«Я простий хлопець. Пишу вірші пісні і граю в шахи», – так про себе розповідає франківець Ярослав Хованець. Будучи у парку Міцкевича ви завжди можете зустріти Ярослава. Помітити його легко – за грою у шахи. Ми відверто поговорили про гру на дерев’яній дошці, вірші та гімни.
– Від коли ви почали грати у шахи?
– Граю з 1975 року, від коли приїхав до Франківська, після заслання. Знаєте, по приїзду на Україну, мені не хотіли давати прописку. Перебуваючи у своїй країні, я 5 років не мав приписки. Казали, – «Їдьте туди, звідки приїхали». До того, я був у засланні в Казахстані. В цей час я замислився чим би мені зайняти себе, от і обрав шахи. І я навчився… Добре навчився. Пишаюсь, тим що давав фору всім москалям, які сідали зі мною за дошку.
– Чому граєте саме у парку Міцкевича? Хто там складає вам пару?
– Раніше там грали тільки військові з орденами. Вони завжди хизувалися тим, що непереможні, що не має такої людини, яка зможе позмагатись із ними. Мене це дратувало. Тому почав із ними грати. Військові були вражені, і тремтіли від бажання перемогти мене.
– Чи брали/берете участь у конкурсах чи змаганнях?
– З часом, коли набив руку, почав брати участь у різних змаганнях. Їх, на правду, було не багато. Але запам’ятались турнір Степана Бандери, де наша команда шахматного клубу 86 року виграла 5 місце в Україні, а також змагання з шахів у Коломиї, де отримали 1 місце. Я дуже люблю шахи, відпочиваю граючи. На день можу зіграти 5 партій.
– Чи грає молодь зараз у шахи, та з ким цікавіше змагатись?
– Молодь активно грає. І дітки також грають. Змагатись цікаво з усіма. Звісно, найцінніше коли пару складає досвідчений гравець. Це досвід і можливість розвивати свої вміння, дає зріст. Маленьким простіше навчитись гри у шахи. У них чудова пам’ять, вони легко все сприймають, хоча все залежить від здібностей людини. Потрібно поєднувати теорію і практику. Щоб навчитись, треба кожного дня сідати за дошку.
– Окрім захоплення до шахів ви пишете. Коли почали писати вірші?
– На Міцкевича і почав писати, там почалось прориватись це вміння у мене. Я пишу з 1995 року. Пишу вірші, пісні, гімни, здебільшого на патріотичну тематику. Написав гімни для 16 міст України, зокрема – для Львова, Франківська, Києва, Житомира, Донецька, Одеси, також створив гімн для гурту «Перкалаба».
– Знаємо, що ви створили власний гімн України. Що хочете змінити у діючому?
– Так, у мене є бажання змінити сучасний гімн України. По-перше, його психологія рабська. Гімн прийняли ще у 1992 році, він застарілий уже. Як можна будувати молоду державу починаючи гімн словами «Ще не вмерла…»?, Чи от слова «…Згинуть наші вороженьки…», для чого нам вороги, якщо ми незалежні? Україну потрібно любити, робити так, щоб вона процвітала. Мій варіант гімну звучить так, – «Квітни з Богом, Україно». Колись Кучма хотів змінити гімн, але все ж таки цього не зробив.
– Яким чином ви запропонували свій варіант гімну країні?
– Я надіслав текст на адресу Адміністрації Президента. Вони там ознайомились, подякували, і передали оточенню президента. Зараз текст ще у них, мовляв – опрацьовують. Я досі чекаю на відповідь.
– Що ви бажаєте змінити у Франківську?
– Нехай він процвітає! Треба більше озеленили місто. А ще, пам’ятник Бандері стоїть як сирота, було б добре доглянути за ним. Тому, що треба залишити для нащадків пам’ять. Від себе я написав вірш про Бандеру, який дає патріотичний поштовх.
Текст гімну України від Ярослава Хованця:
«В Україні златом сяють і герб і синьо жовтий стяг,
Боже, дай народу волю, та пшениці на полях.
Полюбити Україну в сім священна воля,
А щаслива і багата нам сміється доля»
Відео з Ярославом Хованцем в програмі “ФРАНКІВЦІ”
Сніжана САМАНЧУК
Залишити відповідь