Залізничний вокзал. Щодня у пошуках кращої долі звідси їдуть тисячі людей. Невипадково гамірна станція – улюблене місце діянь недобросовісних роботодавців. Як правило, вони пропонують чималий заробіток. І заманливі умови праці. Проте насправді, каже заступниця директора Департаменту соцполітики Галина Сеник, оцінюють не людський труд. А саму людину. Як товар.
За останні 6 років до органів влади звернулося понад три десятки прикарпатців, що потерпіли від нечесних «панів». 23 із них наразі визнані жертвами торгівлі людьми. Відтак, у Всесвітній день боротьби із цією проблемою соцпрацівники спільно зі співробітниками «Карітасу» вирішили вкотре нагадати іванофранківцям про ризики, які чатують у світі. Роздавали інформативні буклети. А у приміщенні вокзалу розмістили людські силуети. З історіями тих, хто потрапив у «тенета» работорговців.
Надія, 58 років, інвалід 1-ї групи. Працюючи взимку на вулиці, відморозила ноги, і мені ампутували ступні. Потім почала втрачати зір і майже зовсім осліпла. У лікарні познайомилася із жінкою, яка обіцяла допомогти. Сказала, що відвезе мене в Київ до лікаря, який поверне мені зір. Проте в Києві все по-іншому пішло. Вона забрала мій паспорт та пенсійне посвідчення. І замість лікаря відвезла мене до підземного переходу жебракувати.
Ставка на «фарт» нерідко буває програшна. Про випадок, що трапився з нею, розповідає заробітчанка зі «стажем» пані Леся. Вона не хоче показувати обличчя. Втім, погодилася розказати власну історію. З надією, що когось це таки вбереже від схожих помилок.
Пані Лесі вдалося добитися справедливості. Недобросовісні «пани» заплатили чималий штраф за трудове рабство. А для самої жінки – це безцінний досвід, з яким вона, до слова, й досі подорожує світом.
Як не стати товаром у чужих руках, радять і профільні органи. Кажуть, люди самі наражають себе на небезпеку. Ще в момент збирання валіз.
Все ж, якщо проблеми не вдалося уникнути, варто хоча б подбати про її подальше вирішення. Найбільша помилка, відзначають соцпрацівники – замовчувати те, що стали жертвою работорговців. Насамперед, кажуть, такий досвід може бути корисний іншим людям. Та й для самого постраждалого це спосіб не залишитися сам-на-сам із проблемою.
Та поки люди самі ж обезцінюватимуть власне життя і здоров’я, на рівні держави лише зростатиме негативна статистика. Наразі соціологічні дослідження свідчать, кожен 5-й українець готовий піддатися ризикованим пропозиціям працевлаштування.
Ірина Головенко, Світозар Савчук. Новини на «Вежі».
Залишити відповідь