Марія Козакевич: «Ми самовільно втрачаємо автентичність міста»

Проблему руйнування архітектурної спадщини Івано-Франківська сьогодні підняла громадська активістка – Марія Козакевич. Жінка впевнена, що влада та жителі міста повинні власноруч дбати про естетичний вигляд міста, берегти історичні надбання, архітектуру та дух предків. «Потрібно розуміти, що наш дім не закінчується за межами нашої квартири. Це наш під’їзд, наш двір, наша вулиця, район – ціле місто», – говорить Марія Козакевич. Активістка розповіла кореспонденту «Вежі» про мету флешмобу «#ФранківськЯкийТребаБерегти». Більше про реставрацію, столітні будинки та вплив людей на історію у сьогоднішній розмові.
 
IMG_2414
 
– Маріє, чому ви почали займатися популяризацією проблеми архітектурної спадщини в Івано-Франківську?
 
– У Франківську я прожила практично все життя. Тут я навчалася, вийшла заміж і народила трьох дітей. Всі батьки природньо прагнуть зробити кращим те середовище, у якому ростуть їхні діти. Як птаха, яка в’є гніздо і намагається відповідно його облаштувати, так і ми прагнемо розвивати своє середовище, робити його комфортнішим та добрішим. Саме тому, ми із чоловіком, таким сімейним підрядом, почали займатися громадською діяльністю.
 
IMG_2402
 
– З чого почалась ваша любов до історичної спадщини, архітектури і старовинних будинків?
 
– Історія і архітектура мене цікавили ще із дитинства. Коли я почала спостерігати, як руйнуються наші архітектурні надбання, то зрозуміла, що потрібно діяти. З кожним роком люди, чи то від незнання, чи свідомо змінюють історичне середовище в гірший бік. Обличчя середмістя втрачає свою автентичність, первозданність, гармонію і красу. Я зрозуміла, що мало просто гуляти містом і спостерігати, потрібно брати ситуацію у свої руки.
 

IMG_2394

 
– З чого почались ваші дії?
 
– В останні місяці я почала активно викладати фото із автентичними елементами старих будинків у «Facebook». Вигадала для них тег – «#ФранківськЯкийТребаБерегти». Я фотографувала вікна, двері, плитку, фасад, ліпнину тощо. Тоді виявила, що багато людей також цим захоплюються. Вони побачили в мені однодумця і долучилися до цієї ідеї. Така хвиля захопила всіх естетів та людей, котрі люблять своє місто. Вони також викладали свої світлини. Вже потім цю тему підхопили і журналісти.
 
Чи користуєтесь ви архівами для глибшої обізнаності про конкретні будівлі?
 
У мене є багато книг івано-франківських краєзнавців. Захоплююсь серією книг «Моє місто»,  історичними альбомами та тематичними телепрограмами.
 
IMG_2421
 
У чому полягає проблема франківців по відношенню до архітектурної спадщини?
 
– У Франківську п’ять пам’яток національного значення і 559 – місцевого. Та у нас кожен “сам собі ґазда”. У результаті виходить, що на одному будинку три різних види вікон за кольором та матеріалом. Дерев’янні вікна дуже красиві: і різьба, вигини, декоративні планки, арки – пластик не завжди може повтори цієї краси.  Ми самовільно втрачаємо автентичність і оригінальність. А ще, на перших поверхах кожен підприємець на свій розсуд розмальовує свою частину будинку, як йому заманеться. І на додаток – розліплені оголошення та графіті. Приміром у Львові вже більше п’яти років заборонено замінювати вікна і двері. У Франківську людям не втямки, що перед тим, як проводити ремонтні роботи і втручатись у фасад будинку, який є пам’яткою архітектури, потрібно спочатку дізнатися, чи є у нього право на ремонт. Часто люди і не знають, що живуть у будинку, який є пам’яткою. Тому потрібно проводити освітню роботу в цьому напрямку.
 
IMG_2432
 
– У чому особливість старих будинків?
 
– Колись кожен галицький ґазда хотів виділитися своїм будинком, тому шукав хорошого архітектора. Майстер продумував кожну деталь: різьблені двері, вікна, елементи ліпнини – і все разом виглядало гармонійно, продумано, збалансовано. А зараз, замінюючи вікна, вхідні двері, утеплюючи пінопластом, малюючи в яскраві кольори, збиваючи ліпнину в будинку, ми порушуємо первісну задумку автора та гармонію. Це наче коли ти отримуєш у подарунок від бабусі добротний старовинний стіл з різьбленням, чи інкрустацією різного дерева, і раптом вирішуєш продати цей стіл і купити новий із тирсоплити.
 
IMG_2348
 
– Яка мета флешмобу «#ФранківськЯкийТребаБерегти»?
 
Є кілька напрямків. По-перше, кожен господар, котрий збирається втручатися в обличчя фасаду, який є пам’яткою архітектури, повинен звернутися до певної інстанції і дізнатися, чи є у нього на це право. По-друге, влада повинна мати вплив на ці  процеси. В Івано-Франківську досі не створено інспекції, яка могла б регулярно стежити за дотриманням пам’яткоохоронного законодавства і штрафувати порушників. У цьому питанні влада мусить мислити стратегічно. Важливу роль можуть відіграти і меценати, відреставрувавши двері, або відновивши ліпнину, і це буде їхній вклад у збереження історії міста. Розумію, що у нашій країні багато проблем, але повага до себе, свого міста та історії має проявлятися у таких речах. Якщо ми вже отримали такий спадок, то повинні його берегти і передати нашим дітям у достойному вигляді.
 
IMG_2456
 
– У кожному з таких будинків живуть різні люди, та не у всіх є можливість відреставрувати вікна і двері. Яку альтернативу запропонувати цим людям?
 
– Я вважаю, що має бути співпраця влади і людей. Потрібно розробити концепцію розвитку міста. В цілому світі пам’ятками опікується держава, а не приватні власники. Франківськ позиціонує себе, як столиця Прикарпаття, та часто туристи у нас бувають тільки проїздом. Як на мене, одна із причин це те, що ми недбало ставимося до нашої архітектури.
 
– Як реагують люди, коли ви робите світлини старих речей?
 
– Трапляються люди, котрі не збагнуть чому я фотографую старі двері. Одного разу я робила фото старезних дверей, до мене підійшов сторож і запитує: «А що ж тут такого файного?». І от як пояснити такій людині, що цей будинок 1848-го року будівництва і таких одиниці. Є надія, що знайдуться свідомі люди, які будуть проявляти ініціативу та матимуть вплив на владу і громадян. Зі свого боку я хочу підняти це питання і, як мінімум, відреставрувати будь-які двері у місті, показавши приклад іншим.
 
IMG_2492
 
– Чи є у Івано-Франківську реставратори? І чи відгукується хтось допомогти?
 
У нашому місті мало професійних реставраторів. Більше спеціалістів у великих містах. Однак, нещодавно я познайомилася із хорошим професійним реставратором, який займається реставрацією в нашому Краєзнавчому музеї. З ним я спілкувалася на тему реставрації будівель, і він порекомендував мені багато хороших майстрів і залишив контакти. Тому, якщо комусь потрібен реставратор – звертайтеся до мене.
 
IMG_2388
 
– Які ваші улюблені місця та будинки у Івано-Франківську?
 
– Дуже подобається під’їзд будинку, який знаходиться на перетині вулиць Гаркуші та Грушевського. При вході там дуже красиві ковані металеві двері. Біля них росте високий кипарис, який майже дістає до другого поверху. Зайшовши туди можна побачити красиву старовинну плитку блакитного, білого та жовтого кольорів. На стінах мармурові панелі та цікаві перила. Будівля добре збереглася, її не зрівняти із сучасниками. В той час до якості та добробуту ставились відповідально. Ще багато красивих дверей у будинках по вулиці Шевченка. Там є і відреставровані двері, що дуже тішить.
 
– Чи прививаєте любов до архітектури своїм дітям?
 
– Часто звертаю увагу дітей на красиву ліпнину, двері та вікна прогулюючись містом. Зараз вони уже самі тицяють пальчиками на будівлі та звертають мою увагу на ті, чи інші елементи. Цією любов’ю до автентичності я теж прививаю їм приязнь до естетики, наповнюю їхні маленькі душі та серця красою. Вже у свому віці вони розуміють і бачать де чистий під’їзд, де не прибрано, де двері відреставровані, а де обшарпані та недоглянуті. Вони знають, що в старому будинку дерев’янне вікно виглядає краще ніж пластикове.

 
– Які плани надалі у цьому напрямку?
 
– Є ідея організувати таку акцію – «Сфотографуйся на фоні старих дверей». Хочу залучити відомих людей і простих мешканців міста для того, щоб ще більше популяризувати цю тему. Тоді, можливо, ми привернемо увагу влади та меценатів. Також зараз ми із чоловіком виступили ініціаторами цікавого проекту щодо осучаснення нашого Краєзнавчого музею в Ратуші. Такий проект може допомогти дізнатися більше про історію, культуру, природу Франківщини у сучасному, інтерактивному вигляді, стати важливим у вихованні відповідального, активного, думаючого та патріотичного до свого краю покоління. Всередині він дуже радянський, ніби з минулої епохи, і стан будівлі поганий. Зараз пишемо гранд, подаємось на закордонну співпрацю із Польщею.
 
IMG_2496
 
– Про що ви мрієте?
 
– Я б хотіла, щоб мої діти росли свідомими і мудрими, щоб середовище навколо них розвивалось і росло не лише матеріально, а й духовно. Щоб вони отримали хорошу освіту, та їм не кортіло виїхати жити за кордон у пошуках кращої долі. Саме тому і намагають робити зміни в рідному місті. Не хочеться бути нерозумними нащадками, котрі нехтують спадком даним Богом та предками.
 
Сніжана САМАНЧУК
 

ПОДІЛИТИСЬ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *