Люди звикли вважати, що добробут міста залежить лише від влади. Це певний стереотип, який допомагає покласти відповідальність за свою бездіяльність на плечі інших. Кожен може бути в центрі подій, якщо того захоче. Не секрет, що існує безліч організацій, де дійсно потрібні ініціативні люди. Та коли справа доходить до дії, то більшість так і залишається осторонь. Молода учасниця Івано-Франківської ФРІ – Оксана Пасічна, розповіла дещо про цю організацію та проекти.
– Що таке ФРІ? Як ти туди потрапила?
– Фундація Регіональних Ініціатив – це всеукраїнська молодіжна громадська організація, яка створена задля покращення рівня життя суспільства. Потрапила я сюди дивним чином. Я тоді ще й уявлення не мала, що таке ФРІ. Моя подруга запропонувала мені заповнити заявку. Я погодилася, намагаюсь завжди бути активною. Перше зібрання з ФРІ відбувалося тоді, коли у мене були інші плани, які змінити я не могла. Вже тоді закралася думка: якщо не прийду відразу, то навіщо мені цього? Та все ж таки, я вирішила піти вже наступного разу. Ми, нові «фрішники», зустрілися за круглим столом. Були всі трохи зніяковілі, не знали, що і як робити. Старші учасники повідомили, що ми робимо «ТК». Якщо чесно, то я навіть не знала, як це розшифровується. Потім мені пояснили , що це – проект «Твоя країна». І тоді я зрозуміла, що я би хотіла допомагати в його організації.
– Як відбуваються зібрання ФРІ?
– Зібрання ФРІ для мене стало вже сімейним. Офіційно вони відбуваються один-два рази в тиждень. Проте, зі своїми «фрішниками» ми збираємося чи не щовечора. Ми можемо просто сидіти десь і насолоджуватися музикою під гітару. Традицією стали обійми під час зустрічі та прощання. Приємно, що у нас у команді – рівноправність. Кожен має право на думку,слово. Стосовно однієї події може бути безліч версій щодо її проведення. На зібраннях ми завжди розподіляємо обов’язки. Завжди стараємося допомогати один одному.
– Хто може потрапити до ФРІ?
– До ФРІ може потрапити абсолютно кожен, хто має амбіції та бажання щось змінювати. Відкриті двері для всіх. Потрібно тільки знати Статут ФРІ та розуміти наші цінності. Людина, в першу чергу, повинна мати добре серце, хотіти та вміти допомагати. Неабияке значення відіграє впертість людини та впевненість у собі. Є багато випадків , коли треба займатися фандрейзингом. І от саме тому, людина повинна мати голову на плечах.
– Як часто оновлюється склад ФРІ?
– Склад ФРІ оновлюється буквально щомісяця. Нам доводиться постійно розглядати заявки нових людей, які хочуть потрапити у ФРІ. Ці люди долучаються до наших акцій, а вже потім ми вирішуємо, чи брати їх у команду. Уже в лютому ми організовуємо базову школу ФРІ, де будемо більше пояснювати всім про саму організацію та її діяльність. В той час потенційні учасники вже розумітимуть, чи їм потрібно бути саме тут.
– Якими саме проектами займається ФРІ?
– Я у ФРІ вступила не так давно, з листопаду. З цього місяця ми провели «Андріївські вечорниці», проект «Твоя країна» і найбільш грандіозний проект «Благодійний аукціон зустрічей». Є ще певні заплановані проекти, які ми хочемо зробити вже найближчим часом. Це – «English Speaking Club», «Музичний благодійний вечір», також є ідея написати на стінах будівель вірші поетів.
– Розкажи про сенс проекту «Твоя країна».
– Цей проект всеукраїнський, для участі можна заповнювати заявки у будь-яке місто України. Незабаром можна буде відвідати Мукачево, Чернівці, Київ, Львів. Зробити це дуже легко, лише треба слідкувати за сторінкою цього проекту в соціальних мережах. Найголовніший пункт в анкеті – це мотивація. Вдало розписане бажання – запорука поїздки в обране місто. Мета проекту – познайомитися, знайти нових друзів, побачити, як можуть жити інші, відчути їх місто та культуру. Проект «Твоя країна» в Івано-Франківську відбувався восени. До нас приїхало 11 людей з різних куточків України. Завданням організаторів було показати, що Франківськ – цікаве та незвичайне місто, що тут можна гарно провести час. Заявок на візит було близько 200. Це чимала кількість, тому я гадаю, що нам слід зробити такі відвідини ще і весною.
– Як саме відбувалася мандрівка Івано-Франківськом? Де жили подорожуючі?
– Жили ці люди у нас вдома. Сніданки робили один одному. Навіть я запросила пожити у себе одного хлопця з Одеси. Він дуже хороший і, як виявилось, заочно мене знав, відслідкував мене за хештегом «файне місто». Розпорядок дня у нас був доволі насиченим. Почалося все із традиційного знайомства, далі ми відвідували різні зустрічі. Ми теж вирішили організувати «Мафію». Нам вдалося запросити найкращого ведучого Франківська та знайти для цього приміщення. Суботу ми провели в Яремче. Вечорами у нас були квести. Ми збиралися в однієї людини вдома, мама наліпила 200 вареників. Співали під гітару та почувалися рідними людьми. Насамкінець, ми ділилися враженнями. У неділю практикували «Лазертаг», а потім – рефлексія в «Urban- Space». Коли прийшов час прощатися – ми плакали.
– Звідки організація бере кошти на проведення подібних заходів?
– Ми шукаємо спонсорів. Вдалий варіант – це бюджетний варіант. Розповім історію, яка трапилася в Яремче. Ми поїхали потягом зі знижкою 50% ,бо студентські квитки нас виручили. А далі все відбувалося за ланцюжком знайомства. Я попросила тата про послугу, бо він працює у лісовому господарстві, тому ми зовсім безкоштовно пройшли до вольєрів, хоча вхід туди коштує 20 грн. За сприяння мого знайомого, рекреаційна зона Стежка Довбуша теж виявилася абсолютно безкоштовною. Обіди нам обійшлися у 35грн (банош зі шкварками та бринзою, борщ, компот). Так от вдається економити.
– Яке було враження учасників від міста?
– Учасники проекту відзначили, що Івано-Франківськ багатий на добрих та відвертих людей. Їх привабила мальовничість міста, затишок та саме розташування. Вони були дуже здивовані, що ми абсолютно всюди ходили пішки та не їздили жодного разу у громадському транспорті.
– Розкажи про « Благодійний аукціон зустрічей від ФРІ». Звідки взялася ідея?
– Вперше, коли почула про ідею цього аукціону, то уявила звичайні побачення просто з метою нових знайомств. Спочатку навіть не подумала , чесно кажучи, що таким чином можна допомогти дітям. Але одна знайома запропонувала зробити цей аукціон для хворих діток із Залуччя. Всі одностайно погодилися. Нам потрібно було вміло розрекламувати цей аукціон.
– Яким чином відбувався аукціон?
– Люди надсилали нам у соціальні мережі свої фотографії , кілька слів про себе та посилання на сторінку. А наше завдання було – опублікувати їх. Після цього людину потрібно було «купити». Все починалося з 15 гривень, а крок підняття становив – 10 гривень. Існувало також правило моментального викупу – за 500 гривень. Після закінчення аукціону покупці мали нам надіслати гроші за реквізитами. Були, звичайно, такі випадки, коли дівчина відмовлялася від побачення. Тоді нам доводилося видаляти останній коментар і право на побачення переходило до попередньої людини.
– Наскільки складно було це організовувати?
– Було важко. Я два дні сиділа до пізньої ночі. Закликала людей взяти участь. Мені здавалося, що першу сотню підписників набрати взагалі нереально. Трохи згодом молодь сама почала активніше долучатися. Тоді ми зрозуміли, що робимо все правильно. Але, звичайно, через певні труднощі опускалися руки. Саме тоді мені випадково потрапило до рук відео про дітей із Залуччя. В ньому хлопці розповідали ким хочуть стати. Ця історія мене дуже зворушила, розчулила. Я розуміла, що залишити цього так просто не можна. Зважився почати – будь сильним і закінчити. Всі ми почали більш серйозно цим займатися. Мета – дати цим дітям те, чого їм бракує. Ми не дамо їм батьків, постійну підтримку, але ми можемо просто провести з ними час.
– Яким був результат та підсумок аукціону?
– На аукціоні нам вдалося назбирати 14 336 грн. Ми попередньо зв’язалися із персоналом, щоб придбати все необхідне. Для нас було важливо поїхати до діток особисто. Коли ми приїхали і побачили цих дітей, нам спочатку стало трохи страшно. Але коли вони починають тебе обіймати, тримати тебе за руки – це дуже зворушливо. Маленькі дівчата гладили моє волосся і перше, що просили у мене – привезти шампунь. Ще одна дівчинка просила сумочку, бо вона хоче гарно виглядати перед хлопчиком. Діти просили елементарне. Мені дуже запам’ятався хлопчик Ігор. Йому 18 років, але у нього важка стадія захворювання. Не говорить, нічого не може робити руками. Але він для нас за півгодини сплів три браслети на резинках. Це було дуже приємно. Мені завжди було важко запам’ятати імена, але імена цих діток я запам’ятала до сьогодні. Якщо чесно, то ми навіть не сподівалися, що зберемо таку велику суму. Вже зараз ораганізовуємо «Музичний благодійний вечір», теж для цього дитячого будинку.
Юлія ПИЛИПЕНКО
Залишити відповідь