Останнім часом в Україні активно створюються реабілітаційні центри для бійців АТО. Ми поговорили про створення та особливості одного із таких центрів у селі Криворівня з Віталіною Масловою – головою правління БО МБФ «Творча криївка» та автором методу творчої реабілітації.
– Від коли ви почали займатись волонтерською діяльністю?
– Творчою реабілітацією ми займаємось ще з часу Майдану. Тобто, вже більше двох років. Але весь цей час працювали на базі приватних садиб, санаторіїв, готелів, і т. ін. Маючи той досвід, що у нас є, і виділену землю з хатою від сільради села Криворівня, розуміємо, що буде набагато ефективніше, якщо ми акумулюватимемо в одному місці.
– Розкажіть детальніше про місце, яке вам виділили для створення реабілітаційного центру.
– У червні буде рік, як сільрада у селі Криворівня виділила нам майже гектар землі з старою хатою, у якій вже давно ніхто не живе. Ліс, потічок, джерельна вода та красиві краєвиди ідеально підходять для створення реабілітаційного центру у цій місцевості. Там дуже тихо та затишно. Зараз ми шукаємо меценатів, які б допомогли нам “підняти” цей центр .
– Що саме там потрібно зробити?
– Зараз у нас немає в’їзду до будинку, тому для початку потрібно зробити 300 метрів дороги. Івано-Франківська обласна державна адміністрація ще від кінця літа минулого року обіцяє її зробити. Потрібно щебнем посипати дорогу та пройтися рейдером. Насправді, це не так вже й багато. У нас була можливість купити все і зробити дорогу самостійно, але хочеться, щоб це було зроблено тими, хто має про це дбати. А по-друге, потрібно реставрувати приміщення.
– Коли ви звертались по допомогу до влади, що почули у відповідь?
– Звернувшись за допомогою до адміністрації, вони все спустили до рівня сільської ради. Потім ми ще раз звернулися та намагалися довести, що цей об’єкт не сільського значення. Як мінімум, на обласний рівень ми можемо претендувати у своїй діяльності. Але вони у цьому не винні, просто коли створювалась система управління нашої держави, її принцип не передбачав собою допомогу людям.
– Який у вас план роботи?
– У нас є проект реконструкції та розвитку центру у чотири етапи. На першому етапі реконструкція будівлі, її розширення та створення ставка. Другий етап передбачає створення приміщень, у яких можна проводити оздоровчі процедури: сауна, фітобочка, різні гуцульські традиційні гідромасажі. Також на цьому етапі буде впровадження риболовного та бджолярського господарства. Наступним буде створення еко-садиби господарського типу, енергетична незалежність (сонячний заряд). І останнім буде розширення еко-поселення, коли ми зможемо паралельно приймати кілька груп у різних приміщеннях.
– Хто організатор цього проекту?
– Наша організація – БО МБФ «Творча Криївка». Це проект центру творчої реабілітації та оздоровчого відпочинку «Бережниця». Керівник проекту – Валентин Гонтар, доброволець, учасник АТО, який отримав поранення ще при першому штурмі Іловайська у 2014 році. Через отриману інвалідність не зміг повернутися на фронт, та минуло вже більше року, з того часу, як він підключився до волонтерської діяльності. Тільки у нас з’явилася можливість отримати приміщення, він взявся за роботу, як керівник проекту.
– Ким ви являєтесь у цьому проекті?
– Я голова правління фонду, автор методу творчої реабілітації, у своїй діяльності більше зосереджена на роботі з хлопцями.
– Кого ще ви залучаєте до співпраці?
– Нам потрібні люди для роботи на кухні, завгоспи та технічні волонтери. Для цього ми залучаємо учасників АТО, членів їхніх родин, місцевих жителів, які з радістю відкликаються на прохання допомогти. Адже іншою стороною нашої діяльності є робота з громадою.
– Що розуміється під «творчою реабілітацією»?
– Творча реабілітація – це комплексний метод. Ми працюємо у трьох напрямках: психологічна, соціальна та біографічна реабілітація. Засоби її дії – перебування на природі, оздоровчі процедури, заняття мистецтвом та організоване спілкування. «Творча реабілітація» зовсім не тому, що ми малюємо, а тому, що тими умовами, які створюємо, стимулюємо творчий потенціал самої людини. Це стосується не заняття мистецтвом, а творінням своєї біографії. Поняття «творчість» у назву методики вкладено у широкому розумінні. Важливо те, що ним зацікавились науковці. Але науково дослідити новітню методику, якої раніше не було, забирає багато часу.
– Яку кількість людей зможе приймати реабілітаційний центр?
– Після завершення першого етапу, тобто реконструкції будівлі, ми зможемо приймати групу бійців у кількості десяти людей, з якими працюватиме чотири фахівці. Ми будемо готові приймати не тільки бійців, але і їхні сім’ї. Створювати групу більшу, аніж 12 людей, ми вважаємо недоцільним, бо тоді втрачається ефективність роботи. Буває таке, коли хлопці тільки на середині періоду знайомляться між собою, а якщо збільшити групу вдвічі, то вони не запам’ятають один одного.
– Які у вас плани наразі?
– До того, як буде реконструйована будівля, ми хочемо працювати у форматі палаткових та наметових містечок. Також хочемо організувати дитячі табори, але поки що це тільки плани.
– В подальшому ви плануєте розширювати групи?
– Якщо говорити про розширення групи, то це можливо влітку, адже можна буде приймати бійців у наметах. А реально збільшити кількість прийому ми плануємо тільки на четвертий етап, коли будуть побудовані окремі приміщення. Це виглядатиме у форматі поселення.
– Як ви ставитесь до того, що в Україні створюються великі реабілітаційні центри?
– Я дуже негативно ставлюся до тенденції створення в Україні реабілітаційних центрів на 200-400 бійців, тому що для мене це неефективно. Це височенні будівлі, у які вкладаються мільйони. Наша мета – відновити сили бійців та допомогти їм повноцінно існувати. Я ж не бачу у створенні таких центрів на 400 людей санаторно-радянського стилю слугування даній меті.
– Що саме ви робили для того, щоб реабілітувати бійців?
– З 213-ти учасників бойових дій, які пройшли реабілітацію у наших заїздах, 48 з них – з Франківщини. Вони були не тільки у Карпатах. Ми возили їх і на Закарпаття, і на море. Ми займаємось реабілітацією бійців зі всієї України.
– У вашій діяльності є приклади допомоги з боку влади?
– Ми зрозуміли одну річ: люди, які при владі, не такі й погані. Майже два роки ми активно працюємо у Верховинському районі, з тутешньою владою у нас гарні стосунки. Ми співпрацюємо з центром соціальних служб. Їхні фахівці брали участь у наших проектах, а ми робили тренінги для них. Директор центру Верховинського району – постійний волонтер та організатор, який допомагає нам не, як директор центру, а як хороша людина. Оскільки район маленький, людей небагато, майже всі депутати районної ради якимось чином долучились до наших проектів. Це успішний спільний проект з районною радою, на який вона виділила кошти для реабілітації верховинських бійців. Це найбідніший район нашої області знайшов по 1913 грн 38 коп. на бійця. Ми це зробили, але ви не уявляєте, як це було складно.
– На які кошти ви існуєте?
– В основному, ми тримаємось на маленьких фінансових внесках простих людей. Вони купують картини бійців, які знаходяться на нашій сторінках у соціальних мережах, у режимі онлайн-аукціону. Той, хто захоче допомогти, завжди знайде можливість.
– На що витрачаються кошти, які до вас надходять?
– Ті кошти, які були виділені районом, пішли на дизпаливо, матеріали для живопису, оплату харчування та проїзду фахівця з Києва, який працював у нас. Кошти, які потрібні для реабілітаційного центру, це зовсім не оплата наших послуг, тому що ми допомагаємо безкоштовно, а витрати ідуть на матеріали, поїздки, і т. д.
– На якому етапі робота зараз?
– Зараз ми працюємо над тим, щоб знову вивезти хлопців на море. Закарпаття ми лишаємо на холодний сезон. Планується три заїзди на море. Наразі формуємо групи та програму.
Вікторія ПРОКОПЧУК
Залишити відповідь