По світу – у пошуках порятунку. Так уже 4 роки живе місцевий громадський діяч Ігор Равренчук. Саме стільки часу чоловік бореться із онкозахворюванням. Позаду – 8 операцій. Стільки ж хіміотерапій. А ще – тисячі кілометрів доріг. Бо ж у рідному Івано-Франківську Ігор не може отримати якісного лікування.
Лінійний прискорювач дозволяє опромінювати пухлини і метастази практично будь-якої локалізації. І при цьому – впливає лише на чужорідне тіло. Практично не захоплюючи здорові тканини в людському організмі. Коштує такий апарат – близько 100 мільйонів гривень. Для Прикарпатського онкоцентру – це розкіш. Тут кажуть, і на значно «дрібніші» оновлення доводиться чекати роками. А тим часом продовжують направляти пацієнтів «до сусідів».
«Крик душі» виснажений недугою іванофранківець опублікував на особистій сторінці у соцмережі. Звернувся за підтримкою до представників влади різних рангів. Адже розуміє, вирішити проблему на місцевому рівні практично нереально. Тут необхідна державна програма. Бо ж ресурси вичерпуються. Матеріальні, фізичні, моральні…
Різниця у вартості процедури для «своїх» і «приїжджих», каже Ігор Равренчук, може сягати 50 відсотків. А в приватних медзакладах – і в рази дорожче. Наразі із усіх адресантів онкохворий отримав відповідь від двох. Із міської та обласної рад. Кажуть, готові долучитися. За умови співфінансування.
Ірина Головенко, Михайло Тімаков. Новини на «Вежі».
Залишити відповідь