ЕКСКЛЮЗИВНІ ІНТЕРВ'Ю

Режисер фільму “Червоний” Заза Буладзе: «Ми робимо кіно для глядача і найважливіша наша мета заповнити зали українським глядачем»

Режисер фільму "Червоний" Заза Буладзе: «Ми робимо кіно для глядача і найважливіша наша мета заповнити зали українським глядачем»

Зйомки історії. Як режисер грузин за походженням та актори початківці роблять українське кіно.

Ось вже кілька днів у прокаті українських кінотеатрів демонструється історичний бойовик «Червоний». Фільм є однойменною еранізацією роману Андрія Кокотюхи. Про те, як реагували на фільм під час допрем’єрних показів у містах, про розвиток кінематографу в Україні та про те, чому так важко зняти вдалий фільм про національно-визвольну боротьбу, спілкуємось з режисером Зазою Буладзе та виконавцем головної ролі Миколою Береза.

– Перед стартом прокату відбувалися допрем’єрні покази фільму по Україні. Яке враження від показів у попередніх містах? Люди щось говорять, підходять дякують чи можливо кажуть якесь своє невдоволення?

Микола: Мені дуже приємно, що на допрем’єрних показах було дуже багато молоді і для мене це є певний показник. Незважаючи на те, що наше кіно зорієнтовано на максимально широку аудиторію, але тим не менш хочеться бачити зацікавленість в першу чергу від них. І тим паче, що після кіно дуже приємно мати живий, абсолютно нормальний людський комунікативний контакт, про те, які в них враження складаються. Насправді допрем’єрний тур пройшов дуже плідно.

– Чи є можливо вже якась критика? Ви самі знаєте, що не так цікаво слухати похвалу, як критику.

Микола: Мені як актору хотілося б її почути, але наразі ще не доводилось. Коли чесно працюєш, то очікуєш критику не виключно для критики, а для того, щоб вдосконалюватися. В приватних розмовах після показів я часто провокативно питаю чи дійсно все сподобалось. Адже мені важливо це почути.

– У вас був допрем’єрний показ у Верховній Раді для депутатів. Чи прийшли вони на таку спеціальну подію?

Заза: Так, прийшли. Спочатку їх було достатньо багато, але потім їх кудись викликали і багатьом з них довелося піти. Незнаю чи читали ви, пан Андрій Малик, заступник Андрія Парубія написав чудовий текст у Фейсбуці. Також була тоді радник міністра культури Анжеліка Рудницька, яка написала дуже емоційний текст.
Звичайно, прийде час коли з’явиться і критика. Це буде і я готовий до цього, мені дуже цікаво. На переглядах, люди були схвильвані і з одного боку емоціями викликаними самою історією, а з іншого радістю від того, що вони побачили якісний український фільм. На кожній цій зустрічі у людей є нотки сумніву. Вони приходять і очікують побачити цікавий і якісний продукт. І деякі сумніваються в тому чи змогли ми добитися цієї якості. Але потім після перегляду ці люди не стримуюють своєї радості. І для мене це найцінніше.

– Зазо, ви по національності грузин, а тема стрічки стосується національно-визвольного руху України. Чому взялись за це?

Заза: Формально мені було запропоновано компанією «ІнсайтМедіа» і Андрієм Кококтюхою бути режисером цього фільму. Я не боюсь на говорити прямо ті речі, в які я вірю. Мої друзі називають мене грузинським бандерівцем. Мій дідо був учасником одного з перших більшовицьких повстань 1924-го року і врятувався дивом.
Для мене це спільний фронт, який проходить через Україну і Грузію і мені не варто вам пояснювати чому. Тому що той мордор який досі там стоїть і досі мріє тільки, щоб зламати нас. І він не випадково напав на Грузію і Україну, а тому що і там, і там ця боротьба не припинялася ніколи. Тому, чесно кажучи, для мене е одне поле бою: живучи і працюючи в Україні я прислужу і Грузії.

– В України було багато спроб знімати фільми ще з початку 90-стих, варто згадати «Атентат. Осіннє вбивство у Мюнхені», «Нескорений», «Страчені світанки», нещодавно «Жива» з’явилась. На думку критиків не всі, але більшість цих фільмів були невдалими…

Заза: В першу чергу мені дає надію те, що багато хто любить роман, який створив Андрій. Андрій писав цей роман без пафосу і це дуже важливо. Пафос в певній мірі потрібен, але коли його багато, то це провінціалізм. Треба у всьому знати міру. Коли ми вже приступили до виробництва фільму, то чесно одне одному сказали, якого жанру кіно ми знімаємо. І коли зрозуміли, що це вестерн – все стало на свої місця.

– Більшість із акторів – новачки в серйозних ролях, буквально кілька досвідчених. Чому ви ризикнули взяти початківців, а не відомі обличчя?

Заза: Ми знімаємо нове українське кіно. В нас вражаюча кількість талановитих акторів у всіх театрах і в них до цього не було жодних шансів. Я 11-ий рік працюю в Україні в кіно, і ми знімали тут для Росії серіали, тому що треба було працювати. І у всіх цих телесеріалах в головних ролях були московські актори, а наші зірки були акторами других і третіх планів. І тепер коли з’явилась можливість, то чому б не відкрити всі ці шлюзи і ворота. Чому б не дати шанс цим людям?
Ми зробили кастинги по всій Україні, в результаті чого в нас актори із семи міст і для 75% відсотків це дебют.

– Миколо, ти виконував головну роль – грав Червоного. Знаю, що спеціально для ролі ти схуд на 15 кг. Скажи, що давалось найважче?

Микола: Важко зараз сказати так конкретно. Мені здається, найважче при тому лишати свої локатори та почуття максимально відкритими. Ти маєш дуже чітко чути режисера, який є першим твоїм другом, бо може скерувати декількома словами в потрібне русло. Ти мусиш чути партнерів, які теж задають свій тон, ритм і емоційну канву. Найважливіше – ця тотальна включеність.

– Знаємо, що зараз більшість людей дотичних до кінематографу кажуть, що в останні три роки після Майдану великий підйом українського кіно. На вашу думуку це справді так, чи це міф?

Заза: Ні, це правда. Процес почався ще в 2010 році, коли закладався фундамент нової системи.З приходом Пилипа Іллєнка це все піднялось на більш високий рівень, більш складний. І підсумувало усе прийняття нового закону про кіно, який відкриває величезні можливості для того, щоб в Україні була побудована європейська кіноіндустрія. Не так багато є країн, які можуть собі дозволити мати кіноіндустрію і Україна серед цих країн. Головне, що зараз відбувається це становлення кіноіндустрії. І раз ми вже зачепили цю тему, то скажемо, те, що говорить Данило Червоний у нашому фільмі: «Хтось має бути перший!».
24 серпня розпочався історичний сезон. До кінця року вийде в прокат 13 нових українських фільмів, які були створені при підтримці Держкіно. І це зовсім різних жанрів фільми, і історичні бойовики, і дитячі фільми, і народна комедія, і документальна стрічка, і соціальна драма і т.д. Через рік кожного тижня буде виходити новий український фільм і це перестане бути чимось екзотичним, а перетвориться в норму і привичку.

Микола: Абсолютним показником, що справа зрушилась з місця є те, що олігархи через свої інструменти, такі як канал «1+1» пробують створювати фейкові новини, наїжджати на голову Держкіно на продюсерів. Бо система запрацювала і ми перекрили їм хід російськомовного продукту. Але, думаю, правда на нашому боці.

– Бюджет фільму 20 млн. гривень. На скільки я знаю жоден український фільм з часів Незалежності, ще не відбив свій бюджет. Чого очікуєте ви?

Заза: Звичайно, що сподіваємось на краще. Потрібно 300 000 глядачів, щоб «Червоний» став першим українським фільмом, який в прокаті заробить 1 млн доларів.
Ми робимо кіно для глядача і найважливіша наша мета заповнити зали українським глядачем. Ви знаєте скільки глядачів прийшло на 5-ий фільм «Пірати Карибського моря» в Україні? 1 200 000 людей. Це дуже багато.

– Ви, пане Заза, зачіпали тему, що три книжки які написав Андрій Кокотюха це трилогія…

Заза: Це один роман, який складається з трьох глав. Три різні людини розповідають про різні періоди життя Данила Червоного. Наш фільм знятий за третьою главою. Що цікаво, Андрій Кокотюха, спочатку написав саме цю частину і ми знімаємо в такій послідовності фільми. Якщо все буде добре, то у вересні ми плануємо запустити виробництво нового проекту «Червоний. Без лінії фронту» за мотивами перших глав. Цей фільм буде складніший, він охоплює великий період з 1936 року.

– Чи не складно знімати буде фільм, коли глядач знає, що герой все одно залишиться живим, адже в попередньому фільмі він вижив у концтаборі. Чи не важко буде утримувати інтригу?

Заза: Я впевнений, що ні. У фільмі Данило Червоний не змінюється, а змінює світ навколо себе. Він приходить і йде як герой. В якийсь момент я зрозумів про що я знімаю кіно, а знімаю я про те, що зима закінчується, якою би вона не здавалася вічною, і приходить весна.
Він приходить в цей табір, змінює все, змінює долі, закінчує зиму і приводить весну. Але такі герої не з’являються просто так, щось мало вплинути на нього. Темою другого фільму і буде енезис героя: як звичайна людина, студент Львівського університету, стала безстрашним героєм, який всім пожертвував, щоб стати живим символом непереривної боротьби.

Тарас Зень,
Наталія Лазарович

Схожі записи

Залишити відповідь

МИ В СОЦМЕРЕЖАХ

КОНТАКТИ

м. Івано-Франківськ
вул.Галицька,22

Приймальня: тел.: (0342) 77-61-28
Email: trcvezha@gmail.com

CLOSE
CLOSE