За щоденними турботами та справами ми й не помічаємо як швидко летить час. Тільки нещодавно ми входили в час Великиго посту, а вже незабаром Вербна неділя.Те, що в цей день варто нести до церкви “шутку” – знають усі. Втім, чому ми освячуємо вербу? Що робити далі з освяченими гілками? Чому “верба б’є”? Дізнайтесь більше про традиції цього свята.
Цьогоріч Вербна неділя припадає на 25 квітня. Цей день знаменує подію, коли Ісус приїхав в Єрусалим напередодні свого розп’яття. Тому Вербну неділю ще називають Входом Господнім в Єрусалим. Чутки про те, що Ісус воскресив праведного Лазаря розвіялись довкола, тому люди так радісно зустрічали Спасителя. Втім, церква вважає це свято одним із найтрагічніших у році. Ті, хто вітали Ісуса і були готові йти за ним, пізніше будуть просити його страти. І саме в той день священники вирішили послати Христа на смерть.
Також цей день називають Пальмовою неділею, бо саме пальмовим листям люди встеляли дорогу по якій їхав Ісус. Там, де пальми не ростуть, це свято поєднали з іншими цвітіннями чи пагонами.
Кожна країна, яка святкує Вхід Господній в Єрусалим, обрала для себе те дерево, яке в цей час оживає. Так, в Чехії освячують горішник, в Італії – оливкові гілки, а в Хорватії – кизил.
В нашій місцевості складно знайти щось схоже на пальмове листя, тому символом цього свята стала верба. Це одне із дерев, які першими розпускають свої пагони. Вербові гілки люди несуть до церкви, освячують, а потім тримають вдома за образами як оберіг.
Традиції вербної неділі мають набагато тривалішу історію. Вони виникли ще в дохристиянський період, тому часто можна почути суперечки про язичницькі обряди цього дня. Дерево – життя, людський рід, міць, тож в більшості народів відбувалось свято з нагоди його вшанування.
Саме верба є тотемним деревом для українців. У християн вона символізує оновлення, відродження та силу. Бо ж проросте всюди, дасть плоди й швидко розмножиться. На заході України зазвичай освячують вербу з сірим суцвіттям, а в інших регіонах заведено нести до церкви вербу вже із зеленими листочками. Не даремно “котики” верби є важливими у цей день. Віряни впевнені, що декілька освячених “плодів” верби варто проковтнути, щоб здоров’я міцніло. А ще в минулому господині клали освячені “котики” в тісто паски.
Освячені “котики” верби часто використовують в повсякденному житті. Дехто зашиває їх в одяг чи носить в кишені, щоб ніхто не наврочив. Ще в минулому вірили, що цей оберіг допомагає жінкам, які довго не можуть завагітніти.
Гілочки верби варто оздоблювати суцвіттям, яке вже освячували на Спаса. Двічі освячені квіти з гілочками верби – оберіг, який захищатиме оселю та її мешканців.
До речі, у минулому освяченими вербовими гілками люди вперше після зими виганяли худобу на пасовище, щоб нічого не турбувало тварин.
Про кількість освячених гілок мало хто задумується. Здебільшого кожен обирає для себе ту кількість, яка йому подобається. Втім, традиції розповідають, що вербовий букет має нараховувати 12 гілок. Цього дня неважливо парна чи непарна кількість гілок в оберемку.
Загалом вербу, яку принесли з церкви, вважають особливою. Її варто тримати в будинку весь рік. Вона є оберегом від хвороб, пожеж, повеней, блискавки та домашніх сварок. Як і будь-що освячене, торішні гілки верби не можна викидати. Існує повір’я, що в сухих гілках ховається вся нечисть, яка пробралась в дім за минулий рік. Це пов’язували із тим, що сухі гілки верби не дають тінь, а це було ознакою чогось неземного. Тому їх варто спалювати, а колись це робили перед випіканням паски, щоб та не згоріла.
Ще однією цікавою традицією Вербної неділі є умовне биття одне одного гілочками по головах. Ці дії нагадують про те, що скоро Великдень. Особливо ця традиція стосується тих, хто пропустив службу в церкві. Вважалось, що в цієї людини не вистачило сил, щоб піти на святкову відправу і їй потрібно побажати здоров’я. Тому варто бити й промовляти:
“Не я б’ю, верба б’є. Будь здоровий як вода і багатий як земля”.
“Шутка б’є, шутка б’є. Від нині за тиждень Великдень”.
“Не я б’ю, верба б’є, за тиждень Великдень. Уже недалечко червоне яєчко”.
“Не я б’ю, лоза б’є, лоза б’є не заб’є. Від нині за тиждень буде Великдень”.
Хоч продовжується Великий піст, все ж це радісне свято. Цього дня не можна працювати, поратись на грядках, виконувати домашню роботу. Не варто шити та займатись іншою фізичною працею.
Цікаво й те, що освячену вербу часто наділяють знеболювальними властивостями. Достатньо просто з’їсти бруньку верби, щоб позбутись зубного, головного чи болю в горлі. До речі, ця традиція прижилась не тільки в Україні, а й в Білорусі. Подрібнені вербові бруньки часто ставали компонентами відварів для покращення здоров’я, лікування шкірних захворювань.
Залишити відповідь