“Я зранку прокинувся, поснідав вівсянкою, зібрав усі сили в кулак і повторив собі, що ось цей день настав. Моя мрія вже дуже близько”, – такими були думки Дениса перед початком Стамбульського марафону.
Денис Бондарчук-Грита взяв участь в 43-му Стамбульському марафоні дистанцією в 42 195 м. Для франківського бігуна цей забіг був справжньою мрією, яку вдалось втілити.
Щорічно в марафоні бере участь близько 25 тис. учасників. Втім, ще однією особливістю цього забігу є те, що дистанція простягається між двома континентами – Азією та Європою.
Денису вдалось фінішувати й здобути медаль Стамбульського марафону. Про підготовку тривалістю в 7 місяців, силу волі, боротьбу із собою та втілення мрій – читайте в інтерв’ю з франківським легкоатлетом Денисом Бондарчуком-Гритою.
– Як біг з’явився у Вашому житті?
– Ще в шкільні роки, я полюбляв грати у футбол з однокласниками. Згодом зрозумів, що хочу професійно займатись цим видом спорту. Вже в 15 чи 16 років я грав у складі маленького футбольного клубу на районній першості. Втім, батьки наполягали, щоб я розвивався в науковій діяльності, бо вони працювали у сфері освіти. Вже у 2015 році я почув про Франківський півмарафон і вирішив зареєструватись на дистанцію 5 км. До речі, захід відбувався в день народження моєї мами. Саме їй я присвятив ту пробіжку.
Не можу сказати, що я почав серйозно займатись бігом, а навпаки, це було періодично. Тоді я був “проліском” – починав бігати щороку з весни до літа. Тобто саме тоді, коли потрібно готувати своє тіло до відпочинку на морі, після гастрономічного сезону.
– Коли Ви розпочали постійні тренування?
– Далі почався перший локдаун і всі залишились вдома. Марнувати час я не хотів, тож вирішив відновити тренування на постійній основі.
Щоранку о 5 годині я долав різні відстані. Починав з 3 км і поступово збільшував відстань.Тренувався я самостійно, спирався на елементарні знання про біг та власні відчуття. За час локдауну, мені вдалось отримати форму, яка дозволила долати відстань у 20-30 км. Саме в цей період я пробіг свій перший онлайн марафон, а згодом і офлайн – Франківський півмарафон 2020.
– Коли виникли перші думки про Стамбульський марафон?
– Від тренувань я отримував велике задоволення, тож вирішив зробити крок в цей напрямок. Тоді в мене з’явилась мрія – подолати 42 км 195 м і отримати справжній статус марафонця. До того ж мені дуже кортіло побувати в Стамбулі на марафоні, бо саме там щорічно проводять цю подію, яка простягається між Азією та Європою.
– До марафону Ви готувались вже разом із тренером?
– Оцінюючи свій досвід, я розпочав ретельніше готуватись. Друзі й соціальні мережі мені допомогли знайти персонального тренера. Я подумав, що саме він зможе навчити мене основам бігу, допоможе здобути потрібні навички й досвід, який стане у пригоді під час подолання дистанції. Тоді я ще не розумів, як готувати свої ноги, серце до забігу, тому робота з тренером була для мене дуже важливою. Вже згодом я вступив до бігового клубу.
– Як відбувались Ваші тренування?
– Готувався я з березня по жовтень. Тренувальний процес настільки мене захопив, що я підлаштував своє життя під біг. В цей період з’явився баланс між роботою, стосунками та тренуваннями.
Підготовка включала щоденні тренування, напрацювання бігової бази, бігових об’ємів, роботу з темпом, пульсом і навіть підбір зручного одягу та взуття. Ну і в цей процес входила ще участь в офіційних бігових стартах.
– В яких марафон Ви брали участь?
– За цей період мені вдалось фінішувати на таких півмарафонах, як Львівський (21 км), Дрогобицький (7 км), Франківський (21 км). Також в мене були треплові забіги: “FunKarpaty” (19 км), “Карпатія” (21 км), “Букомилі” (12 км), “Chornogora Sry Race” (24 км). Загалом до участі в марафоні я набігав майже 2 200 тренувальних кілометрів.
– Як Вас зустрів Стамбул?
– Нас зустріла чудова погода, вже в перші дні я відчув колорит і атмосферу міста.
В ніч перед марафоном я розумів, що мені потрібно виспатись і відпочити, але я ніяк не міг заснути. В голові прокручував те, коли потрібно прокинутись, що варто зробити й т.д. Я переписувався з тренерами, вони мене заспокоювали.
– Як відбувався марафон?
– Коли я прибув на місце марафону, то розпочав розминку. Пролунав зворотний відлік і ми розпочали. Я відчув той драйв, приплив сил. Ми бігли по мосту над Босфором і це не передати словами.
Я пам’ятав слова тренера, що на перших 10 км ти маєш зрозуміти свою швидкість, темп і стратегію. Перші 3 км – це були підйоми й тому вони були складними.
Початок 40-го км. Надзвичайно складно було. Вже почались судоми… От тоді в мене промайнула думка про те, нащо я це розпочав. В мене почалась боротьба зі свідомістю, я змагався сам із собою. Коли я подолав дистанцію, то втома і щастя виходили разом зі сльозами й потом. Мені не вірилось, що я зробив це. Думаю, саме це був переломний момент, бо я зрозумів, що впорався насамперед із собою.
На 40-му кілометрі в мене на годиннику було близько 3 години від початку забігу. Я зрозумів, що останні 2 км мені не потрібно бігти щосили, бо я вкладаюсь в час. Мені вдалось втримати темп і добігти до фінішної арки.
На фініші було багато глядачів, музикантів, але я нічого вже не чув, всі звуки були ніби десь далеко, а я чув тільки свою втому.
Далі мені зробили масаж і вже через 40 хв я відновився.
– Чи думали ви, що можете завчасно зійти з дистанції?
– Так, ці думки виникли десь на 40 км, коли я бачив людей, які вже закінчили участь в марафоні.
– Які труднощі зазвичай виникають у бігунів?
– Проблеми з дисципліною. Якщо людина недисциплінована, то біг для неї стане великою проблемою. Загалом, як в будь-якому спорті, можуть бути травми, потрібно стежити за харчуванням, а ще надмірне захоплення спортом може розпочати непорозуміння в сім’ї. Часто, коли починаєш тренуватись, то не всі розуміють твою мотивацію. Все ж ці труднощі можна легко подолати.
– Що для вас означає слово “біг”?
– Біг – це зміна внутрішньої психології, трансформація тіла, розуму і душі.
– Скільки часу щотижня ви виділяєте спорту?
– Біг присутній 6 днів на тиждень.
– Де найбільше полюбляєте тренуватись?
– Раніше я думав, що біг – щось одноманітне, нудне. Вже після перших тижнів тренування я змінив свою думку. Бігунів часто називають “вільними художниками”, бо ми ж самостійно уявляємо, продумуємо свої маршрути пробіжок. Це може бути і гірська місцевість, і полонини, і парки, узбережжя чи звичайні вулиці.
– Які ще дистанції у ваших планах?
– Я вже зареєструвався на Віденський та Лісабонський марафони, які відбуватимуться у 2022 році.
Христина Ткачук
Залишити відповідь