Що нам відомо про рослину борщівник? Знаємо напевне, що при попаданні її соку на шкіру, з’являються опіки. Раніше рослина була кормовою культурою, її розведенням займалися всі колгоспи Радянського Союзу. З культурної рослини борщівник перетворилася в бур’ян, який важко знищити і який, саморозмножуючись, займає все більше і більше земель.
Про неконтрольоване розмноження борщівника, як діяти у випадку опіків цією рослиною та про методи боротьби з борщівником дізнавайтесь у розмові з кандидатом біологічних наук Наталею Кокар та громадськими активістами Романом Дзумедзеєм та Василем Варваруком.
– Звідки борщівник з’явився в Івано-Франківську та Україні загалом?
Н. К.: Борщівник вважається прокляттям Сталіна. Колись Сталін, дізнавшись що в Північній Америці борщівник вважають цінною кормовою культурою, дав наказав скрізь його розводити. Під вирощування цієї рослини були виділені цілі поля, її використовували для кормів корів, овець та свиней. Силос із борщівника збільшував надої, але корови, поїдаючи його, давали молоко з гірким присмаком. Запроваджену культуру покинули напризволяще, згодом це призвело до значного його розповсюдження.
– Де його найбільше поширення?
Н. К.: Найбільше поширення борщівника – у вологих місцях: заплави річок, узбіччя доріг, покинуті поля тощо.
Р.Д.: В Україні ніхто не володіє точними даними про поширення цієї рослини. В Івано-Франківську, як і в інших областях України, він поширений всюди.
– У чому небезпека борщівника?
Р.Д.: Для людини борщівник є небезпечний у двох випадках. Перше – це опіки отримані при контакті з рослиною. Відчуття від опіків дещо нагатують жаління кропиви. Проте, якщо місце опіку потрапляє під пряме сонячне проміння, наслідки можуть бути набагато серйозніші – утворюються опіки 1-3 ступенів. Справа в тому, що прозорий водянистий сік борщівника багатий на фотоактивні сполуки, які під дією ультрафіолету(прямого сонячного проміння) повністю знищує природній захист шкіри. Опіки з’являються на вражених ділянках тіла не одразу після контакту, а через 1—2 дні, під впливом сонячного ультрафіолету.
Друге, борщівник може викликати алергію. Він має сильний запах, що може призвести до інтиксокації організму. Особливо небезпечна рослина, якщо вражаються рот чи горло.
Н. К.: Окрім того, борщівник витісняє інші культурні рослини. Ця рослина потребує гарних умов вирощування: багато вологи та поживних речовин. Сама рослина велика, вона утворює велику тінь, тому під нею нічого не проростає. Її насіння живе до 13-15 років, тому вона може проростати знову і знову.
– Як лікувати опіки?
Р.Д.: Перша допомога при опіку борщовиком:
– пошкоджена ділянки шкіри повинна бути захищена від сонячних променів;
– уражені місця промити великою кількістю води;
– продезінфікувати уражене місце;
– обробити шкіру пантенолом або іншим засобом від опіків;
При винекненні пухирів потрібно звернутись до лікаря.
– Які методи ботротьби з цією рослиною відомі та які з них найефективніші?
Р.Д.: Для боротьби з борщівником існують різні методи: механічне та хімічне (використання гербіцидів) знищення. Механічний метод ефективний до моменту цвітіння борщівника (з кінця липня до початку вересня). Необхідно багаторазово підрізати корені та підкошувати паростки, що відростають. Такі роботи необхідно систематично повторювати протягом кількох років. Скошену рослину обов’язково треба спалювати, оскільки насіння дозріває навіть тоді, коли зацвівша рослина скошена та може прорости в ґрунті навіть через 15 років.
В. В.: Ефективніший метод боротьби — хімічний, але він не в усіх країнах дозволений, оскільки негативно впливає на довколішнє середовище (забруднення грунтів та грунтових вод).
– Хто в Україні контролює поширення і боротьбу з борщівником?
Н. К.: В усіх країнах Євросоюзу борщівник відносено до карантинної групи рослин. В Україні ж, попри стрімке розмноження борщівника та його шкідливість, цього досі не зроблено. Однорічне косіння не вирішить проблему. Для ефективної боротьби необхідно на законодавчому рівні спільно з науковцями розробити спеціальну програму.
– Які країни зуміли успішно вирішити цю проблему?
Н. К.: Німеччина, Чехія, Фінляндія та ряд інших країн з цією проблемою боряться на державному рівні, у цих країнах затверджено програми по знищенню борщівника та виділяються кошти для проведення спеціальних робіт у цьому напрямку.
Віра ДОБЖИНЕЦЬКА
Фото: Олександр ЛИТВИНЕНКО
Залишити відповідь