Чому ми досі двічі святкуємо Новий рік

Традиція святкувати Новий рік двічі – істинне бажання знову сісти за святковий стіл і привітати усіх зі Старим, хоча Новим роком. Літочислення змінилось, а от причина святкування – ні. Чому ми досі двічі святкуємо Новий рік і про його особливості – читайте далі. 

Старий Новий рік припадає на 13 день року, тобто його святкують з 13 на 14 січня. Саме 13 денна різниця існує між юліанським та григоріанським календарем. В народі прийнято ці літочислення називати “за старим” та “новим” стилем.

Юліанський календар з’явився ще у 45 році до н.е. він не був достатньо точним, бо допускав накопичення зайвих днів. Тоді це вирішили не брати до уваги, втім, добре розуміли, що через 240 років 1 січня припаде на весну, а ще через 360 – на літо. Щоб цього не сталось, раз на чотири роки в календар додавали 366-й день. З роками астрономи виявили, що календар не є точним, бо сонячний рік виявився коротшим за юліанський, тобто знову календар допускає похибку. Вже за 15 століть юліанський календар відстав від сонячного на 10 днів.

Вже у 1582 році Папа Григорій XIII запропонував точний календар, який отримав назву григоріанський. На цей календар почали переходити усі країни. Українці почали користуватись григоріанським календарем у 1918 році. До речі, тоді українці побували в найкоротшій зимі. Через перехід на нове літочислення, посеред лютого раптово настав березень. Все ж православні й греко-католицькі церкви продовжують використовувати юліанський календар, бо він нібито краще підходить під релігійні свята.

З роками всі звикли до нового літочислення, але деякі свята все ж залишились за старим стилем. Наприклад, українці досі святкують Різдво 7 січня, а Новий рік зустрічають двічі. Щодо цього не припиняються суперечки. Ця спричинило недоречність святкування Різдва після Нового року. Бо за новим стилем Новий рік припадає після Різдва, як і за старим (Різдво 7 січня, а Новий рік 13 січня). Це й відрізняє українців від інших: ми святкуємо Різдво після, а не до Нового року, тобто під час Різдвяного посту.

Різниця між двома стилями продовжує збільшуватись кожне сторіччя.

Старий Новий рік називають ще Щедрим вечором, Маланкою, Васильєвим вечором, Овсінью або Товстою кутею. Він, як і більшість свят, сповнений традиціями та звичаями. 13 січня свято Маланки, а 14 січня – Василя. Вважається, що чим багатшим буде святкування Нового року, тим багатший буде рік, – тому й вечір Щедрий. До речі, тоді ж варто попросити пробачення в близьких. Зрідка дотримуються традиції варити кутю цього вечора, хоч вона показує, яким буде рік. Як і вечір, кутю називали щедрою. Якщо господиня смачно приготує, то буде багатий рік. Від різдвяної вона відрізняється тим, що зазвичай додають молока, масла чи сала.

Старий Новий рік варто зустрічати у тісному сімейному колі. За стіл сідають усі в хорошому настрої та новому, охайному одязі. Будь-які традиції цього вечора покликані привернути добробут.
Яскравішою та гучнішою є традиція “водити Маланку”. Втім, переодягатись повинні тільки хлопці, навіть в Маланку. Щедрувальники ходять по домівках і розігрують сценку із Маланкою, козою та іншими персонажами. Це обов’язково має бути веселий та радісний вечір.

Василя Великого вважають покровителем землеробства, тому 14 січня зранку хлопці мають засівати (або посівати). Вважається, що перший посівальник приносить у дім щастя. Традиційно розпочинають посівати у своєму домі, бажаючи родині достатку, здоров’я та добробуту, а вже потім йдуть до сусідів та родичів. Тому й кажуть, що 14 січня першим в хату має зайти чоловік – посівальник. Зерна, які розкидують посівальники, весь день не можна замітати чи виносити з хати. Вони ж символізують щастя, добробут та багатство, тож повинні залишитись в хаті до заходу сонця. Пізніше ці зерна потрібно змішати із тими, які господар буде сіяти. І чим більше засівальників побуває в хаті, тим багатшим буде рік для господарів. А хлопців потрібно обдарувати грошима або смаколиками.

Існує повір’я, що найближчими днями Нового року за старим стилем, варто відправляти хлопця на сватання. Це сприятливий час для отримання благословення батьків.
На Старий Новий рік є особливою й літургія, бо читають ту, яка написана самим святителем. Це одна з десяти богослужінь, яка проводиться в певні дні року.

Святкування Старого Нового року є традицією, яка хоч і неквапливо, але відходить у минуле. Традиції та повір’я забуваються, а посівальників вже й не побачиш. Втім, хтозна Новий рік за яким стилем справді завдає темп наступним 365 дням. Тож найкраще – на 13 день Нового року, ще раз сісти за святковий стіл і побажати один одному здійснення планів та мрій.