ЕКСКЛЮЗИВНІ ІНТЕРВ'Ю

Микола Гуртовський: «Чорний» піар спровокував розголос про «Національні дружини»

Микола Гуртовський: «Чорний» піар спровокував розголос про «Національні дружини»

Рух, що сколихнув країну. «Національні дружини» існують в Україні вже більше року, проте розголосу серед громадськості набули в січні 2018-го. Саме в цей час відбулась присяга представників «Національних дружин» в столиці. Чи не в кожному обласному центрі країни сьогодні існують «дружини» у статусі організації, та у пяти містах країни вони діють, як громадське формування, зокрема в Івано-Франківську. Наслідком маршу учасників «Національних дружин» стала нищівна критика громадськості, ЗМІ та деяких політичних сил.  

На офіційному сайті «Національних дружин» йдеться про те, що метою їхньої організації та формувань є забезпечення порядку на вулицях українських міст. Учасниками, здебільшого, є студенти. За словами керівника «Національних дружин» у Івано-Франківську, всі працюють на волонтерських засадах, мовляв у формування немає офісу, машини, та й фінансування. А повноваження формування не надто широкі, тому їхня робота часто повязана із залученням поліції.

То хто ж такі «Національні дружини»? Чому і як вони виникли та чим займаються у Івано-Франківську? Про резонансну появу нового громадського формування, їхню діяльність та мету, про те, чому ж люди налякані існуванням «Національних дружин», та виходять на мітинги проти їхнього існування, – розповів голова громадського формування «Національні дружини» Івано-Франківська – Микола Гуртовський.

Миколо, розкажіть як виникло в Івано-Франківську громадське формування та чому ви зайнялись цією справою?

– Зараз у місті відбувається багато негативних явищ: наркотики, високий рівень злочинності тощо. Внаслідок дії, так званого, закону Савченко із в’язниць вийшло багато злочинців. Більшість таких людей не йдуть на роботу, не починають жити добропорядно, вони не забувають своє тюремне колишнє. Гральні автомати, наркотики, випивка. На все це потрібні гроші. Якщо людина не працює, то зрозуміло, що ці гроші вона десь знаходить. Тому злочинів сьогодні дуже багато. Мені не подобається те відчуття, коли ти йдеш вулицею і бачиш негативні погляди у свій бік. Все це і спонукало… Для мене важлива боротьба з проблемами, які чомусь ніхто не може побороти.

А ми – це групка людей, котрі вирішили, що будуть боротися із цими негативними явищами. Тому зареєстрували громадське формування. На це потрачено півроку. За цей час ми збирали документи для реєстрації. Зараз вже можемо повноцінно працювати.

– Хто виступав ініціатором створення такого формування у Івано-Франківську? 

– Ініціатором у Івано-Франківську був я, а всеукраїнським – Ігор Михайленко (друг Черкас), колишній командир полку «Азов». Була ідея створити «Національні дружини», такий всеукраїнський модний рух. Для того, щоб молодь, яка «б’є байдики» могла розвиватись, зокрема, фізично. Не буде такої злочинності, оскільки молодь перейде на бік добра.

З чого все почалось?

– Я був волонтером цивільного корпусу «Азов». Після того, як друг Черкас звільнився, він зібрав горстку людей в школу Голів «Національних дружин». Саме він запропонував створення такої організації. Пояснив в чому позитив і дав мінімальні знання для того, щоб можна було зареєструвати формування. Потім роз’їхались по областях і працювали у напрямку розвитку організації.

– «Національні дружини» у Івано-Франківську здійснюють діяльність понад рік. Як працювало формування від початку? 

– Зареєструвались як формування у Івано-Франківську в жовтні. До того часу, працювали як небайдужі громадяни. Під час своїх патрулювань ми неодноразово виявляли незаконні продажі алкоголю, продаж алкоголю неповнолітнім. Всі ці справи передаємо в поліцію. Вони працювали з неповнолітніми та магазинами, вони вилучали алкоголь. Проте, чомусь, такі заклади продовжують свою діяльність.

Особисто я затримав людину на ринку, котра здійснила ножовий напад на 15-річну дитину і відібрала телефон. Через три дні ми знайшли злочинця. Тоді я був один і тримаючи злочинця, мені потрібно було дістати телефон. Тому я попросив прохожих допомогти. Всі звертали увагу, але коли я звертався про допомогу – відвертали голови. До того ж, одним із таких байдужих прохожих виявився полісмен, котрий знаходився там не в робочий час. Виникає питання: полісмен – це тільки робота у визначений час?

Була ситуація, коли ми навідались у чотири заклади із гральними автоматами. Як громадське формування зняли все на камеру, навідалися із журналістами, викликали поліцію і надали їм всю доказову базу. В одному із закладів з’явились зацікавлені особи. Впоратись із цією проблемою поліції не вдалося. Ми своїми силами опиралися діям зацікавлених осіб. Заклад був опечатаний, не працював рівно день. Після ж спокійно продовжив діяти.

– Скільки хлопців є у формуванні?

– Я не рзголошую цифри заради їхньої безпеки. Поліція має списки учасників громадського формування. Загалом це молоді люди. Оскільки вони мають більше вільного часу і схильні до змін. Взагалі кожен громадянин повинен перешкоджати здійсненню злочинів. Це прописано в законодавстві, право перешкоджати адміністративним та кримінальним правопорушенням.

– Про яку загрозу безпеці учасників йдеться?

– Так, моменти є. Коли ми «заважаємо» працювати деяким деструктивним людям, вони починають організовувати в наш бік певні репресії, вчинки, дії.  Був випадок, коли на працівника формування було здійснено напад, це було в Києві. Наркоман, якого швидше було затримано учасниками «Національних дружин», але відпущено на волю поліцейськими, впізнав наших хлопців на одній із станцій метро і наніс ножові удари.

– Чому ви не пішли працювати в поліцію, в той час, коли зрозуміли, що хочете оберігати своє місто?

– Нещодавно я бачив на сайті поліції Івано-Франківська інформацію про факт недобору у 80 людей. То чому ж коли тільки формувалась нова поліція на одне місце було 16 людей? Чому зараз не йдуть в поліцію? Все просто – довіра до поліції впала. Я працюю з поліцейськими, тому можу сказати, що більшість – це люди, котрі йшли змінювати щось, вони вірили у реформи. З часом ці люди побачили, що такого не буде, тому багато працівників пішли з посад. Особисто я протягом року роботи у формуванні бачив поліцію такою, яка вона є. Я бачу як пропадають речові докази, бачу бездіяльність. Про які зміни можна говорити? Коли створювалась поліція у мене також були думки спробувати себе там. Тоді здавалось, що цю професію будуть звеличувати. Вони своїми діями довели, що це не так. Патрульні змінились, а керівництво залишилось таким же.

– Які є законні повноваження у громадського формування «Народні дружини»?

– Ми посилаємося на Закон України “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону”. На рівні закону ми виявляємо порушення і дійсно нам потрібно чекати на передачу справи до правоохоронних органів. Ми можемо виступати свідками події, можемо надати доказову базу. Проте, чомусь така система у Франківську не працює. У Чернігові спрацювало, у Чернівцях працює, а у нас – ні.

Сьогодні дякуючи журналістам, котрі наплутали статус «Національних дружин», про нас дізналось багато людей. Та потрібно розуміти, що в п’яти областях «Національні дружини» зареєстровані як громадські формування (Запоріжжя, Черкаси, Дніпро, Чернівці, Івано-Франківськ), а у всіх інших містах – організації.

Люди, спостерігаючи новини з телебачення, яке позиціонує нас як організацію, сформували враження, що у нас немає ніяких повноважень. Як наслідок, люди будуть нам опиратися, закидати, що в нас немає ніяких прав.

– Однією із проблемних частин міста є – вокзальна. Чи працювали у цій частині?

– Свого часу ми приділяли багато уваги цій частині міста. Тут дійсно відбувались погані речі. Останнім часом я бачу, що ситуація вже покращується. У приміщенні вокзалу просто на підлозі спали цигани та їхні діти. Свіжого повітря не було зовсім. Ми допомагали охороні вокзалу наводити там порядок. Все це знімали на камеру, а далі викликали поліцію. Відмовок від них було багато: один будинок дитини, який переповнений. Дітей ніхто б і не віддав, оскільки це їхній промисел. Полісмени просто просили тих безхатьків придбати квитки і поїхати геть, але ж вони не мають паспортів… На вокзалі своє життя: вкрав, випив, програв в автомати.

– Чи “стоїть” хтось за безхатьками, на вашу думку?

– Особисто я цього не заперечуватиму. Я не думаю, що ці люди можуть себе так спокійно почувати, порушуючи велику кількість законів, не відчуваючи безпеки. Щоб стверджувати, потрібно мати факти, а зараз їх немає. Між іншим, таксисти на вокзалі нам розповідали, що кожного ранку одна машина привозить туди людей і вони вже далі розходяться хто куди. Поліцейські не хочуть витрачати свій час на дану проблему, мовляв нічого з ними зробити не можуть.

– З ким ще співпрацюєте, окрім поліції?

– З Муніципальною вартою, яка також є громадським формуванням, але ініційованим міською радою. Фактично вони роблять ті ж добрі справи, що і ми. Варта також створилась із добровольців. Спільно ми проводили рейди. Працювали над усуненням наркотичних посилань. Тоді було замальованого близько 25-ти посилань.

– Яка ситуація із фінансуванням громадського формування?

– Особисто я сподіваюсь на те, що будуть небайдужі люди, котрі будуть допомагати в цьому. На даний момент ми виживаємо своїми силами. Якщо була б можливість на фінансову допомогу, ми орендували б офіс в центрі міста, а не шукали зараз у міській раді. Хотілось би за деякий час назбирати кошти на автомобіль, який би використовували на патрулюванні. Взагалі, в мене є такий план: сформуватися до чотирьох десятків людей, поділити Івано-Франківськ на сектора, і щоб хлопці хоча б раз у два дні виходили на нічні патрулі. В цей час поставити групу швидкого реагування, яка знаходилась би в офісі й координувала роботу. Проте, це тільки плани, реалізувати все це зараз немає можливості.

– Чи надає центральна київська організація «Національних дружин» фінансову допомогу?

– Зараз почали заявляти, що у «Національних дружин» велике фінансування, що нас спонсорують олігархи. Насправді у нас немає фінансування з Києва.

– Як ви ставитесь до критики від громадськості, зокрема до мітингу, що відбувся нещодавно у столиці проти громадської організації «Національні дружини»?

– Коли у Києві відбулась присяга, з’явились люди, яким ми не цікаві, яким ми «в поперек горла». Вони побачили, що буде супротив. Телебачення, яке почало показувати нас з найгірших боків, дозволили собі робити гучні заяви, наприклад називати нас «нацистами». Зараз ми будемо подавати в суд на всі телеканали, які дозволили собі порушити моральні права та етику. Ми будемо законним шляхом доказувати свою правоту. Стосовно коментарів: у людей є одна маленька проблема: люди вірять телебаченню, вони не розбираються у проблемі, але відразу критикують, бо так сказали. Ким нас тільки не називали з екранів ТБ. Я не вважаю себе «псом Авакова».

– Звідки взялась прив’язка до Авакова?

– Полк «Азов» підпорядковується Національній гвардії України. Оскільки всі вихідці звідти, почали прив’язувати і нас до Авакова, як у свій час до «Азову». Стосовно показового мітингу у Києві, то швидше за все, люди сподівалися, що ми агресивно відреагуємо на це, хотіли нас спровокувати. Та ми вважаємо, що кожна людина має свою думку.

– Яким ви бачите розвиток «Національних дружин» в Україні, зокрема, у Івано-Франківську?

Зараз із резонансом довкола нашого існування, почало звертатися до нас дуже багато людей. Дякуємо за «чорний піар». Для нас важливо – забезпечити максимальне патрулювання у місті. Важливо, щоб формування було ефективним та модним. Це потрібно, щоб учасники «дружин» відчували відповідальність за громадський порядок у будь-який час. Тоді молодь сама до нас тягтиметься, буде виховуватися у правильному напрямку.

Сніжана САМАНЧУК  

Схожі записи

Залишити відповідь

МИ В СОЦМЕРЕЖАХ

КОНТАКТИ

м. Івано-Франківськ
вул.Галицька,22

Приймальня: тел.: (0342) 77-61-28
Email: trcvezha@gmail.com