Секрети успішного навчання: поради абітурієнтки, яка склала три іспити НМТ на 600 балів

На освіту українських дітей спочатку впливала пандемія, а зараз – війна. Чи можна в таких умовах поглинати весь матеріал, який передбачений навчальною програмою?

Анастасія Михайлюк не зважаючи на особливості цьогорічного навчання склала три іспити НМТ на 600 балів. Кожне тестування для дівчини закінчилось із максимальним результатом – 200 балів із 200 можливих. Втім, каже Анастасія, на везіння не варто покладатись, бо такі результати можна отримати тільки після наполегливої праці. 

 

– По 200 балів із трьох іспитів – це везіння чи все ж наполеглива праця?

– Звичайно, що наполеглива праця. До “спрощеного ЗНО” я готувалась понад рік. Потім я зрозуміла, що НМТ може бути трішки легший, стало спокійніше.

 

– НМТ – це національний мультимедійний тест. Завдання дещо простіші, аніж під час ЗНО, бо діти все ж навчались в час війни. Чи справді завдання були спрощені?

– Іспит складався тільки з тестових завдань. Наприклад, іспит з української мови не передбачав написання твору, а з математики – не потрібно було розписувати хід розв’язання задач. Ще багато тестових завдань було взято із попередніх років, тому якщо ти готуєшся і проходиш тогорічні тести, то будеш знати відповідь на них.

– Ти отримала по 200 балів за кожний тест. Все ж чи були в тебе сумніви, вагання під час написання відповідей?

– Так. Були деякі питання, які я не зустрічала в тестах за попередні роки. Якщо ти знаєш навчальний матеріал, то просто розв’язуєш завдання. На це дається досить багато часу. Я навіть встигла двічі перевірити усі свої відповіді. Познаходила помилки, виправила їх і написала уже правильні відповіді. Можна зробити помилки просто через неуважність.

 

– Іспит з української мови передбачав знання правил нового правопису. Як тобі дався цей тест?

– Так, правопис – це справді складно, бо в українській мові є багато винятків. Їх дуже важко запам’ятати, але вони часто трапляються в питаннях. Це не тільки для екзамену, а й просто варто знати ці виняти в українській мові, щоб при письмі не потрібно було заглядати у словник.

Саме з правописом в мене були найбільші сумніви у питаннях. Найважче – запам’ятати написання слів разом, окремо чи через дефіс. Ці правила просто варто вивчити, хоча їх багато. Важливо розуміти, до якої частини мови відноситься слово. Тоді вже ти не можеш його написати якось інакше.

– Ще один іспит, який ти склала на 200 балів – історія України. Як ти впоралась із ним?

– В тесті не було питань про події, які відбувались після 2019 року. Хоча може було б легко на них відповідати, бо ми за цим всім спостерігаємо зараз. На ЗНО тести охоплюють всі віки, а на НМТ – тільки два століття. Треба запам’ятати дуже багато інформації, вона часто плутається у голові.

 

– Є в тебе якась особлива техніка запам’ятовування?

– Запам’ятовування інформації здебільшого залежить від того, як людина її сприймає. Мені підходить слухове сприйняття. Я дивилась багато відеороликів про історичні події. Вчителі можуть звертати увагу на різну інформацію, а такі вебінари, ролики охоплюють все.

 

– Тобі вдалось виспатись перед днем тестування?

– В останній день не варто нічого вчити й повторювати. Ти відчуваєш хвилювання і тому інформація не сприймається. В день іспиту теж не варто повторювати щось, бо це тільки заплутає думки.

– Ти очікувала такого високого результату? Чи це була несподіванка?

– Я дуже хотіла скласти іспити на максимум балів, для цього я й вчилась. Буває, якась інформація може просто вислизнути з пам’яті, на щось можна не звернути увагу, але мені попались питання, на які я могла відповісти. Якщо забула формулу, то вираховувала задачу без неї. Треба вчитись мислити так, щоб в таких ситуаціях не виникало затримок.

 

– Інтуїція тобі допомагала?

– Чесно, навіть не знаю чи користуюсь нею. Хоч вона напевно мені допомагає.

 

– Які були відчуття, коли ти побачила свої результати?

– Кількість правильних і неправильних відповідей можна побачити одразу. Спочатку я здивувалась, почала перевіряти чи це точно мої результати. Потім вирішила сфотографувати на телефон, щоб раптом вони не зникли. Сумніви розсіялись і я подумала, що це справді можуть бути правильні результати. Я готувалась, вчилась, то чому і ні? Батьки були дуже раді.

 

– Розкажи про своє навчання в час війни?

– В мене творча спеціальність – архітектура. В цей час іноді пропадає натхнення, але викладачі це розуміють. Зараз важко творити так, як ти хочеш, як це бачиш. Зараз призвичаїлись вже. Тільки під час повітряних тривог потрібно зупиняти навчання і йти в укриття. Це ускладнює процес, бо уроки таким чином пропадали, а потім важко було все наздогнати.

Ми всі розуміємо, що учні, студенти – це майбутнє, яке має розвивати країну. Тим більше я – майбутня архітекторка, тож мені теж доведеться відбудовувати країну. Потрібно вчитись, щоб мати знання і наснагу.

 

– Ти обрала дуже творчу професію. Якою ти бачиш сьогоднішню тимчасово окуповану територію України в майбутньому?

– Я б хотіла співпрацювати з декількома архітекторами й спільно відбудовувати не одне місто України. В нас дуже багато креативних людей, які роблять внесок в розвиток сучасної архітектури.

Думаю, було б цікаво поєднувати багатоповерхівки й малі сільські будиночки. А біля багатоповерхівок, в парку, можуть розташовуватись невеликі струмочки, які б приносили радість людям. Потрібно відходити від радянської моделі, коли всі будинки будували в однаковому стилі, а довкола був бетон.

Під час навчання ми усвідомлюємо, що будівля має бути зручна та безпечна для кожного. Варто сумлінно вчитись, щоб в майбутньому пам’ятати про кожний етап будування. Під час проєктування не можна допускати прорахунків.

 

– Тепер тобі залишилось відпочити й у вересні знову братись за навчання.

– Залишилось не так багато часу, щоб відпочити, але можна корисно провести цей час. Можна з друзями трішки відволіктись від реалій сучасного життя, відпустити думки про іспити, вступ. Цьогорічне НМТ було дуже пізнє і тому підготовка зайняла майже все літо.

 

– Про що ти мрієш?

– Про закінчення війни. А ще хочу поїхати з друзями в якесь місто, де зараз людям особливо тяжко від цієї війни, щоб підбадьорити їх, підтримати. Треба думати про нашу майбутню перемогу і не падати духом. Ми зможемо все відбудувати й дати наступним поколінням достатньо простору для щасливого життя.

 

Радіошоу “Зроблено в Україні”

Христина Ткачук

ПОДІЛИТИСЬ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *