Книга, що окрилює. ЇЇ варто прочитати тим, хто зневірився в людях. Та огорнув бронею своє розбите серце. Адже на її сторінках можна віднайти віру у людську порядність та загоїти серце новими почуттями. Усе це про збірку «Близькі чужинці» сучасної української письменниці Марії Каменської. Вона особливо сподобається тим, хто полюбляє малу прозу. Книга містить 10 простих та зворушливих оповідань, які легко та швидко читаються. Серед них є дуже мініатюрні: довжиною в один випадковий діалог у кав’ярні. В інших події тривають довше. Подекуди кілька тижнів.
Це історії про визначальні зустрічі у житті, які розфарбовують наші будні. Додають сенсу та наснаги. І коли вони стаються, зі своєї схованки поволі вибирається кохання,що зачаїлося у серці. В очікуванні саме тієї людини. Близької. Як би далеко вона не була….
На мій погляд, у цій книзі цікаві насамперед обставини,за яких відбуваються ці важливі знайомства та зустрічі. Наприклад, через покинутий нотатник, в якому забагато особистої інформації. Або в той момент, коли намагаєшся сховатися від усіх на чужих весіллях. А ще коли опиняєшся в ситуації,яка спонукає говорити лише правду. І ти звіряєшся чужинцям, аби нарешті зізнатися собі в найважливішому. Важливу роль в творах відіграють думки героїв. Їхні внутрішні переживання. В кількох оповіданнях авторка подає два погляди на одну ситуацію, учасниками якої є жінка та чоловік. Це досить цікаво. Особливо, коли ситуація вельми пікантна. Наче підслуховуєш чужі думки. Що і пропоную вам зробити просто зараз. Аби водночас посмакувати стилем авторки «Близьких чужинців».
Залишити відповідь