Просто, але глибоко. Ілюстрації з підтекстом від Богдани Давидюк

Чи повинна творчість бути ближчою до людей? Часто мистецтво буває недосяжним, незрозумілим, та тим не менше людей завжди притягує творчість. Але те, що робить ця художниця не пропустять жодні очі… Богдана Давидюк – ілюстраторка, художникиця, котра створює цікаві ілюстрації з підтекстом. Саме зображення її авторства покривають чималу кількість фасадів будівель.

Богдана народилася в Рівному, навчалась у ЛДКУМ ім.Труша, в Академії мистецтв на монументальному живописі. Сьогодні художниця живе та працює у Львові (в Холдингу емоцій “!FEST”). До того ж, Богдана займаюся іконописом та ілюструє книжки. В січні вийшла дитяча книжка з її ілюстраціями у “Видавництві Старого Лева”.

Десь більше року тому серед всього, що я роблю, вирішила відділити окремо такі плакати, про які ми власне говоритимемо. Створила для них сторінку в соціальний мережі й додавала нові. З того часу їх трохи назбиралося. Більшість тих зображень так чи інакше про якусь комунікацію, реакцію, значення тої чи іншої людини для іншої.

Формат таких ілюстрацій мені зараз дуже імпонує, бо вони невимушені. Цікаво відчитувати якісь контексти у фразах або навпаки читати слова “в лоб”, є щось в цьому трохи від дитинного прочитання, коли відкидаєм всі наші нашаровані накрути і уявлення про речі, а просто є фраза вона значить щось просте і очевидне.

Такі ілюстрації складно робити на замовлення або як ілюстрації до чогось конкретного. Фрази виникають часто випадково і спонтанно, коли серед людей то можна вичути щось несподівано цікаве. Це інший спосіб, бо з ілюструванням книг зовсім інший процес.

Я все записую, а як маю хвилю сісти і руки нічим не зайняті, то починаю малювати. Або десь “на каві” в поїздці, в люблених містах… Є такі місця для кави з блокнотом… У Франику ще до кави додається еклер з Delikacia. Особлива приємність, коли потрапляєш на цікавих спікерів, тоді щось обов’язково “впаде у вухо”. Наприклад, зустріч з владикою Борисом Гудзяком, чи презентація проекту Ukraїner, чи лекція про клонування чи ще щось.

Восени в часі Форуму видавців я зробила виставку постерів в дворику “Щось цікавого” у Львові, мені це місце було якраз. В січні в Бункермузі, в Тернополі. Формат галереї обігрувати було по-іншому, бо я не декларую ці постери як от виставку графіки, піти подивитися на вміле використання штриха чи кольору, техніки, – ні, цього разу не то. Ти приходиш і тебе щось зачіпає, веселить або ні, і про техніку нема чого навіть заводитися.

[vc_row][vc_column][vc_column_text][/vc_column_text][vc_gallery type=”flexslider_slide” interval=”3″ images=”82202,82201,82200,82199,82198,82196,82194,82192,82191,82189,82188,82187,82186,82185″ img_size=”full”][/vc_column][/vc_row]

Так от в галереї для підсилення я повиводила слова і персонажів на стіни, вони вилізли за межі фраз і за межі постерів вже буквально.

Минулого року мала особливу приємність робити один мурал з мозаїкою. З монументальних технік то одна з найлюбіших, і пісня навчання в академії мені дуже хотілося зайнятися тим ще, і тут маю.

[vc_row][vc_column][vc_column_text][/vc_column_text][vc_gallery type=”flexslider_slide” interval=”3″ images=”82207,82210,82211″ img_size=”full”][/vc_column][/vc_row]

Це один з плюсів роботи в “!Fest-i”, тут можна реалізувати проект в тій сфері, в якій ти вмієш, любиш і дуже хочеш, ну звичайно якщо є така нагода, мені вона трапилася. Я з того дуже тішуся, що працюючи графічним дизайнером я літо провела на риштуванні зі смальтою, смальтоколом і розчином. Тобто смальтокол на риштування я б не витягла, ну але… Так мило і досить архаїчно теж коли твоя робота прямо залежить від погодніх умов. Я дуже охоча до муралів, можливо ще мозаїки, поки сніги і зима треба було звичайно потерпіти, а там побачимо.

[vc_row][vc_column][vc_column_text][/vc_column_text][vc_gallery type=”flexslider_slide” interval=”3″ images=”82216,82215,82214,82213,82212,82208″ img_size=”full”][/vc_column][/vc_row]

Ще книжки, які щоразу захоплюють. Зараз працюю над книгою “Вавилонської бібліотеки”. То така гризота, як казала моя бабця, бо там все не просто і непорівнювана приємність.

Сніжана САМАНЧУК