Польська версія всесвітньо відомого ділового журналу Forbes визнала іванофранківця Вадима Мельника одним з 25 найвпливовіших діячів – «Топ 25 до 25 років». Загалом аналізували досягнення 1500 людей із Польщі. Відтак молодий бізнесмен заснував свою компанію «Cervi Robotics» ще у студентські роки, а зараз це велика холдингова фірма. Його дрони стали не тільки необхідними в певних галузях, а й підкорюють Голлівуд. Історія успіху та чималих зусиль.
«Я народився в Івано-Франківську і деякий час проживав на вулиці Іваська. Для мене Позитрон був міні-Діснейлендом, бо там є все для того, щоб розважитись. Пам’ятаю, там завжди викопували якісь труби, а ми стрибали по них; у дворах грали футбол, баскетбол. Там ніколи не бракувало атракцій.
Пізніше ми сім’єю переїхали на вул. Вовчинецьку. Саме там, біля парків, поблизу гір пройшло все моє свідоме дитинство. Три роки я навчався в 10-й школі, де потрапив у прискорений клас. За один рік мені вдалось засвоїти програму двох класів. Пізніше вирішив поступити в гімназію, бо туди йшов вчитись мій товариш. В травні він мене повідомив, що в 5 класі не буде вчитись в цій школі, а я заплаканий прийшов додому, і почав переконувати батьків, що теж хочу в гімназію.
Навчатись в гімназії мені було дуже непросто. Можна сказати, що я був дитиною зі складною поведінкою. Якщо мені щось не подобалось, я не міг змовчати, проковтнути образу. Зізнаюсь, перші роки були для мене дуже важкими. Батьки регулярно бували на зустрічі з директором. Мало того, мене виключали з гімназії. Там досить складна система навчання: щоб добре вчитись, необхідно або мати фотографічну пам’ять, або бути дуже креативним. Проте, саме гімназія дала мені дуже багато, 80% моїх досягнень – завдяки гімназії. Там я навчився креативно підходити до будь-чого. Коли я повернувся з США маючи нові знання, то мій рейтинг у гімназії піднявся на 3 сходинку.
Вступивши в університет, перший рік я не мав чим там займатись. Тобто гімназія дала дуже високий рівень підготовки.
В Америці я займався роботобудуванням, вигравав турніри, зайняв 3 місце на Міжнародному конкурсі, в мене були незабутні враження. Повернувшись в Україну, де робототехніка, як поняття – відсутнє, я отримав “культурний шок”. Тому ми з друзями створили першу команду робототехніки, нам вдалось залучити українське та американське фінансування. Після цього ми отримали 3 місце на європейському турнірі з роботобудування. Тоді я вперше побачив як виглядає Європа. Закінчивши гімназію я зрозумів, що в Україні мені важко буде розвивати свій потенціал. Мій знайомий вчився в Польщі та порекомендував мені місцевий університет, де є кафедра робото будування та програмування. Я склав іспити й поступив на навчання.
У 2015 році я створив свою фірму в м. Жешув, яка працює до тепер. Вона постійно розвивається і зараз перетворюється на холдингову компанію. Її започаткування було досить веселим. У 2014 році я зовсім нічого не знав про бізнес, але я дуже хотів створити щось своє. Єдиним моїм досвідом був серіал “Кремнієва долина”. Тоді я вирішив рятувати носорогів Африки за допомогою дронів. Для бізнесу ця ідея є новою, але на піар вона дуже гарно вплинула. Ще в США я зрозумів, як вигравати конкурси, адже для цього необхідно знати на 25% математику і на 80% психологію. Тому ми з командою взяли участь в 17-ти польських та міжнародних технічних конкурсах. З них в 11-ти конкурсах ми перемогли й отримали 50 тис. євро стартового капіталу. Проте, я пішов хибним шляхом і розвивав технологію, а не продажі. І коли на моєму рахунку залишилось 2 тис. євро я почав думати, де ж мої клієнти та чому я ще не мільйонер. На своєму шляху я почав зустрічати розумніших людей, з якими побудував успішну фірму. Ми дуже швидко розвиваємось і вже на всіх континентах маємо продажі. Нашими дронами користується навіть Сильвестр Сталлоне у Голлівуді.
Декілька років тому ми брали участь у військовому конкурсі у США, де потрібно було створити дрони, які зможуть приземлитись і перебувати на даху під кутом 45 градусів. Такого не могло бути, бо звичайний дрон під таким нахилом впаде. Тоді ми подумали, що можна доповнити дрон колесами, так він приземлиться і проїде до краю даху, де зможе все спостерігати. Конкурс ми виграли й нас побачив Сильвестр Сталлоне, який тоді займався постпродукцією фільму «Нестримні – 3». Йому дуже сподобався наш дрон і так він з’явився у фільмі.
Компанія Волта Діснея зараз знімає реінкарнацію фільму «Сам удома» і з цілого світу збирає різноманітні сучасні пристрої, які можна використати у стрічці. Вони звернулись до нас, щоб використати такий дрон. Тому є шанси, що і в цьому фільми ми побачимо дрон на колесах.
Ще один продукт, який ми продаємо – це автономні хаби. У військових та цивільних дронів одна і та сама проблема – заряду вистачає на 30-40 хв. На такий хаб може приземлитись будь-який дрон, зарадити свій акумулятор і полетіти далі. Два роки тому на базі нашої технології ми почали працювати спільно з польським партнером над системою транспортування крові за допомогою дронів. Це зменшить тривалість транспортування до 14 хв. Сподіваюсь, до кінця року ця система буде публічно використовуватись кількома лікарнями у Варшаві.
Рідні були дуже раді за мене, коли дізнались, що я потрапив у «Forbes». Дружина одразу в Фейсбук написала, що за кожним успішним чоловіком стоїть успішна жінка. А мама визнала, що це вже серйозне досягнення.
З кожним роком Івано-Франківськ стає все кращим містом з високим рівнем життя. Якби я міг щось змінити в Івано-Франківську, то оновив би аеропорт. В нас дуже гарне місто з європейськими можливостями, але аеропорт дуже псує враження про місто».
Христина Ткачук
Залишити відповідь