Незвичайна дівчина Ірина Чик власноруч виготовляє фантастичні ляльки. З першого погляду можна налякатись такого створіннячка, але придивившись – розумієш, на скільки це клопітка, деталізована, вишукана робота. Вже цих авторських ляльок можна побачити в Англії, Бельгії, Австралії та Італії. Втім, Ірина планує здивувати своїм творінням ще не одну країну. Кожна лялька неповторна та індивідуальна, а над її сенсом можна думати досить довго. Тож Вежа дізналась, що криється під таким незвичним захопленням і як дівчина вигадує ці дивні образи. Ексклюзивне інтерв’ю авторки фантастичних ляльок для сайту Вежі.
– Хоч займаєшся ти виготовленням ляльок, але за освітою ти психолог. Як поєднуєш?
Психологією я цікавилась завжди, тому і вирішила піти навчатись саме на цю спеціальність. Вважаю, що знання, які дає ця галузь потрібні всюди. Зараз навчаюсь на заочній формі і тому вдається все поєднувати. Навіть за одну сесію я отримую дуже багато знань, які можу застосовувати в повсякденному житті. Окрім ляльок я ще захоплююсь спортом. Тренуюсь сама і буває, треную у залі дівчат. Ще обожнюю подорожувати, ходити в гори, гуляти в лісі. Загалом, природу дуже люблю. Серед інтересів ще є книги, переважно психологічного змісту.
-З чого почалось таке незвичне захоплення – виготовлення ляльок?
Ще з дитинства я була дуже творчою дівчинкою і в 7 років я вже шила на бабусиній швейній машинці. А 7 років тому, мені дуже захотілось спробувати пошити одну ляльку. Це так захопило мене, що я почала робити таке частіше. Проте, тоді ще ляльки були не такі дивні, а звичайні. Ліпити я почала десь 5 років тому і саме тоді з’явились перші мої незвичайні малюнки.
-Як виглядала перша така робота? Чи важко було втілити те, що виникло в твоїй уяві?
З дивних ляльок першою була Анабель. Не знаю чому, але мені було легко втілити її в життя. Я ніколи не вчилась ліпити, малювати, проте, я це вмію. Буває, думаю звідки я знаю як це робити. Можливо, це згадка з минулого життя, або ж дар (сміється).
-Чи є якийсь стиль у всіх твоїх створіннячок?
Я не вибираю якийсь конкретний стиль в якому буде моя лялька. Спочатку я бачу її в своїй уяві, а потім думаю, як створити її максимально схожою на ту, яка в моїй голові. Через це я постійно освоюю нові техніки і це мені подобається. Я люблю вчитись чомусь новому. Я повністю сама створюю своїх малюків.
-Для кого ти створюєш їх? Такі ляльки більше підходять для дорослих?
Я не націлююсь на конкретну категорію людей. Просто роблю це тому, що мені це дуже подобається. Буває, коли сідаю за створення нової ляльки, я так захоплююсь цим, що час ніби зупиняється. Я просто кайфую від цього процесу.
-Твої роботи продаються? Де їх можна зустріти?
Так, всі мої роботи продаються. Поки що мої ляльки є в Бельгії, Австралії, Англії та Італії. Зараз я націлена на те, щоб більше світу познайомити з моїми виробами. В цих країнах опинились в якості подарунку: в мене купували, щоб подарувати там.
– Сім’я підтримує тебе в цьому захопленні? Як син ставиться до твоїх ляльок?
Сім’я є найбільшою моєю підтримкою. Завжди вірять в мене і позитивно ставляться до моєї роботи. Син полюбляє не тільки гратись, а й спостерігати за тим, як я створюю чергову фантастичну ляльку. Дуже часто хоче теж таке робити, тому коли я ліплю, то він теж це робить, але з пластиліну. Таке відбувається і коли я малюю.
-Скільки часу потрібно, що створити одну ляльку?
Я не можу сказати точно скільки часу, бо це залежить від складності роботи. Для мене це взагалі не важко, а навпаки цікаво, дуже розслабляюче. Не знаю наскільки це зрозуміло для людей, але коли мене питають (а питають постійно) як ти придумуєш своїх створінь, я завжди відповідаю, що я їх просто бачу Але бачу не очима, а в голові, дуже детально і живими.
-Яка зазвичай реакція людей на твоїх створіннячок?
Реакція різна, але вона є завжди. Ніхто не пройде просто повз. Частіше це захват їхньою ексклюзивністю і незвичайністю. Найчастіше питають, як я їх придумую, із чого зуби, бо вони як живі. В Черкасах майже кожен тиждень були виставки і ярмарки. Я постійно приймала участьв тких заходах. У Івано-Франківську була один раз на Штефковій валізі. Втім, не знаю чому, але у нашому місті менш розвинуті ярмарки виробів ручної роботи, тому продаю вироби в інтернеті.
-Які ресурси ти використовуєш, щоб виготовити “дивну” ляльку?
Матеріли різні. Це і вінтажна тканина із бабусиних шаф, і хутро як еко так і натуральне. Якщо говорити про ліплені елементи, то це і самозастигаюча глина і запікаємий пластик. Перевагу надаю купольному пластику Living doll. Також використовую дріт для рухомих рух із тканини. Наповнення теж різне: металевий і мармуровий гранулят, холофайбер. Загалом, матеріалів багато використовую, але все залежить від самого виробу. Така лялька може прожити дуже довго. Особисто я ношу на рюкзаку зайця вже десь 4 роки.
-Який насправді сенс твоїх ляльок? Що вони несуть в собі?
Якщо подивитись, то мої створіння здаються страшними, але насправді вони дуже добрі з хорошими намірами. Це своєрідні захисники і обереги з іншого виміру. Вони захищають від зла, а також це чудові друзі, які завжди поруч.
Христина Ткачук
Фото з Instagram сторінки by_misha_misha
Залишити відповідь