Легке, приємне та мелодійне звучання подарували франківцям гурт «Pur:Pur». Гурт існує з 2008 року, але його «переродження» відбулось у 2013 році. Відтоді учасники гурту разом творять в одному напрямку і мають власний стиль, не схожий на жоден інший. Учасники гурту – Ната Сміріна та Євген Жебко розповіли «Вежі» про створення гурту, довгу непізнаваність, переломний 2013-ий рік та чим для них особливий Івано-Франківськ.
– Яка історія створення вашого гурту? З чого все почалось?
– Євген: Наша історія почалась з 2008 року. Із Натою ми були знайомі раніше. А записати перші пісні, зняти ролик та виставити його на «YouTube» нас підштовхнули наші родичі. З того часу для нас все стрімко закрутилось. У 2008 році нас запросили на фестиваль «ВДОХ», яким на той час займався колишній продюсер гурту «П’ятниця». Для нас це було дивно, бо і групи тоді, як такої, не було. А ми із Натою тоді відкрили свою фотостудію. Зрозуміли, що потрібно було зробити вибір і від чогось відмовитися. Ми вирішили закрити фотостудію, зробили вибір на користь музики.
– Ната: Я була фанатом гурту «П’ятниці», тому для мене цей фестиваль був, як звернення від Бога. Я довго не могла у це повірити. Хоча ми існуємо вісім років та у сьогоднішньому складі – набагато менше. Наприкінці 2012 – початку 2013 року у нас повністю змінився склад гурту. Тоді ми із Женею залишились удвох. З часом до нас приєднався Григорій Олiйник. Так і народилась та команда, яка зараз творить «Pur:Pur». Ми вирішили не змінювати назву, але склад і музику оновили. З початку 2013 року народився «Pur:Pur» у теперішньому його вигляді.
– У якому музичному напрямку ви працюєте?
– Євген: За вісім років на сцені ми перепробували багато музичних напрямів. У нас часто змінювався склад гурту. Прослухавши наші альбоми можна зробити висновок, що нам ніколи не сиділось на одному місці, ми хотіли спробувати все.
– Ната: У нас завжди все виходило само собою, ніколи не було жодних штампів. За час існування гурту у нас часто змінювались смаки. Формування стилю завжди залежить від людей, які приходять у гурт. Зараз, швидше всього, це електропоп. Намагаємося працювати у цьому руслі, а як у нас це виходить можна буде побачити у новому альбомі, який вийде у вересні 2016 року. Нам хочеться робити «поп», та не виходить. Мабуть совість не дозволяє. Ми намагаємося бути чесними із своїм слухачем, не робити нічого фальшивого.
– Нато, у вас неординарний образ. Розкажіть про його створення. Це справа рук стилістів, дизайнерів, чи, власне, ваша?
– Ната: Я самостійно віднайшла такий образ, який мені близький. Я завжди хотіла виглядати особливо. Спочатку я шукала людину, яка могла б мені допомогти створити потрібний образ. Та протягом років на сцені такої людини не знайшлося. І я зрозуміла, якщо хочеш щось зробити – зроби це сам. Почала переглядати профілі крутих, на свій смак, візажистів. Я не повторюю конкретно чийсь образ, а зичу трішки від багатьох. Коли я сиджу перед дзеркалом у мене народжується ідея, тоді я її реалізовую.
– Чи можливо класифікувати цей стиль, і дати назву?
– Ната: Мене чомусь порівнюють із Жанною Агузаровою. Якось до мене підійшов хлопчина і запитує: «Ви Жанну Агузарову знаєте?», – він намагався тонко пожартувати. Я відповіла, що взагалі не уявляю хто це. Швидше це fashion- make-up. Люди чомусь вважають, що виглядати так кожного дня не можна. Кількість макіяжу на мені, як і на будь-якій іншій дівчинці, ті ж самі стрілки, та у мене вони в іншому місці та іншої форми. Це питання сприйняття.
– Чому саме «Pur:Pur»?
– Ната: Означає – «чистий». Спочатку ми і не планували бути музикантами. Я й подумати не могла, що музика стане моєю професією. Назвою ми хотіли підкреслити, що робимо все від чистого серця, не кривлячи душею. Та часто чуємо, що «Pur:Pur» порівнюють із муркотінням кішок та туркотінням голубів, це дуже весело. Ми не могли б і подумати, що будуть такі аналогії.
– Ви згадуєте, що не планували бути музикантами? Які були мрії стосовно професії?
– Ната: Я мріяла стати мультиплікатором. Потім ще хотіла бути фотографом і дизайнером. У мене фармацевтична освіта, за фахом я клінічний провізор. Коли ми із Женею заснували фотостудію, вже тоді я мріяла, щоб у нас все вийшло у цій галузі. Мрії про сцену були тільки на підсвідомому рівні до того часу, як нас запросили на «ВДОХ». Спочатку це було просто захоплення.
– Ви брали участь у відборі на «Євробачення 2016» та пробувались на сцені «Голосу країни». Чому ви подались на ці конкурси?
– Ната: Мені було важливо отримати хороший досвід. Ми довго займалися музикою, а такого ще не було. Більше того, я ніколи була учасником у конкурсах. Для мене це психологічна травма. Я дуже змагальна людина і якщо я раптом не виграю, важко це переживаю. Якось у десятому класі школи я змагалась у конкурсі «Самая самая», тоді я виборола друге місце, це була трагедія. Відтоді конкурсів мені вистачило на все життя. Будучи учасником у конкурсах мені важливо знати для чого я це роблю.
На «Голос» я пішла із цікавості. Чи все так, як вони показують людям. Я хотіла подивитися із середини на цей процес і отримати певний досвід. Гуртом на конкурсі не можна виступати і пісню свою також не можна виконувати, а для мене – це зовсім інший світ. Добре, що вийшло так, а не інакше. Самостійно працювати я б не хотіла, і якби пройшла у «Голос» гурт «Pur:Pur» не зміг би приймати участь у відборі «Євробачення».
Відбір «Євробачення» подарував нам чудовий досвід. Ми не очікували тих результатів, які отримали. Я не вірила, що на центральному телебаченні в Україні може бути такий якісний відбір.
– Євген: Ната переконала нас всіх надіслати нашу пісню на попереднє прослуховування, та ми не розраховували потрапити туди. На кожному з етапів ми не очікували на фінальний результат. Ми не дуже хотіли брати участь, та нас підштовхнуло бажання заспівати пісню для Меладзе. Хвилювання не було жодного, ми не сприймали це як конкурс, бо не розраховували на перемогу. Та результат вийшов неочікуваним для всіх.
– Як вплинули ці конкурси на творче життя? Чи стали ви більш пізнаваними?
– На нас звернули увагу. Український слухач відкрив для себе «Pur:Pur». Перший місяць після «Євробачення» було відчуття, що гурт тільки з’явився. Це був такий флешбек у минуле. Багато людей були здивовані почувши, що наш гурт існує уже вісім років, запитували де ми були раніше.
– Які враження від Івано-Франківська?
– Ната: Це місто неочікувано красиве. Наш звукорежисер із Івано-Франківська розповідав нам, що тут немає чого робити. Коли ми побачили місто – зрозуміли, що він просто не цінує того, що має. Ми й не думали, що місто таке красиве та затишне.
– Євген: У Франківську був дивовижний концерт. У вашому місті дуже багато ініціативних людей, які готові іти на виступи і співати.
Сніжана САМАНЧУК
Залишити відповідь