Чому ми зберігаємо непотрібні речі та як з ними прощатись?

Все частіше заголовки новин розповідають про людей, які безконтрольно зносять додому непотріб, зберігають його, накопичують, а згодом не можуть навіть потрапити через це у свою квартиру. Що це: звичка чи хвороба?

Сучасна пропозиція товарів дозволяє часто змінювати побутові речі, купувати щоразу новий одяг та легко сприймати зміни. Часто в сміттєвий бак потрапляють речі, які б могли використовуватись ще не один місяць. Якщо одні легко можуть винести з дому вже непотрібну техніку, різні предмети побуту чи одяг, то інші – болісно розстаються з усім, що їх оточує. Щобільше, останні ще й зносять увесь той непотріб у свою домівку.

У кожного з нас, напевне, є коробка, де вже не один рік зберігаються речі “на потім”. Ми завжди очікуємо того моменту, коли схуднемо, щоб одягнути джинси із тієї коробки чи дня, коли згодяться зламані мобільні телефони із тієї самої скарбнички. Втім, це тільки невелика коробка, яка не створює дискомфорт у нашому повсякденному житті. В людей, які страждають синдромом Плюшкіна, ця коробка – це весь дім.

Що таке синдром Плюшкіна?

Статистика свідчить, що майже 5% американців страждають синдромом Плюшкіна.Сіллогоманія – тяга до збирання та зберігання речей, психологічна патологія. Таке накопичення ще називають хордінгом, синдромом Діогена, синдромом Мессі та старечим убожеством. В Україні найпоширеніша назва цієї патології – синдром Плюшкіна. Якщо ви ще не зрозуміли, то ця назва невипадкова. Плюшкін – це прізвище одного з героїв “Мертвих душ” Гоголя. Підстаркуватий чоловік зносив додому усе, що потрапляло в його поле зору. Письменник висвітлив справжню проблему, психічний розлад, який приносить біль при розставанні з власними, хоча й непотрібними речами.

Психологи переконують, що коріння синдрому Плюшкіна може ховатись ще у дитячих спогадах. Наприклад, батьки завжди наголошували дитині, що потрібно економити, берегти свої іграшки, бо нові вони не придбають. Це почуття закарбовується в пам’яті й вже в дорослому віці проявляється в бажанні залишити всі свої речі біля себе і принести ще й інші. Також хвороба може виникнути внаслідок стресу, втрати близької людини, самотності, депресії чи шизофренії. До речі, хордінг може передаватись у спадок. Найцікавіше те, що люди, які страждають збиральництвом, почувають себе цілком здоровими, а їхнє захоплення – нормальним явищем. Втім, синдром Плюшкіна віднесений до реєстру медичних захворювань і вимагає допомоги спеціалістів. Психологи переконують, що повністю вилікуватись від цієї патології неможливо, а спеціалісти тільки пом’якшують протікання хвороби. Найкращим способом допомоги є психотерапія та поступове позбавлення накопичених речей.

Кому не до сміху?

Якщо “плюшкіни” вважають себе цілком нормальними, то сусіди точно не в захваті від таких людей. Квартира хворого перетворюється на справжній смітник, де речі починають погано пахнути. Запах переноситься в під’їзд та інші квартири. До того ж такі помешкання – хороший розсадник для шкідників. На жаль, дати раду таким господарям дуже складно, а часто – зовсім неможливо. Просто звільнити квартиру від безладу – погана ідея, бо вже через декілька місяців все повернеться на свої місця.

 

Задуматись про синдром Плюшкіна мають люди, які помічали за собою важкість у розставанні із непотрібними речами. Це можуть бути запчастини електроприладів, застарілий одяг, коробки, посуд… Інтерес до віджилих речей, невміння сортувати, складати все на місця, байдужість до прибирання та гігієни – це все може породити сіллогоманію.

Дуже складно в себе розпізнати ознаки “плюшкінства”. Втім, його легко побачити у поведінці родичів чи сусідів. Якщо людина часто скуповує речі на розпродажах, збирає їх зі смітників, не наводить порядок вдома і болісно розстається із власними речами, то можна думати про початок синдрому. Для початку, такі люди схильні купувати дешеві речі на розпродажах, навіть якщо вони непотрібні. Це ніби економія бюджету, бо річ дешева, але невідомо чи справді вона знадобиться коли-небудь. “Плюшкіни” вважають, що це все необхідне. Далі накопичення переростає у непереборне бажання зносити все більше і більше всього додому. Тут важливе втручання спеціалістів і початок лікування хвороби. Якщо ж хворий залишився без уваги психологів, то розпочинається етап неповернення. Житло перетворюється в смітник, хворий часто змушений ночувати за межами помешкання.

Що таке безлад?

Безлад впливає на наш емоційний стан, вимагає більше часу в пошуках потрібної речі й породжує стрес. Непотребом вважається все що: не використовується у повсякденному житті, немає місця в домі, зламане та пошкоджене, чекає “свого дня” чи пустує.

Що робити?

Щоб не перетворитись в поганого сусіда та поціновувача смітників, потрібно вміти прощатись із непотребом. Психологи радять, навчитись дякувати своїм речам. Речі, які вже відслужили своє і ті, які так і не згодились, мають відправитись у смітник. Варто подякувати їм і відпустити.

Крок 1
Зробіть порядок вдома. Викиньте усе, чим ви не користуєтесь. Навіть те, що для вас цінне, але не використовується, має піти в сміттєвий бак.

Крок 2
Одразу позбувайтесь речей, яким вже є заміна. Якщо ви придбали новий посуд, то старому точно вже не місце на вашій кухні. Відмовляйтесь від комплексних покупок. Завжди хочеться купити більше, щоб вистачило на тривалий час. Втім, це погана ідея. Купуйте те, що будете використовувати зараз.

Крок 3
Вийміть свої весільні чи випускні сукні та костюми. Продайте або віддайте їх, бо ці речі через декілька років так і залишаться непотребом у вашій шафі. Навіть із такими речами-спогадами потрібно прощатись. Також слід позбутись одягу, який приносить вам дискомфорт.

Крок 4
Наведіть порядок у своїй косметичці. Косметика теж має термін придатності, тож викиньте все, що вже непридатне для використання. А ще те, що ви давно не застосовували. Косметика, яка досі була поза увагою там і залишиться ще на довгий час. Тож з нею варто попрощатись.

Крок 5
Прочитані книги, зошити із конспектами та інша макулатура теж захаращує вашу оселю. Обмінюйтесь книгами, віддавайте, але не закладайте ними всю кімнату, адже для цього є бібліотека.

Крок 6
Купуйте тільки те, що на вашу думку ідеальне, а не просто гарне.

Крок 7
Зробіть порядок у своїй голові. Подумайте про те, чим для вас є речі, про їхню необхідність та потрібну кількість. Все матеріальне – це тимчасове. Світ щодня змінюється, тож зміни повинні відбуватись і в вашій оселі. З усім старим варто прощатись, щоб в життя прийшло щось нове. Хорошим прикладом є італійська новорічна традиція. Щоб звільнити місце для нового, італійці в Новий рік викидають старий одяг, битий посуд, поламані меблі через вікно. Непоганий звичай, правда?

Сприйняття того, що речі -це тільки допоміжні фактори в житті людини, допоможе ставитись до всього простіше і з легкістю прощатись із непотребом.

Здавалось би просте заощадження, бажання мати все, можуть призвести до справжнього психічного захворювання. Щоб не почати колекціонувати сміття, варто простіше сприймати роль речей у своєму житті. А якщо з цим спіткнулись ваші знайомі, то пам’ятайте, що синдром Плюшкіна – захворювання, яке потребує психологічного втручання. Хворий не усвідомлює, що безконтрольне зберігання різного сміття,  приносить дискомфорт не тільки йому, а й сусідам. Тож допомагаймо один одному.