Коли дихати нічим. На Прикарпатті у буквальному розумінні село задихається від смороду.
У цьому ставку колись розводили червонокнижну рибу! А тепер водойма перетворились на токсичне багно. Цю територію, у понад 6 гектарів, понад півстоліття тому викупив місцевий спиртзавод. Для так званих очисних споруд.
Промислові відходи сюди зливає «Підгайчиківський спиртзавод» – структурний підрозділ державного підприємства «Укрспирт». Тутешнім відстійникам – щонайменше чверть століття. Місцеві переконують, фільтри тут жодного разу не міняли! Звідси – такий нестерпний запах. Світлана мешкає найближче до токсичного ставка. У її саду – нема врожаю, а в хаті ніколи не відчиняються вікна. На вулиці дихнути нічим.
Через нестерпний сморід дітей не відпускають на вулицю. 5-річна Надійка місяцями сидить в хаті. На подвір”я виходить лише на кілька хвилин. Більше – не витримує. Люди рятуються марлевими пов”язками. Бояться токсичних випарів, особливо у нинішню спеку. Побоювання людей не даремні. Від шкідливих, токсичних випарів діти почали масово хворіти.
Застарілі очисні споруди отруюють життя селянам. І дарма, що кожен другий працює на спиртзаводі. Сморід простягається на кілометри. Люди організували загальні збори громади, аби вирішити екологічну проблему. Кажуть, неодноразово зверталися до керівництва підприємства. Та поки реакції не було.
На спиртзаводі проблему визнають. Та на камеру говорити відмовляються. Топ-менеджмент заводу намагається домовитися з селянами. Кажуть, з першого серпня хочуть призупинити виробництво. Тоді обіцяють взятись за очисні споруди. Та селяни налаштовані категорично. Якщо заводчани не дотримають слова – перекриватимуть дороги.
Михайло Березень, Андрій Шкварла, новини на “Вежі”.
