Олег «Мох» Гнатів. «Все, що не робиться, не просто так»

Гуцул, творчий натхненник, представник української альтернативної музичної сцени, а також продюсер групи «Familia Perkalaba» – Олег «Мох» Гнатів. Вели балачки про творчість гурту, культурний розвиток та франківців.  
 
– Чому ви переїхали із Верховини до Івано-Франківська?
 
– Я приїхав сюди для того, щоб поступити, але так тут і залишився. Хоча я й гуцул, у Франківську прожив 40 років, тоді як у Верховині – 16.
 
– Ви багато їздите світом, та Україною. Чим відрізняються Франківськ від Донецька, чи Кіровограда?
 
– І місто, і люди відрізняються дуже сильно. Західна Україна відрізняється від Східної, Галичина від Буковини. Навіть від того ж самого Львова, хоча б здавалося, що це досить близько, у нас однаковий менталітет. Франківськ на очах занепадає, перетворюється у село. Раніше, коли Львів був мертвою столицею, Івано-Франківськ процвітав. Тепер же – навпаки. Але, все ж таки, Івано-Франківськ – це унікальне місто, яке знаходиться у межиріччі, це , свого роду, «Ворота у гори». І саме цим наше місто особливе та унікальне. Воно маленьке, затишне – місто для мільйонерів. Тут збереглась стародавня архітектура, яку щосили намагаються зруйнувати заради свого задоволення та матеріальної вигоди.
 
13092042_10153710698303337_916836316441571909_n
 
– Чи пам’ятаєте ви знайомство з Кузьминським? Як це було?
 
– Це було дуже давно. Ще до знайомства з Гадюкіними. Ми познайомились у Львові, на Вірменці – у кафешці, яка ще й досі там є. Мало коли за якимись смертями плакав, але коли мені подзвонили і сказали, що Кузя помер, мене стримувало тільки те, що його дружина подзвонила та сказала: «Приїжджай, бо я пропаду». Як його ховали, на дворі була дуже пахмурна погода, але коли його вже опускали у могилу, крізь хмари пробилось сонечко. Саме тоді якось аж на душі полегшало.
 
13435569_10153814928493337_6362473329110369784_n
 
– Кому із франківців ви, в першу чергу, потиснули б руку?
 
– Я не можу цього сказати, оскільки у мене в голові немає певного списку, де я б виокремлював якихось людей на перше місце. Але однозначно, що потиснув би руку усім людям, які люблять це місто та відчувають, що воно їхнє.
 
8151_10153499626453337_6287128628848770566_n
 
– Чим для вас є «Перкалаба»?
 
– «Перкалаба» – це основне заняття мого життя, в цьому напрямку я працюю вже 17 років. Це дуже великий термін для мене, оскільки довго на одному місці я не працюю – мені тяжко вжитися з начальством, а йому зі мною. Це великий вмотивований шматок мого життя. На сьогоднішні це те, що я зробив та про що не шкодую. Це вже більше, ніж музична група, це сформована культура.
 
12552761_10153484711968337_8722140954584329033_n
 
– Якого девізу ви дотримуєтесь у своєму житті?
 
Мій життєвий девіз: «Все, що не робиться , не просто так»
 
12439138_10153458322908337_6734496871545994783_n
 
Тарас ЗЕНЬ
Вікторія ПРОКОПЧУК

ПОДІЛИТИСЬ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *