Ольга Касьян: «На Сході війна, а тут те саме життя, що і було»

Ми не маємо права забувати про біду нашої країни та нації. Тому вкотре маємо розмову із волонтером ГО «Всеукраїнський альянс бійців та волонтерів АТО», жінкою, котрій не байдужа доля кожного бійця, та членів його родини - Ольгою Касьян.
 
– Олю, розкажіть про створення та діяльність громадської організації «Всеукраїнський альянс бійців та волонтерів АТО».
 
– Організація створена у липні минулого року. Склалось так, що всі учасники організації були волонтерами ще з Майдану. Коли почалася війна майже всі наші хлопці пішли на фронт. Голова управління - Олексій Копишинський, став добровольцем. Він - спортсмен, чемпіон України з стронгмену, пішов воювати у кросівках та спортивному костюмі. Вже потім, коли приїхав, розповідав, що був дуже здивований, від волонтерської роботи - вони зробили все можливе, щоб у них була екіпіровка. Після того, як Олексій та інші хлопці повернувся з війни, виникло розуміння того, що треба допомагати тим, хто знаходиться на полі бою. Допомагати амуніцією, продуктами харчування, медикаментами та іншим. А також по поверненні додому хлопці зіткнулися із багатьма проблемами отримання посвідчення учасника АТО, та користування соціальними пільгами. Тому ми почали рухатись у цьому напрямку. Говорити, що ти волонтер, було добре на початку революції Гідності та АТО, потім для спілкування із владою, іншими громадськими організаціями та з партнерами з-за кордону потрібна була легалізація. Тому ми і вирішили заснували організацію.
 
12967339_516799885185465_4721291492914650390_o
 
- З чого почалась ваша діяльність?
 
- Ми почали допомагати тим, що за словами хлопців було там необхідне. Згодом до нас приєдналися люди, котрі займалися різними видами волонтерства: хто закуповував машини, хто шив розвантажувальні жилети, хто шив прапори, а хто варив борщі. У нас вони продовжили займатися тим, що й раніше, тільки більш спрямовано та організовано, почали співпрацювати з іншими організаціями України та закордонними. Коли пройшло більше року від початку АТО, почали повертатися не тільки добровольці, а й ті, хто були на війні за повістками. У більшості виникли проблеми із реабілітацією та психологічною допомогою. Тоді ми розширили свою діяльність.
 
- Які терапії використовуєте?
 
- Маємо цікаву особливість - дельфінотерапію, яку проводимо спільно із дельфінарієм «Немо» у Києві. Ця терапія приносить дивовижні результати. У нас був хлопчина, який після контузії розмовляв з дефектом, та після десяти сеансів дельфінотерапії він нормалізував мовлення. Інший -  підірвався на розтяжці, у нього були поранення на руках, ногах, і через це йому відмовляла ліва сторона тіла, він не міг ходити, рухатись нормально. Після п’яти сеансів з дельфінами руки й ноги у нього почали працювати. Зараз хлопці працюють над собою, намагаються повернутися до спокійного, життя.
 
13419123_537814456417341_2117403419078094081_n
 
- Бійців важливо підтримувати вдома, та не завжди люди знають, як вірно це робити.
 
- Насправді, надзвичайно важливо допомагати хлопцям, які повертаються з війни. Там вони бачили одне життя, а повернувшись назад - зовсім інше. Я часто спілкуюся із бійцями і якось трапився такий випадок: «Я проходила повз залізнодорожній вокзал і побачила хлопця. По ньому було видно, що він повернувся з АТО: порожній погляд, стомлений вигляд, йшов із сумкою. Мене здивувала одна річ. Раніше люди проходячи повз і казали «Слава Україні», чи щось бажали. Я пройшла за ним хвилин зо десять і ніхто до нього не підійшов. Я дала йому візитку, хоч і розуміла, що хлопцю зараз не до цього. Надзвичайно важливо допомагати бійцям відновитися в мирному житті. На Сході війна, а тут те саме життя, що і було. Люди як ходили у нічні клуби, так і ходять, і зовсім не розуміють, що бійцям потрібна допомога. Звісно я також інколи розважаюся, і мені хочеться майже кожному другому, хто пропиває величезні кошти, сказати, що замість того, щоб випити черговий коктейль, краще було б віддати ці кошти тим, хто тебе захищає, завдяки кому ти живий і можеш дозволити собі відпочити. Я думаю, що люди ще не розуміють всієї проблеми.
 
13423956_539047832960670_3881068696766046013_n
 
- У чому ж проблема? Як викорінити байдужість у громадян?
 
- Проблема у тому, що у нашій державі немає виробленої інформаційної стратегії. За фахом я політолог-міжнародник, пишу дисертацію, тому я розумію це все з точки теорії. По-перше, ЗМІ подають одну новину по-різному, це залежить від того, кому цей канал належить. По-друге, штаб АТО не дає правдиві дані. Нам телефонують хлопці-волонтери, котрі залишилися там, і говорять, що втрати набагато більші, аніж ті, про які розповідають у телеекранах. Досі не введений військовий стан, у нас незрозуміла АТО. В економічному плані вже почалися проблеми, далі – у демографічному будуть. Зараз триває «злив» добровольців, та й не тільки їх. Є багато звернень, що наші хлопці сидять у тюрмах, не думаю, що цим я  відкрила вам Америку, але коли дізналася, через що вони там - була здивована. В Маріупольському СІЗО близько шестисот хлопців. Інколи вони виходять на зв’язок і розповідають, що місто досить «ватне» й навіть ті люди, котрі сидять разом з ними, кладуть наші державні прапори на підлогу й ходять по них.
 
12888527_514359265429527_3605660157062526317_o
 
- Які ще проекти реалізуєте?
 
- Зараз побутує складне питання із сім’ями бійців. Діткам ми передаємо подарунки від спонсорів. Ми співпрацюємо з українською діаспорою. Восени відправили дітей поранених бійців у Чехію, взимку були в Естонії, влітку організовуємо поїздку в США та Великобританію. В новорічні свята близько трьох тисяч дітей відвели до новорічної ялинки у Києві. Коли ми спілкуємося із сім’ями вже загиблих бійців, вони цікавляться, де соціальні служби були в той момент, коли їх чоловік, брат, чи батько був на війні.
 
Також займаємося юридичною допомогою: оформленням земельних ділянок, отриманням статусу учасника бойових дій. Намагаємося захистити тих хлопців, котрі потрапляють в незрозумілі ситуації із правозахисними органами. Був випадок, коли бійця «Правого сектору» Барса затримали в аеропорті Бориспіль. Він повертався із лікування у Кореї до України і йому відразу одягли кайданки. Правоохоронці приписали йому якусь справу і навіть не викликали швидку допомогу. До ночі, коли зібралося близько тридцяти машин, було мало представників ЗМІ, нікого не цікавив його стан здоров’я. Можливо вони охороняють порядок, але якби вони з’їздили хоча б раз в АТО, на першу лінію, вони б із більшим розумінням відносилися до бійців.
 
13403751_536580789874041_5226826800794129803_o
 
Також виникає питання з юридичної допомоги бійцям-іноземцям. Коли починалася АТО, деякі комбати закликали у соціальних мережах побратимів з Росії, Білорусі приєднувалися до нас, а зараз їх також «зливають». Ми не знаємо точної кількості, бо їхні імена не розголошують, оскільки вони перебувають у розшуку Росії та Білорусії. Для нашої держави справа честі легалізувати їх.
 
Сніжана САМАНЧУК
 

ПОДІЛИТИСЬ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *