Книга – пожива для мозку. Вона формує свідомість громадянина. Тому важливо розвивати книжкову справу у країні. Книговидавнича галузь сьогодні здебільшого існує на рівні бізнесу. Про розвиток, чи занепад книг в Україні та Івано-Франківську говорили із директором видавництва «Лілея-НВ» Василем Іваночком. Пан Василь запевнює, що мода на читання буде вічною.
– Яка зараз ситуація із видавництвом в Україні та Івано-Франківську?
– На жаль, до цього часу у країні серйозно книгами ніхто не займається, проте видавництв є достатньо. Кожне з них обрало свої індивідуальні напрямки роботи, здебільшого це друк на замовлення задля заробітку. Співпраці держави із видавцями сьогодні я не спостерігаю. Єдине, що у місті та області існують програми підтримки, завдяки яким на видавництво виділяються чималі кошти.
У Івано-Франківську є три видавництва, які пропагують літературу. Ті, хто більш-менш «агресивно» поводяться на ринку сучасної літератури. Такі видавництва як: «Лілея-НВ», молоде та амбітне видавництво «Дискурсус» і «Нова Зоря». Інші видавництва просто обслуговують населення, готують книги для всіх хто платить гроші.
– Про які саме програми мова?
– Існують програми підтримки вітчизняного книговидання. Створені комісії, які відбирають твори, які будуть учасниками програми, пропонують їх на розгляд міським та обласним структурам. Згідно цих пропозицій відбувається фінансування обраних видань. Така ситуація пов’язана із політичними питаннями та кон’юнктурою ринку.
– Як діє така комісія?
– У мене є запитання до роботи цієї комісії. Я б ліквідував ці відділи, оскільки у області є 35 чиновників, які обслуговують всю цю структуру. Зараз схема участі у програмі набагато складніша: обов’язковим став об’ємний ряд довідок, які потрібно подати. Підготовка таких довідок принизлива, тому з відомих письменників ніхто туди не прийде.
– Яким ви бачите вихід із ситуації?
– Все ж таки, яку саме книгу придбати обирають читачі. Було б логічніше залучити до комісії бібліотекарів, краєзнавців, чи істориків. Нехай навіть всі будуть під патронатом когось із влади, та ці люди знають, яка література цікавить читачів. Ось таку комісію на добровільних засадах я б сформував.
– Якою ви бачите літературну ситуацію у Івано-Франківську?
– Я вважаю, що ми маємо добрих авторів. У Івано-Франківську ми можемо гордитися нашими авторами. Можна злічити зо два десятки прізвищ. Навіть у Західній столиці України – Львові немає такої кількості відомих сучасних письменників. Прикро, що жодної користі з цього не бере влада. Чому не зробити наших письменників (чи то Прохаська, Андруховича, Іздрика) культурними послами міста. Та цікаво, чи наші перші особи взагалі знають таких людей.
Пригадую декілька років тому я натрапив на сюжет одного із місцевих телеканалів, де журналістка запитувала у студентів ПНУ ім. Стефаника хто такий Стефаник і про його діяльність. Я був вражений тим, що із п’яти опитаних осіб тільки двоє сказали, що це напевно письменник, та ніхто не назвав жодного твору Василя Стефаника. У варіантах студентів був і математик. Про який рівень викладання та рівень літературних знань чиновників можна говорити?
– Як можна спонукати наших громадян долучатися до літературного життя?
– В цей час виникла ідея створити такий «джентльменський набір», серію книжок наших класиків. Назва проекту «Майстри української прози», який складається із десяти книг і першим я видав Стефаника. Тексти підбирав оригінальні, такі, які наближені до сучасності. Цим проектом я хотів продемонструвати, що ми маємо сильну літературу. Та чомусь не можемо привильно використовувати, те що маємо.
– Розкажіть, про вашу діяльність. Знаємо, що ви створюєте багато літературних проектів.
– Я також заробляю гроші тим, що друкую на замовлення. Також працюю над власними проектами. Актуальний зараз – серія книг «Схід-Захід». Ідея полягає у тому, щоб наблизити Схід і Захід нашої країни. У одній книзі представлено двох письменників з різних кутків України. Вже світ побачили чотири книги із цієї серії. Зараз маю на меті видати «Десятку української літератури». Вже видав дві книжки: Юрія Андруховича та Тараса Прохаська. Цим проектом хочу показати, що цікавих сучасних авторів в Україні багацько. Продемонструю тексти із сучасної літератури, які уже стали класикою. Наприклад, роман Прохаська «НепрОсті» – це унікальний текст.
Зараз ми із товаришами започаткували журнал «Галич», де можна знайти матеріали наукового характеру. У журналі друкуватимуться найцікавіші розвідки про Галичину. Мета – познайомити пересічну людину із багатою історією Галичини. Тут покажемо біду занепаду краю. Перший номер вже віддали до друку.
Також готую ряд художніх книжок. Вже декілька років готуємо альбом Опанаса Заливахи. Ідея цікава тому, що цей альбом побудовано не на основі колекцій художника, а приватних колекціях його друзів, картин, які Заливаха їм дарував. На правду, таких робіт дуже багато. Можливо презентуємо цей альбом на форумі видавців цього року.
– Чи звертаються до вас із проханням видати книгу юні письменники, чи студенти?
– Я у постійному пошуку юних талантів. Багато відомих сучасних письменників раніше у мене видавались. Вважаю, що я дав хороший поштовх багатьом сучасним письменникам, яких зараз знає півсвіту.
Біда у тому, що рівень нашої філології бажає бути кращим. Стратегічно цим ніхто не займається. Цікавих особистостей є багато, та за більшістю потрібно переписувати книги перш ніж видавати. Проблема у тому, що немає кому з ними працювати. Їх ніби кидаєш у річку і вони або випливуть, або ж втопляться. Моя порада починаючим письменникам – відвідувати літературні кружки, видаватись у часописах, друкуватись у газетах.
– Чи можливо сьогодні вижити друкованому виданню (газетам та журналам) без комерції?
– Гадаю, що всі газети зараз збиткові. Я не бачу їхньої необхідності. Газети програють Інтернету та ТБ в оперативності.
– Зараз видаються багато книг про Майдан та війну. Чи є вже якісні продукти?
– Війна – це стресова ситуація, яка у будь-якому випадку вплинула на всю країну. І рефлексії у книжкових виданнях на цю ситуацію повинні бути. Гадаю про об’єктивність та якість таких книг варто говорити, коли вже війна закінчиться. Та, власне, з цих книг можна буде формувати уявлення про війну у майбутньому, тому чим більше таких книг – тим краще. Я пробачаю нефахові підходи до написання, людину болить і тому вона про це пише.
– Чи читає книги зараз молодь?
– Книги завжди будуть у тренді. Вони свідчать про розум. У Радянські часи всі збирали бібліотеки. Та це не означає, що всі книги із серванту були прочитані. Гадаю, що через Інтернет книги не «відійдуть». Мода на читання буде вічною.
Сніжана САМАНЧУК
ПОДІЛИТИСЬ
Залишити відповідь