Крізь вогонь і воду. Своє професійне свято відзначили ті, кому доводиться чи не щодня стояти на стику стихій. Працівники колишньої пожежної охорони. А нині – співробітники Державної служби з надзвичайних ситуацій. Про виклики, які трапляються на їхньому шляху, вони говорять досить стримано. Адже у своїй професії не мають права на страх чи емоційність.
Ярослав Гаврилаш у Службі порятунку – майже рік. Він – начальник караулу 1-ї державної пожежно-рятувальної частини в Івано-Франківську. Зізнається, професія не з легких. Однак, потрапити у лави «вогнеборців» завжди вважав честю.
Почав служити у пожежній охороні – і продовжив свій професійний шлях уже у Службі порятунку Василь Мацалак. Начальник міського відділу УДСНС.
Нині, каже, багато чого змінилося. Як у службі, так і поза нею. Зокрема, ставлення суспільства до співробітників ДСНС.
Покращилася і матеріально-технічна база. І хоч «автопарк» рятувальників оновлюється не часто, своїм «залізним коням» вони довіряють. Адже випробували їх вогняному « бою».
У своїх колах рятувальники жартома говорять, коли пожежник спить, держава багатіє. Та, запевняють, як і в кожному жарті, тут – є доля правди. Один виїзд пожежного автомобіля нині коштує державі близько 40 тисяч гривень. І це – лише побічні збитки – на бензин, зарплати особовому складу та зношування техніки.
І хоч назва служби нині звучить по-іншому, обов’язок, запевняють «надзвичайники», у них залишився незмінним – «запобігти, врятувати, допомогти».
Ірина Головенко, Мирон Василик. Новини на «Вежі».
Залишити відповідь