Юрій Ковальов: «Знімати українське кіно європейського рівня – ми можемо. Питання тільки у двох моментах: грошах та дотриманні технологій виробництва»

Юрій Ковальов: «Знімати українське кіно європейського рівня – ми можемо. Питання тільки у двох моментах: грошах та дотриманні технологій виробництва»

Нещодавно українцям презентували офіційний трейлер першого українського фентезі про супергероїв – «Сторожова застава». Фільм, знятий Юрієм Ковальовим за мотивами однойменної книги Володимира Рутківського, на широкі екрани вийде восени 2017 року. Стрічка розповідає про сучасного школяра Віктора, який через загадковий портал часу потрапляє у минуле – на тисячу років назад.
 

«Сторожова застава» – це дебютна повнометражна робота режисера Юрія Ковальова. В акторському ансамблі франківці впізнають земляка Романа Луцького, котрий зіграв роль Олешки Поповича. Режисер фільму Юрій Ковальов розповів нам більше про знімальний процес на майданчику, про перше українське фентезі про супергероїв та своє бачення розвитку українського кіно.
 


 

ALK_5235

Юрій Ковальов – режисер


 

– Чому ви обрали саме цю історію («Сторожова застава») для екранізації?
 

У проект мене запросили продюсери – Єгор Олесов і Юрій Прилипко. Саме у них народилася ідея зняти фентезі на основі роману «Сторожова застава» Володимира Рутківського. Перш ніж погодитись, я прочитав книгу. Вона мені дуже сподобалась: вона надзвичайно колоритна, яскрава та соковита. Та оскільки нашою метою був фільм, довелося багато що змінити.
 

– Читаючи книгу, вже тоді уявляли яким буде фільм? Що є у стрічці, але немає в книзі?
 

– Чесно кажучи, тоді у мене ще не було думок, яким вийде фільм. Але змін, насправді, було внесено дуже багато. Основна відмінність у тому, що у нас багато фентезійних героїв та речей, яких у книзі просто немає.
 

– Ваш фільм – перше українське фентезі про супергероїв. Розкажіть, чому обрали саме цей жанр?
 

Взятись за фентезі вирішили саме продюсери. Я ж із задоволенням підтримав таку ідею, хоча розумів усю складність роботи. Ми зібрали сильну команду і всі разом поринули у цей світ.
 

ALK_8686
 

– Щодо акторського складу. Як обирали? Хто вразить глядачів найбільше?
 

– Акторський ансамбль у нас дуже цікавий: є і впізнавані актори, є і нові обличчя. Відбір був традиційним – кастинг. Деяких акторів ми затвердили відразу на перших етапах, а деяких в останній момент – менше ніж за місяць до початку зйомок. Хто вразить? Сподіваюсь, що в першу чергу вразить сам фільм. А найяскравіші – то це, звісно, наші антигерої – хан Андак і шаман, яких зіграли актори із Казахстану, Єржан Нуримбет та Єрболат Тогузаков. У них надзвичайно колоритні образи, костюми та грим.
 

– У фільмі знімається наш земляк, Роман Луцький. Розкажіть більше про Романа у знімальному процесі та чому саме його обрали?
 

Роман, як ніхто інший, вжився у свого героя – Олешка Поповича. Він по азарту та безшабашності дуже йому підійшов. До речі, Роман був першим актором, якого ми затвердили на цей проект. А ще він, напевно, найбільше з усіх напружувався фізично. Він був найкраще фізично підготовленим, чудово їздив верхи та володів зброєю. Навіть у вільний час Роман за власний кошт приїжджав і тренувався – у підготовці та грі викладався на всі 100%.
 

 

– Які саме локації були задіяні у зйомках? Де знімали?
 

Вкотре скажу, що у нас дуже красива країна з великою кількістю унікальних місць. Найважливішою атмосферною локацією стали скелі Довбуша. У цих місцях сама природа надихає. Решту ми підшукували вже під Києвом. Знайти такі місця було важко, адже багато земель розпродані, всюди будинки і дачі. Проте, все ж таки, вдалося знайти потрібні локації. Знімали на болотах у Бучі, що під Києвом, задіяли територію Тетерівського Кішу, знімали у Києві на Лисій горі, а також у павільйонах та в декорації, Застави, збудованій на натурному майданчику студії FILM.UA.
 

ORL_7870 — копия
 

– Наскільки складно відтворити сьогодні таку історичну епоху, з усім, що  притаманне тому часу?
 

Все ж таки у нас фентезі, а не історичне кіно. Ми брали епоху, як відправну точку, такий умовний часовий зріз. Далі вже вмикали уяву і творили. Наприклад, ескізи Застави ми робили, ґрунтуючись на малюнках и кресленнях старовинних застав, використовували такий самий принцип побудови, який був у минулі часи. Так само працювали з костюмами: брали за основу історичне вбрання, а далі… фантазія художників по костюму. В результаті вийшли унікальні і неповторні образи усіх наших героїв. Цей процес дуже трудомісткий. Взагалі, фентезі знімати непросто, оскільки тут, як в жодному з інших жанрів, потрібно виділити багато часу на підготовку до  знімального періоду. Творцям фільму потрібно створити неіснуючі світи, об’єкти, костюми, реквізит, те, що не купиш на ринку. Спочатку – творче занурення у матеріал, а потім вже кропітка робота: починаючи від декорацій та віртуальних локацій, закінчуючи дрібними деталями – такими як сережка Добрині.
 

 

 
 

– Яка ваша найулюбленіша сцена?
 

Ми настільки багато всього знімали, що виділити одну сцену для мене складно. Є сцена, яка виглядатиме ефектно на екрані, а на зйомках відбувалась більш технологічно – наприклад, фінальна битва. Якщо говорити про вашого земляка Романа Луцького, то найулюбленіші моменти це ті, коли Олешко знайомиться зі слівцями та речами з майбутнього. Мегафон, петарди, смартфон… 1100 рік, Олешко і смартфон – уявляєте собі цю «драму»?!
 

– Чому довелося змінювати дату премєрного показу? Коли чекати на фільм у кінотеатрах?
 

Точної дати не скажу, цим займаються продюсери. Одна з причин зміни – брак часу, не встигали з великим об’ємом постпродакшену, адже реалістичні візуальні ефекти потребують серйозних ресурсів: як часу, так і людських.
 

 

 
 

– Чому Ви обрали саме цю професію для себе?
 

Ніколи не думав про роботу режисера. Думав, що стану вихователем у дитячому садку. Почалось все з того, що мені подобалось знімати на камеру, потім це переросло з розваги у захоплення, а потім і у професію.
 

– Як ви вважаєте, чи розвиватиметься українське кіно надалі?
 

Насправді, в Україні величезний потенціал. У нас багато талановитих людей у всіх галузях кіновиробництва: художники, режисери, оператори, актори, композитори… та всі! Знімати кіно і набрати масу, силу, таку, щоб на  європейському рівні конкурувати – все це ми можемо, питання тільки у двох моментах: у грошах та дотриманні технологій виробництва. Не потрібно придумувати велосипед, треба користуватися технологіями, які вже існують.  Щойно порушуються етапи технічного створення кіно – все починає розсипатися, виникають непередбачувані проблеми. Тобто, замість того, щоб творити, доводиться боротися. Цього хотілося б уникати. А потенціал у нас колосальний… І ще важливо, щоб більше людей могли відвідувати кінотеатри. Чим більше буде виручених від показів коштів, тим більше їх піде на зйомки наступних стрічок. Зараз, на жаль, масштабні українські фільми не можуть себе окупити з тієї причини, що мало кінотеатрів у самій країні.
 


 

Сніжана САМАНЧУК
 

comments powered by HyperComments

Related Posts

Юрій Ковальов: «Знімати українське кіно європейського рівня – ми можемо. Питання тільки у двох моментах: грошах та дотриманні технологій в
2017-02-14 16:40:41
[…] Джерело […]