Нехай робити добрі справи, стане звичкою для кожного. Тим паче, коли благодійні акції організовують молоді амбітні студенти. Саме вони, нова генерація, готові будувати нашу країну начисто, вкорінювати добро у кожне українське серце.
У Франкіську стартує благодійний проект під назвою «Книжкові вітрила 2017», мета якого полягає у зборі дитячої літератури, яка знайде своє місце у Івано-Франківській обласній дитячій клінічній лікарні. Ініціатором цього проекту є студент-програміст – Юрій Самборський.
Юрій франківець, проте зараз навчається у Львові, де вперше й організував «Книжкові вітрила». Проект чудово реалізувався, тому студент вирішив не зупинятися, і в час канікул зробити добру справу й у рідному місті. Улюблені справи Юрія – це читання, прослуховування класичної музики, відвідування музеїв. Для хлопця важливо вносити свою частинку користі для суспільства та країни, мовляв поки на такому рівні, далі – будуть масштабніші проекти. Більше про благодійну затію, чому варто долучитися до акції, які книги рекомендовано дарувати діткам, та яку найдивнішу книгу приносили.
Коли? З 26 червня до 21 липня відбудеться збір книг для Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні.
Куди? В Івано-Франківську обласну бібліотеку для дітей (пл. Міцкевича 2)
– Юрію, розкажіть, як визрів такий проект, та з чого все почалося?
– Ідея проекту зародилась ще в лютому, коли я писав проект для здобуття гранту від Британської ради. Проект був схожим, але полягав тільки у закупівлі книг, не у їх зборі. Це були книги для шкіл зокрема Фізико-технічного ліцею та Ліцею для обдарованих дітей, у списку також була Дитяча лікарня. До того ж, ми хотіли закупити книжкові шафи у вигляді вітрил. Я придумував дизайн, художники-графіки допомогли створити все технічно. З цього все і почалось.
– Чому саме вітрила?
– Спочатку була ідея зробити хвилю, але вийшло так, що у Львові вже розвивається «Книжкова хвиля», також існує будинок під назвою «Книжкової Парус». Тому, щоб не виникало питань стосовно конфлікту назв і розвитку моєї уяви, обрав «Вітрила». Саме з цією задумкою допомогла мені визначитись Таня Пилипець – директор Львівської бібліотеки для юнацтва. Разом із нею ми створили добірку рекомендованої літератури, також працювали у пошуку партнерів для закупівлі книг (у тодішньому проекті для Британської ради).
– Якими були результати львівських «Вітрил»?
– У Львові проект увійшов в активну фазу 20 травня, коли ми провели Перший захід по збору коштів та книг. Згодом ми відмовились від ідеї збору коштів і перейшли тільки на книги. Гадаю, це був кращий варіант, оскільки книг принесли багато, що і було нашою головною метою. Тим паче, тоді ми обрали такі заклади, де книжкові шафи вже були (дитячий будинок «Добре серце», що у Мелятині та дитячий будинок «Оранта» у Дрогобичі). Так склалось, що книг принесли більше, аніж ми просили. Тому ці книги, зокрема, підліткового і дитячого спрямування ми подарували дитячій лікарні «Охмадит» 26 червня.
– Чому наступний проект реалізовуєте вже в іншому місті, в Івано-Франківську?
– Обрав Івано-Франківську обласну дитячу лікарню, тому що там лікується багато дітей, і я не впевнений, що вони можуть забезпечити себе корисним та цікавим проведення вільного часу. Не думаю, що там є Wi Fi, а книг так точно немає. На третьому поверсі є дитяча кімната, де тільки іграшки. Книжкової шафи як такої – немає, що вже говорити про книги… Я впевнений, що дітки хотіли б читати, про це мені навіть говорили методист та вихователі. В лікарні відбулась нарада, де на обговорення було винесено і мій проект. На цій нараді було погоджено, навіть лікарі засвідчили, що це добра ідея.
«В сучасному суспільстві, наповненому інформаційними потоками, книга є однією із рушійних сил, що надає наснаги та збагачує розвиток молодого покоління. Саме тому нехай ваші книги не припадають вдома пилом, а будуть прочитані та принесуть користь дітям»
– Чому ви зацікавились ідеєю благодійністі?
– Я завжди хотів робити щось хороше і я вважаю, що цей проект насправді корисний. Від нього я отримую досвід для реалізації інших проектів, які також будуть корисні не тільки дітям, але і дорослим. Я хочу зробити проект по поширенню Конституції. Більшість людей її взагалі не читали і часто не знають навіть своїх прав. Я часто мандрую потягом та спілкуюсь з різними людьми. Бувало, що я спілкувався із залізничниками, у розмові вони попросили поради щодо вибору комп’ютера. Я навчаюся програмуванню, тому я зміг їм в цьому допомогти. Але, я розумію, що люди часто бувають не компетентні у багатьох галузях та напрямках.
Мені часто кажуть, щоб я їхав за кордон для життя, роботи, розвитку. Але я так не можу. Громадяни тих країн, в які ми хочемо виїжджати, вони насмілилися і зробили перетворення, а ми просто хочемо скористатися тим, що вони вже зробили, але самотужки не робити нічого. Банально: людям важко пройти в міську раду і написати заяву, коли щось турбує; чи подзвонити в ЖЕК і сказати про свою проблему. Сенс полягає у тому, щоб кожен з нас робив якийсь проект, підтримував ініціативи на локальному рівні. Якось Мирослава Гонгадзе мені сказала гарну річ: «Якби кожен робив щось на окремому рівні, то це би був такий потік добра, який би зніс всіх людей, котрі вживають займенники «вам», «їм», не треба їх вживати, потрібно казати «нам»! Цим же людина буде приєднуватися до ідеї розвитку нашого суспільства, брати на себе відповідальність».
«Подбаймо про майбутнє країни разом, адже об’єднавшись ми можемо зробити свій внесок в розвиток нашого майбутнього»
– Чому саме книги та діти?
– Приїжджаючи у дитячі будинки я вже знаю як з ними говорити, в мене є цей досвід. Я вважаю, що дітки у лікарнях повинні займати себе із користю, щоб менше думати про свої захворювання. Чому книги? Мені зараз тільки 19 років і це єдине, що я міг зробити. Я дуже люблю читати, я постійний відвідувач бібліотеки, тому цю тему я вирішив розвивати та реалізувати.
– Які найдивніші книги приносили люди?
– Це був другий том україно-російського словника Бориса Грінченка, ще радянського напевне. Також принесли книгу про шлюб, і я не впевнений чи доцільно це діткам шкільного віку.
– Для якої вікової категорії дітей потрібно приносити книги?
– Книги для дітей від першого по одинадцятий класи. Для діток, котрі перебувають у лікарні. Для людей сформовано окремий літературний список. Прошу когось принести такі книги: «Буба» Барбара Космовська, «Джури козака Швайки» (третю частину), «Кава з кардамоном», «Чудове Чудовисько в Країні Жаховиськ», для старших дітей – всі частини «Гаррі Поттера», «Сховище. Щоденник у листах» Анни Франк, «Зазирни у мої сни», «Володар перснів», «Хоббіт» та ще багато інших книг. Вони всі є у списку на нашій сторінці у Фейсбуці.
– Як ви дізнаєтесь чи варто давати дитині ту чи іншу книгу, якщо ви, наприклад, її не читали?
– Я починаю її читати.
Сніжана САМАНЧУК
Фото: Олександр ЛИТВИНЕНКО
Залишити відповідь