Рух Urban Sketchers IF: що це і для кого?

Рух Urban Sketchers стає дедалі популярнішим серед новачків та професійних художників. Скетчі – замальовки, начерки, які здебільшого малюють на вулицях (рідше в приміщенні). Таке вільне мистецтво проникло в Україну ще у 2012 році, а зародилось ще у 2007 році в Сіетлі. Все почалось з онлайн-форуму ілюстратора Габріеля Кампанаріо, який він створив для любителів малювати своє місто не з фотографій, а стоячи на вулиці чи з вікна. Вже за рік Габріель Кампанаріо створив блог, де кожен зміг поширювати власні скетчі. Ще за рік ілюстратор зареєстрував Urban Sketchers як некомерційну організацію. З того часу рух скетчерів набирав обертів. Почали створюватись регіональні спільноти, а учасників все більшало. 

Скетчери активно збираються, малюють, насолоджуються мистецтвом та спілкуванням. Відсутність вимог до форми чи матеріалів, перетворює Urban Sketchers у справді вільний рух.

Катерина Кондратьєва не тільки учасниця Urban Sketchers, а й художниця, ілюстраторка, учасниця всеукраїнських і міжнародних акварельних виставок, засновниця і рушійна сила групи Urban Sketchers IF.

 

Катерина: “Зустріч для скетчингу може запропонувати кожен з учасників. Він може обрати день і локацію, разом визначаємо час, щоб всім було зручно. Долучитись може кожен, не залежно від віку, статі, освіти чи рівня художньої майстерності. Кожен сам обирає що малювати й в якій техніці. Це стосується і матеріалів для виконання роботи, рівня деталізації, реалістичності”.

Іноді проводимо тематичні зустрічі, тоді можуть бути заявлені рекомендовані теми й певні рамки, але в межах маніфесту урбанскетчерів. З такої події отримуємо стрімкі скетчі зі зміною локацій кожні 15 хвилин. Це можуть бути якісь тематичні районні зустрічі або прив’язаність до однієї будівлі, квест з пошуком кольору в міському середовищі.

Івано-Франківська спільнота Urban Sketchers досить молода у порівнянні з спільнотами в інших містах України. Наприклад, Urban Sketchers Kharkiv існує з 2016 року, а Urban Sketchers Odessa – з 2015-го.

Катерина: “Івано-Франківській спільноті скетчерів понад рік. Перша зустріч учасників відбулась у червні 2019 року, а вже у вересні 2020 спільнота стала офіційним підрозділом міжнародного руху урбанскетчерів. Зв’язки підтримуємо не тільки наживо, а й в соціальних мережах. Під час карантинних обмежень ми проводили зустрічі в Zoom.

 

Намагаємось підтримувати зв’язок з урбанскетчерами з інших міст України. Зокрема, з одеськими, рівненськими, київськими, кам’янець-подільськими і лідерами міжнародного руху скетчерів. Це ще одна крута можливість поїхати в якесь місто, написати місцевій спільноті й помалювати разом. Одночасно  ще й насолодитись екскурсією, новими знайомствами. До нас в Івано-Франківськ так влітку прибула ілюстраторка з Києва. Вона написала, що буде кілька годин в місті і хоче з нами поскетчити”.

З-поміж учасникі є ті, хто активно відвідує зустрічі, підтримує зв’язки, а є й ті, хто зрідка приєднується до скетчерів. Тож загальну кількість івано-франківських учасників важко назвати. Не відокремлюються й професіонали від новачків, всі в рівних умовах. В Івано-Франківській спільноті є професійні дизайнери, ілюстратори, архітектори. Втім, є й ті, хто вперше малював разом з учасниками скетчингу.

 

Катерина: “Те, що учасники можуть бути різної вікової категорії – правда. Наймолодшій зараз 3 роки. Втім, віком ніхто особливо не цікавиться.
Ми не просто спільнота людей, які іноді разом малюють. Ми обмінюємось досвідом, спілкуємось і за межами скетчингу, намагаємось вітати одні одних зі святами, навіть з виставками чи екзаменами. Особливо ця підтримка стала помітною під час пандемії. Згадую, як ми дружньо відправляли дівчину в Чехію на навчання”.

Місцями для скетчингу стають цікаві вулиці чи будівлі міста. Щось, що привертає увагу і дає уяві можливість вирувати на повну. Навіть повсякденний вид з вікна може стати оригінальною картиною. Натомість відомі, туристичні місця є малоцікавими для скетчерів. Все ж учасники спільноти отримують від зустрічей дещо більше, аніж професійні уміння.

 

Катерина: “Зустрічі скетчерів особисто мені дають нові знайомства. Оскільки я в Івано-Франківську нещодавно, то і якісь корисні побутові речі можу дізнатись завдяки досвіду місцевих, бо художній нетворкінг своєрідний. А в художньому плані – нові локації, інший погляд на буденні речі, ідеї й колаборації. Для мене скетчинг – момент усвідомлення власного споглядання, коли малюєш те, що бачиш і відчуваєш, а не те, що знаєш. Ще – спосіб комунікації й знайомства, які наповнюють “скарбничку” ресурсних для мене людей”.

Цікавитись скетчингом Катерина почала ще в Одесі, де проживала. Там відвідала декілька зустрічей, а після переїзду почала шукати таке й в Івано-Франківську. Загалом вона захоплюється малюванням вже понад 5 років.

 

Від звичайних мистецьких занять скетчинг відрізняється передусім індивідуальністю вираження. Повчання, критика, поради – заборона, якщо цього не потребує сам учасник.

Катерина: “Дуже важливо, що під час зустрічей заборонена критика та поради без запиту. Завдяки цьому створюється дуже сприятлива атмосфера – ідеальна для тих, хто мріє почати малювати й ще вагається. Професіонали занурюються в нові локації й ракурси, наповнюються ідеями в колі однодумців.

Раніше вважалось, що такий спосіб творчості – це якісь підготовчі роботи перед великою картиною в майстерні. Втім, зараз скетчинг – повноцінний вид мистецтва, що відповідає швидкості нашого часу”.

 

Більшість скетчерів заводять свій скетчбук, який містить всі малюнки із зустрічей. Це ніби власна книга вражень, каже Катерина.

Катерина: “Для когось скетчбук може бути особистим щоденником. Це ніби власні враження та емоції вписані в міське середовище. Комерційне використання робіт теж можливе. В мене купують і оригінали, і принти робіт, і цифрові версії. Минулого року ми навіть обговорювали виставку, але довелось відкласти це через карантин. До речі, мої скетчі брали участь в одеській виставці швидких скетчів та українських акварельних виставках”.

Скетчинг – можливість швидко, точно та яскраво перенести на папір все те, що кинулось в очі. Тут немає мистецьких перерв зі словами “пропала муза”, бо в умовах групового, швидкого мистецтва – здібності розкриваються на повну.

 

Христина Ткачук