Материнська любов і батьківська підтримка допомогли зцілили душевні травми АТОвця Романа Дземана. Однак тілесні рани , які залишилися після війни, потребують тривалої і недешевої реабілітації. Після Євромайдану чоловік активно допомагав армії. Коли побачив, що військових на передовій нікому підмінити став добровольцем. На Схід відправився під час 3-ї хвилі мобілізацїі.
Після закінчення служби Роман вирішив, його боротьба ще не завершилася. Відтак підписав контракт зі Збройними силами України. Роман виріс у сім’ї військового. Батько служив у Афганістані наприкінці 80-х. Михайло Дземан зізнається, вчинок сина гідний поваги. мЩоразу хлопця проводжали і зустрічали найближчі і найдорожчі люди – батьки. Хоча їхнє серце досі щемить за долю сина, головне, кажуть рідні, – живий.
Нині Роман Дземан мріє про щасливу сім’ю на мирній українській землі. Та спершу йому потрібно одужати.
Віра Лутчин, Юрій Храбатин, Новини на Вежі.
Залишити відповідь