6 червня відзначаємо День журналіста. Ми поспілкувались з працівниками Телерадіокомпанії “Вежа”. Чому, і в холод, і в нестерпну спеку наші журналісти продовжують робити свою роботу, за що вони її так люблять — читайте у матеріалі.
Олена Коновалова — радіожурналіст
“Я дуже люблю спілкування з людьми, я — екстраверт. Мене завжди вабила ця професія. Я дивилася різні телевізійні, радійні сюжети. Мені було цікаво, як журналісти ходять на події, як це все відбувається. Найцікавіше, що після першої зйомки, коли я вчилась стався такий випадок. Я прийшла на “Вежу” і після години мук, зрозуміла, що нічого не можу написати. Тобто, з того, що я півтори години слухала на прес-конференції зробити малесеньку інформацію на телебачення, а потім ще її трансформувати на радіо — це було просто мегаважким завданням. Звісно, я впоралась. Мені все пояснили. Тобто те, що вчать в університетах — це класно, але практика це, на мою думку — найголовніше.”
Ольга Цьома — радіожурналіст
“Я журналіст, бо тут я можу застосувати своє красномовство. Тобто я люблю гратися словом. Сухий виклад інформації — це не для мене. Люблю таке образне мовлення. Мені здається, що слово воно точно впливає на людину, а красиве слово — ще більше. Я була скрізь, навіть в газеті працювала. Художній виклад він усюди цікавий. А зараз радіо, тут теж фішка своя — це прямі ефіри. Це треба спробувати. Я в цьому вловила якусь свою штуку. В режимі реального часу ти ділишся емоціями, розповідаєш новеньке. Цей зв’язок з глядачем — це клас, це адреналін. Плюси, звичайно, є, але є і мінуси. Мені здається, що це таке моральне виснаження. Бо ти багато спілкуєшся з людьми. Вони забирають в тебе ці емоції. Але натомість, ти отримуєш і для себе щось. Зараз я працюю над передачею “Ближче до тіла” — це все, що нас хвилює, що нам от небайдуже. Я спілкуюсь у ній з різними людьми, і от слухач в цих різних темах знаходить щось своє, що його турбує. В радіо, що найбільше подобається, це оця фішка — цей контакт з слухачем.”
Тетяна Лугіна — радіожурналіст
“Коли я взяла в руки диплом філолога, то я зрозуміла остаточно, що ніякого філолога з мене не буде. Тоді до мене прийшла думка про те, що хочу стати журналістом. Я спробувала — мені сподобалось. Це настільки мене втягнуло, адже я починала з газети, а далі вже було телебачення, потім — інше телебачення, потім — ще одне телебачення. Зараз мені здається, бути журналістом недуже добре, адже важко бути чесним журналістом. Тому, я від інформаційної журналістики віддалилася. Тепер у мене трішечки інший напрямок. Більше розважальний, але попри те все, найбільше, що мені подобається в журналістиці — це читати новини. На радіо я почуваю себе вільно. Мій формат дозволяє мені, бо це прямий ефір говорити буквально все те, що я думаю, без жодної цензури.”
Оксана Середюк — тележурналіст
“Журналістом стала, чесно кажучи, випадково, бо я закінчила філологічний факультет. На “Вежі” тоді працював мій друг дитинства і от він мене сюди затягнув. Правда, він потім звільнився, поїхав, а я тут так і лишилася із 2004 року. Мені подобається журналістика тим, що тут постійно знайомства, постійно в курсі всіх подій. Це своєрідний саморозвиток, тобто не деградуєш. Ти знаєш майже все: і про все, і про всіх.”
Віра Лутчин — тележурналіст
“Я стала журналістом невипадково. Після закінчення університету довго думала: хто я, що я, куди я йду. Так життя мене привело в журналістику, бо спочатку я була блогером. Але це сталось поступово. Спочатку працювала то на сайті, то просто щось собі писала — так я дійшла до журналістики. Я дуже люблю свою роботу. Не можу уявити собі кращої роботи, ніж журналістика, бо вона цікава: це постійно люди, нове спілкування, нова інформація. Це систематичне прийняття рішень, і так само це, постійно, якась внутрішня боротьба, коли ти повинна подавати інформацію яку ти отримуєш — це відповідальність перед глядачами. Мені це дуже подобається. Такий адреналін свого роду.”
Наталка КУРСИК
Залишити відповідь