ФОТО

Якими є майстерні франківських художників (ФОТО v.2.0)

Якими є майстерні франківських художників (ФОТО v.2.0)

Ми продовжуємо мандрувати майстернями франківських художників та висвітлювати їх творчий простір. Надзвичайно натхненно знайомитись з історіями митців, процесом створення їх робіт та місцями праці. А перебування в студіях художників спонукає на роздуми, щодо необмеженого таланту цих людей. Тож отримуйте задоволення від перегляду світлин.

 

Богдан Губаль

«Кожна майстерня є неповторним середовищем для її власника. Я малюю картини, працюю у напрямку ткацтва та проектую інтер’єр. Тому основним у цьому приміщенні є “острівці творчості”. Моя майстерня ніби поділена на робочі зони, де я все можу втілити. Також є власна бібліотека та місця для зберігання картин.

Для художника майстерня є другим, а може і першим домом. Ткацтво вимагає дуже багато часу, тому буває, що працюю тут до останку. Творчість поєдную ще із викладанням в університеті. Часто в майстерні бувають студенти, проводжу їм тут заняття.

Прихильність до ткацтва мені передалась від матері. Для мене це була фантастика, я не міг збагнути, як це з ниток виходить такий малюнок. Часто допомагав мамі і мріяв, що в майбутньому теж буду цим займатись. Поступив я на проектування інтер’єру, але все ж думками був з ткацтвом. Після навчання мене направили в Казань і там я почав займатись гобеленами. Так захопився цією роботою, що за 6 років перебування в Казані, я досяг значного успіху. Мою гобелену взяли на Всеросійську виставку у Москву. Проте, коли я повернувся в Україну, мені потрібно було починати все ніби заново.

Щодо художніх робіт, то виконую їх аквареллю та пастеллю. Коли з дружиною десь відпочиваємо, завжди повертаємось із новими картинами.

Я живу своєю роботою і це приносить задоволення».


 

Федір Майко

«У цій майстерні я працюю з 1976 року. В основному  малюю портрет та пейзаж. Хоч зараз це не дуже популярно, але я сподіваюсь, що в майбутньому все зміниться. Зараз готуюсь до виставки, ретельно обираю роботи, які подам. Тому більшість вільного місця у майстерні закладено картинами.

Майстерня є основним місцем моєї творчості. Тільки тут я створюю всі свої картини. Навіть коли малюю з натури, то однаково у майстерні завершую роботу. Як і для кожного художника, світло є основною вимогою для продуктивності праці. Тому хотілося б більше його в приміщенні.

Більшість свого часу я проводжу за роботою. Немає потреби у товаришах чи компаніях, це все згубне діло. Хоч на день мені достатньо 3-4 години перебування у майстерні, щоб втілювати все задумане.

Мені не імпонують всі новації у мистецтві. Я залишаюсь вірним реальності. Деякий час я робив на замовлення портрети вождів. Це дуже псувало мої вподобання, принципи. Адже дуже прискіпливий був  відбір виконаного. Пам’ятаю, через один міліметр неточності у розміщенні брови, я переробляв портрет. Це заставляє бути не митцем, а фотографом.

У майстерні окрім своїх напрацювань, я зберігаю ще подаровані мені роботи колег. Це пам’ять про них, яка завжди біля мене».


 

Любомир та Уляна Худяки

Уляна: «Мистецтво – це покликання, яке пов’язане з простором. Фарби, полотна займають багато місця, тому майстерня є незамінною складовою. В студентські роки, пам’ятаю, мріяли з подругами про свою власну майстерню. Бо це ніби місце втечі, де можна завжди відокремитись від усіх. У створенні мистецької студії, необхідно оптимізувати весь простір ».

Любомир: «Ну і важче тим митцям, які винаймають приміщення. Адже тоді основним стає вартість оренди,  доступність кімнати та площа. Ця майстерня належить кільком художникам. Кожен з нас приходить тоді, коли захоче і працює скільки потрібно. Часто ми влаштовуємо майстер-класи та різні зібрання у майстерні . Малюю я на пленерах, дома, тобто не тільки тут. Проте, натхнення прибуває переважно у майстерні».

Уляна: «Мені подобається малювати з натури і важливо, щоб річ яку я переношу на полотно, була біля мене. Часто у майстерні можна побачити гарбузи, квіти та інше».

Любомир: «Я працюю в різних жанрах. Раніше чомусь надавав перевагу квітам та синім кольорам.  Особливо моєю пристрастю були водяні лілії. В захопленні міг кинутись у воду за таким реквізитом».

Уляна: «В подальшому хотіли б втілити одну з своїх мрій: створити центр, де кожен зміг би відчути себе художником. Адже можливість творити в оточенні однодумців є незамінним досвідом».

 

Текст: Христина Ткачук

Фото: Анастасія Заяц

Схожі записи

Залишити відповідь

МИ В СОЦМЕРЕЖАХ

КОНТАКТИ

м. Івано-Франківськ
вул.Галицька,22

Приймальня: тел.: (0342) 77-61-28
Email: [email protected]