Виконавець із народу. Саме так можна сказати про співака Kosmirak. Його шлях від таксиста до впізнаваного музиканта знають чи не усі фанати ліричного хіп-хопу. Треки цього артиста потрапляють в рекомендації соцмереж за лічені дні, а приваблює аудиторію, каже Kosmirak, саме його простота.
Ліричний хіп-хоп виконавець Kosmirak в радіошоу “Зроблено в Україні”
– Ти вже звик до відключень електроенергії? Як це впливає на твоє повсякденне життя?
– Не знаю, як це прозвучить, але мій будинок знаходиться біля лікарні, тому світло в мене не вимикають. Але вдома я тільки ввечері, тож не надто багато електроенергії використовую.
– Ти продовжуєш виступати і цим збираєш кошти для потреб ЗСУ. Як зараз готуєшся до концертів?
– Я співаю здебільшого в машині. Ще від початку своєї творчості звик писати пісні сидячи в авто. Співаєш, тебе ніхто не чує, класна акустика.
– Зараз справді автомобіль можна використовувати у різних цілях: підзарядити телефон, зігрітись, а ти ще й в ньому співаєш. Як ти почав професійно займатись музикою?
– Я трішки загубив себе. Була навіть думка, щоб їхати в Польщу. Думаю, в кожного в житті є такий період. В той час я працював таксистом. Дуже хотів в Польщу, але щось в душі тримало мене. Я до останнього не робив закордонний паспорт, бо здавалось, якщо він буде, то точно поїду. Сталось так, що я зняв відео про таксиста. В ньому я їхав і розповідав, що це моя другорядна робота, а насправді маю бізнес в Карпатах. Тоді в мене було близько 700 підписників, а відео набрало 4 тис. переглядів. Це для мене було дуже несподівано. Я оновлював відео всю ніч поки таксував, щоб слідкувати за переглядами. Потім поспав, прокинувся і почав думати, що ж робити далі. Далі поїхав до товариша і почав радитись. Я таке люблю, а якщо в мене виходить, то з’являється ще більше бажання робити все одразу. Він порадив написати пісню. Мене це зацікавило і за дві ночі я написав трек “Що за мала”. Він, як і відео, про таксиста, який має бізнес, возить якусь малу і розповідає їй, який він крутий.
– Тебе можна називати народним музикантом, адже ти самотужки опановуєш музичну сферу?
– Так. Колись я відвідував музичну школу 4 роки, але не закінчив її. Ходив на акордеон. Потім відійшов від цього. З народу, і це моя ідеологія. Аудиторія якраз відчуває цю простоту, вайб… Так і відбувається: вчора ти міг таксувати, а сьогодні вже сидіти на радіо “Вежа” і розповідати про музику. Але я ніколи не буду забувати, де таксував. Навіть зараз я б цим займався.
– Чи готуєшся ти перед тим, як починаєш говорити із публікою? В тебе ще присутній певний дискомфорт стосовно цього?
– Якщо чесно, я не готуюсь. Можливо це моя проблема, але так є. Я можу хвилюватись, плутати слова, щось не вимовляти, але це все відбувається в процесі. Дивлюсь, як реагує публіка, але ніколи не готуюсь. Я дуже хочу зберігати простоту. Навіть коли я знімаю контент для соцмереж, роблю це з першого разу і не перезнімаю. Людям це подобається.
– Як ти позиціонуєш свою творчість?
– Я до кінця ще не знаю. Наприклад, в наступних треках вже буде більше репу, але все ж і вокальна частина є. Це все максимально різноманітно.
– Тебе ж за це і люблять слухачі? Якщо забереш вокальну частину, то і втратиш аудиторію?
– Так, це ніби стиль, почерк. Часто ми слухаємо новий трек і здогадуємось хто це співає. Кожен виконавець має свої родзинки. Я свій почерк доніс до аудиторії.
– Зараз ти в концертному турне. Які враження від виступів?
– Це перші виступи після повномасштабного вторгнення. Було досить незвично. Ти не розумієш, чи людям потрібна зараз музика. Спочатку було враження, що вже нічого не буде. Кар’єри успішного виконавця вже не буде, бо кому це зараз потрібне. Але бачимо, люди хочуть концертів, музики, відволіктись від всіх подій. А цим ми ще й допомагаємо ЗСУ. Враження від концертів приємні. Усі виступи є благодійними.
– Чи були за цей час концерти, які особливо запам’ятались тобі?
– Так, це був виступ в Карпатах для військових на реабілітації. В мене є пісня про Україну “Твоїм Сином”. Під час цього виконання всі встали і почали аплодувати. Мене це розчулило.
– Як ти писав цю пісню в такий нелегкий час?
– Складно. Я не розумів куди рухатись. Саме перед війною ми мали випускати ліричний трек, але все зупинилось, ми його відклали. Я їхав в машині, слухав музику, щось накидував собі й раптом почув біт, написав ніжні, плавні слова. Стараюсь, щоб в моїх треках був зміст в словах, щоб музика несла посил.
– Розкажи трішки про пісню “Твоїм Сином”, яка зараз багатьом відгукується.
– Це важливий трек для багатьох. Перша пісня, яку я написав від початку повномасштабної війни. Я не знав, як вона буде просуватись, але я знав, що потрібно писати щось душевне. В пісні є посил. Хочу, щоб люди слухали й розуміли, що Україна точно переможе. Сумнівів ні в кого немає бути.
– Ти реагуєш на критику від слухачів?
– Так складається, що мої пісні потрапляють до людей, які хочуть таке слухати. Можливо, комусь не подобається і він просто перемикає. В оточенні є люди, які можуть мені сказати свою думку. Це друзі, до яких я прислухаюсь. До речі, є один товариш, який завжди вмикає мої нові пісні й каже, що більше не буде це слухати. А потім під час душевних розмов, він пояснює: “Ти не ображайся, що я так критикую. Я тебе так мотивую. Це ніби копняк, щоб ти ще більше працював”. А потім його дружина зізнається, що вони в машині слухають мої пісні.
Близькі спочатку нейтрально ставились до моєї музики. Несерйозно це сприймали.
Залишити відповідь