Розмова про культуру з політиком. Голова Фракції УКРОП в Івано-Франківській міській раді Володимир Олійник розповів про творчі проекти «Франківський фонтан», «Слухай Франківських» та «IF music Awаrds».
– Ви організатор низки творчих проектів у Івано-Франківську. Розкажіть про них.
– У 2013 році я, як депутат обласної ради, Радислав Петрів, як один із засновників «Школи лідерів» і керівник ГО «Івано-Франківська обласна громадська рада» Олег Касіянчук започаткували проект «Вироблення місії Івано-Франківська». Хотілось зробити щось таке, щоб у людей було бажання жити у Франківську, щоб сюди хотілось переїжджати. А для цього потрібна родзинка. Таким був перший посил.
Друга річ, яка вплинула на створення проекту, це моє перебування у Кракові. Я побував там у рамках обміну між лідерами молодіжних організацій. Будучи кожного дня на центральній площі цього міста я спостерігав у чому ж їхня родзинка. І побачив, що атмосферу Кракова робили самі люди, створювали міми, брейкдансери, щогодинна гра сурми на ратуші, вуличний ярмарок та катання на конях. Враховуючи, що ми шукали ці місії, і такий аналіз по дорозі до Франківська я замислився, що це і справді не потребує якихось великих грошей, чи багато часу.
– Першим був «Франківський фонтан». Яким був задум?
– Так, спочатку виникла ідея фестивалю «Франківський фонтан». Все почалось із задуму розворушити місто, розвеселити його у вихідні. Люди виходять із домівок і ходять туди сюди, не маючи куди подітись. А тепер була б ціль. Всі знали б, що у неділю Івано-Франківськ оживає. Паралельно були думки, хто ж буде хедлайнером цих веселощів. Зрозумів, що зараз немає жодного не рокового гурту, який би був відомим і розкрученим. Тоді і виник «Слухай Франківських», метою якого було популяризувати наших виконавців, допомагати фінансово і відкривати нові можливості. Цей проект ми почали з круглого столу у Білому домі. Ще раніше Ольга Бабій запропонувала зробити це у форматі телепроекту. Завдяки цьому фестиваль отримав друге дихання. Після першого «Франківського фонтану» всі вокальні школи були переповнені. Нам вдалося зрушити з місця цей напрямок та стерти стереотипи, що співати це не модно, бо ніхто цього не бачить і не чує. На Франківському «Фонтані» мали змогу продемонструвати свою музику і починаючі, і вже відомі артисти.
– Які кошти були залучені? Хто спонсори проекту?
– На перший «Фонтан» було залучено мало коштів. Процес був складний, але результат всім сподобався. Мені зателефонував керівник фірми «Ярковиця» Володимир Балагура, який у часи молодості грав на певних інструментах, і каже, що на його думку наш проект шикарний і потрібний: «То ти як, будеш продовжувати роботу над проектами?». Я вагався, тому що багато чого не вистачало. І сцена слабенька, ми робили її із піддонів, і ресурсів для реалізації немає. Тоді їхня компанія погодилась бути генеральним партнером. Ми знайшли один одного, наше бажання в сумі із талановитими молодими виконавцями і ресурсами «Ярковиці» дали змогу продовжити життя «Фонтану». І так цей проект живе і зараз.
– Як щодо наступного проекту «Слухай Франківських»?
– Проект «Слухай Франківських» був трохи ширшим, аніж просто фестиваль. Насправді я хотів шукати ресурси, домовлятись зі ЗМІ, щоб молоді і талановиті потрапляли у ротацію, на телебачення і на радіо. Але добре проаналізувавши ринок, зрозумів, що більшість артистів підлаштовуються під весільний виступ, а це специфічна музика, вона не готова завойовувати світ. Я спочатку шукав кого підтримати, які ресурси залучити. Потім не знайшовши жодного проекту, почав шукати студії, які можуть штучно це зробити. Знайшли студію, почали шукати виконавців. Все це займало багато часу. А зараз я повернувся у політику. Сьогодні є кілька студій звукозапису, які продовжують цю тему, вони роблять сучасну музику. Скоро ми побачимо щось нове і цікаве, та ще не зовсім професійне.
Я повернувся до того, що хочу сприяти розвитку проекту «Слухай Франківських» так як він був придуманий відразу. У рамках проекту «Слухай Франківських» з 2013 по 2016 рік засновники проекту допомагали проводити різні заходи: вечірки української музики, вечірки у нічних клубах, тематичні, та приурочені до різних подій. Все зійшлося до того, що потрібно було підсумувати роботу за 2015 рік, щоб подивитися, що у тій студії звукозапису натворили. Таким чином народився проект «IF music Awаrds», який би мав розкласти все по полицях у шоу-бізнесі Івано-Франківська. Обрати хто у нас найпопулярніша співачка та співак, і який гурт. Таким чином 31 березня ми почали проект «IF music Awаrds». Представлені такі номінацій: естрадна музика, поп-музика, реп, хіп-хоп, Pnb, Dance і акустична. Цього тижня у четвер буде номінація акустичної музики. Правда є проблема із вибором журі. Місто маленьке, всі про всіх знають, тому проблема полягає у адекватності вибору.
– Хто у складі журі?
– Ми пішли на такий непопулярний крок, взяли у журі саме тих людей, які дуже розуміються на медіа розкрутці, на важливості виходу цього продукту на ринок, на публіку. Це музичні редактори радіо та телебачення. І зараз у нас експертне журі у такому складі: від «3 студії» – Лєна Кулик, від «Галичини» – Оксана Лісовська, від ТРК «РАЇ» – Алла Івашина, від «Вежі» – Ростислав Войтичук, від «Західого полюсу» – Андрій Озорович та від ТРК «Карпати» – Едуард Скрипник.
– Коли відбудеться фінал?
– Наразі, вже відбулися 4 відбіркові тури, відібрано з кожного по 4 учасника у півфінал. Вже після Паски відбудеться 1-ий та 2-ий фінали, і безпосередньо фінал, тоді і буде нагородження учасників статуетками, також буде телевізійний ефір, все як годиться.
– З якими труднощами в організації проектів стикаєтеся?
– Є проблема з відомими франківськими виконавцями. Просто прийти заспівати вони можуть, але поборотися за звання найкращого не хочуть. Як на мене, це свідчить про те, що їхній бренд роздутий. Вони не вважають себе найкращими і бояться змагань, номінацій і звань. Це відобразилось і на Франківському «Фонтані», коли його транслювали на телебаченні, то всі мали бажання виступати. А коли ми зробили виступи у форматі конкурсу і були готові дати приз на суму близько тисячі євро, а саме поїздку у Париж на двох, наші відомі виконавці не погодилася на участь.
– Яка мета подібних проектів?
– Хто би чого не говорив, але реально хочеться щось робити, навіть використовуючи владу, щоб франківські виконавці збирали стадіони людей. Це і є найвища мета. Щоби вони були конкурентоздатними, щоб їхня музика була сучасна і розкручена. Щоб вони могли конкурувати мінімум з такими артистами як: Вова зі Львова, Дзідзьо, Карпа, та з іншими.
– Який вплив політики на подібні проекти?
– Що мене надихнуло піти у таку галузь? Є фахівці у різних галузях, а я от розвивався у напрямку громадської діяльності, активності розвитку міста і скажімо, піару та реклами, ну і як політик. У 2013 році Янукович дуже сильно «прихватив» владу. І тоді я не дуже бачив, що мені далі робити у політиці. Вони своїх людей розкидали у різні політичні сили, все більше і більше узурпували владу. А свій потенціал мені хотілось десь використовувати. Другий момент, це те що я справді хочу змінювати цей світ. Я вирішив, що хочу змінювати світ у напрямку видовищ, атмосфери міста, концертів, фестивалів. І вибрав для себе нішу в Обласній раді – допомагати молодим виконавцям. Так все і народилося. Ті виконавці не мають співати за мене. Є люди, які турбуються за медицину, є люди освітяни, які теж працюють у своєму напрямку, люди, які турбуються за екологію, є які турбуються за себе, за свій бізнес. А я вибрав турбуватися за молодих виконавців. І другий напрям – це виховувати лідерів. Це така моя життєва позиція. У якій партії я б не був, чи на якій посаді, я це буду робити.
Сніжана САМАНЧУК
Залишити відповідь