей твір критики розберуть по шматочках.
– Порівнюючи з минулорічними Форумами видавців у Львові, яким видався цьогорічний?
– Найбільше я задоволена тим, що я бачу конкурентів. За цей рік книжковий ринок зробив великий крок. Говорячи у кількісному вимірі – був спад за кількістю книг, проте у питанні якості прогрес помітний. Якщо зважати на книжкову вітрину цього Форуму, то вона набагато цікавіша, аніж те, що було минулого, чи позаминулого років.
Щодо негативу: з такою неймовірною книжковою палітрою та досягненнями видавців, дивно було те, що відмінили Гран-прі на цьому Форумі, оскільки виглядає так, що жодна з книг не дотягнула до нагороди. Для мене це дивно, оскільки багато книг заслуговують на перемогу. Мені здається, що це поразка журі, вони не впоралися із своїм завданням. Вважаю, що варто було переглядати принципи підходу до цього конкурсу, тому що складно визначати гамузом всі книги і обрати з них 23 найкращі, важко порівнювати якщо вони різного жанру та стилістики. Як можна визначити що краще: роман чи арт-бук, наукова праця чи дитяча книга? Це зовсім різні речі, такий підхід виглядає дивним. Колись все розпочиналася з того, що у конкурсі були номінації. Вважаю такий варіант відбору правильним.
– Коли ви встигаєте читати книги всіх авторів, котрі у вас видаються, а також писати самостійно?
– Далеко не всі книжки «Старого Лева» вдається прочитати повністю ще у рукописі, це фізично неможливо. Проте, коли я знаходжу цей час і сідаю за читання – відчуваю справжню насолоду. Перш ніж прийняти рішення чи беремося ми за роман не обов’язково перечитувати 500 сторінок тексту. Якісний хороший текст відчувається з перших сторінок.
– Які у вас асоціації з Івано-Франківськом?
– Я дуже люблю Франківськ та його людей (ностальгічно пригадує Савка). Не знаю в якому місті ще є таке гарне товариство. Там у мене є багато друзів з якими зараз, на жаль, рідко бачимося, але часто про них думаю. Це чудове хроно сповільнене місто.
Сніжана САМАНЧУК
Залишити відповідь