СПЕЦПРОЕКТИ

Геріатричний пансіонат – дім чи установа?

Геріатричний пансіонат - дім чи установа?

Живучи сьогоднішнім днем, ми не міркуємо над тим, якою видасться наша старість. А даремно! Всі дії та вчинки стають наслідком того, як ми проведемо свої літні роки.

В силу стереотипів та упереджень нав’язаних протягом багатьох років, люди схильні вважати, що найнеприємніше проведення старості – це перебування в геріатричних пансіонатах, себто в будинках для престарілих. Чого ж людей так відлякують такі заклади? Це місця, де літні люди забезпечені спокійною старістю, мають весь необхідний догляд та лікування, а також живе спілкування. Це такий собі санаторій чи житловий будинок, в якому проживають люди похилого віку.

Давайте проаналізуємо ситуацію:

– по-перше, велика кількість українців вирушають працювати за кордон, та часто у заробітчан в Україні залишаються літні батьки, які потребують догляду і щороку все більше. Кошти, лікування, харчування, гігієнічні та санітарні потреби… Все це потребує фізичної присутності. Кому ж доглядати за старенькими батьками?

– по-друге, у багатьох людей складається так, що родичів не залишилось: не одружувались, не було дітей або через смерті близьких. Якщо людині пощастило, і вона має добрих сусідів, чи ще когось, хто матиме час та кошти доглядати за людиною в старості, – це добра ситуація, а якщо ж ні – про себе потрібно подбати самостійно. Тому варто завчасно звернутися за соціальним захистом задля забезпечення собі гідної старості;

– часто власники квартири чи будинку, в силу літнього віку стають не в змозі доглядати за домом, а будучи одному в чотирьох стінах – для стареньких не варіант.

Всім нам вже сьогодні потрібно збагнути, що геріатричні пансіонати, насправді, є тими місцями, де можна провести чудову старість у спілкуванні та комфорті. Інше питаннячи в змозі самі геріатричні пансіонати обслуговувати велику кількість підопічних. Нині через незнання того, куди звертатись за соціальним захистом, багато людей щодо влаштування літньої людини до геріатричного пансіонату звертаються безпосередньо туди. Тут важливо розуміти, що існує певний порядок подання документів на соціальну допомогу. У сьогоднішній статті ви дізнаєтесь, як потрапити до пансіонату, яка насправді там «погода», чи допомагає влада цій ланці соціального захисту та найгостріші проблеми геріатричного пансіонату.

За кордоном будинки для престарілих існують дуже успішно. Чомусь в Україні сприйняття людей у цьому питанні дещо різниться від закордонного. Насправді, в молоді вже дещо відрізняється думка щодо пансіонатів, а люди віком від 60-ти років все ще скептично сприймають їх.

Геріатричних пансіонатів в області є три:

– Івано-Франківський геріатричний пансіонат

– Коломийський геріатричний пансіонат

– Коршівський геріатричний пансіонат.

А також територіальні центри соціального захисту населення (в районах, містах).

Івано-Франківський геріатричний пансіонат – це соціально-медична установа загального типу на 200 ліжко-місць для постійного проживання громадян похилого віку, ветеранів війни та праці, інвалідів, які потребують стороннього догляду. До того ж, у пансіонаті можуть проживати люди літнього віку на платній основі. Станом на 20.02.2018 р. на обслуговуванні у Пансіонаті проживають 183 особи, з яких 120 ліжкові хворі, які потребують стороннього догляду. А ще тут проживають 95 осіб з інвалідністю, серед них 54 молодих людини.

Пансіонат – об’єкт комунальної власності Івано-Франківської обласної ради, що підпорядковується Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації. Це неприбуткова установа. Пансіонат утримується за рахунок коштів бюджету Івано-Франківської обласної ради. Територія пансіонату – 3,0 га із садом, павільйонами з місцями відпочинку для підопічних. Приміщення пансіонату налічує чотири поверхи. В установі діють два відділення: медичне та житлове. Кількість кімнат – 102, з яких 13 – одномісних, 80 – двомісних, а трьохмісних – 9.

«Планування пансіонату типове, але неправильне. Довгі коридори та кімнати. У кожній кімнаті має бути туалет та умивальник. Людина повинна мати свій простір. Я так бачила за кордоном. Вони всі живуть по одному. Німеччина, Польща, Чехія, Франція – всюди по одному. Щоразу, коли я повертаюсь з нової країни, хочеться впроваджувати щось нове і в нас. Ми повинні розвиватися та покращувати умови проживання людей», – розповідає директор Івано-Франківського геріатричного пансіонату Лоріна Деревянко.

Лоріна Дерев’янко – директор Івано-Франківського геріатричного пансіонату

Харчування повинно бути відповідним, зважаючи на те, що у більшості літніх людей є проблеми із здоров’ям, тому харчування не має зашкодити самопочуттю. Та часто чоловіки навпаки є прихильниками дещо калорійнішої їжі. Проте, застілля у Пансіонаті відбуваються чотири рази на день. Середня вартість харчування одного підопічного в день становить 41,50 грн. Для мешканців Пансіонату розроблене дієтичне харчування. Між іншим, контроль за організацією харчування здійснює лікар.

Як зазначають у геріатричному пансіонаті, літні люди забезпечуються цілодобовим медичним обслуговуванням, стаціонарним лікуванням. Тут обладнані такі кабінети: лікарського прийому, маніпуляційний, фізіотерапевтичний, лікувальної фізкультури, стоматоголічний та масажний.

Цікаво, що мешканці Пансіонату мають можливість відвідувати культурні заходи та їздити на екскурсії. Часто у самому Пансіонаті відбуваються концерти, тут виступають учні шкіл, училищ, університетів. Важливо, що в закладі є церква, де відбуваються Богослужіння.

Ми особисто відвідали Пансіонат, щоб побачити умови, в яких проживають літні люди. Завітали у кімнати на двох поверхах, їдальню, кухню, бібліотеку, а також гігієнічні та санітарні приміщення. У кімнатах – вмивальники, телевізори та індивідуальні речі підопічних. Хтось тримає велику карту світу, хтось добірку книг або газети.

У бібліотеці можна побачити чималу добірку книг та два великих крісла для читання. Відразу ж біля книжкових полиць – стіл, де представлені рукодільні роботи мешканців Пансіонату: від бісерних виробів до вишивки хрестиком.

Найбільше нас вразило ставлення працівників Пансіонату до підопічних. Санітарки знають кожного на ім’я, по-батькові та й прізвище. Відчутна повага, турбота і тепло. Люди з інвалідністю особливо прихильні до санітарок, оскільки це молодші по віку підопічні.

Ремонтні роботи першого поверху велися близько 10-ти років, зазначає Лоріна Дерев’янко, директор Пансіонату. 10 років! Можна тільки уявити скільки підопічних за цей час змінилось. А все тому, що не було відповідного фінансування з боку влади. «Одне відділення геріатричного пансіонату ми будували 10 років. Потрібно, щоб влада зрозуміла, що суспільство старіє, і цю ланку потрібно розвивати».

Пріоритетність державних коштів припадає на охорону здоров’я та освіту, а вже за ними – соціальний захист населення. Пасти задніх у цьому питанні нікуди, адже справа із літніми людьми.

Області необхідні приватні заклади. «Ті державні пансіонати, що діють сьогодні, не забезпечують всі необхідні потреби. Звичайно, вартість проживання у приватному закладі буде вищою, орієнтовно від 10-ти тисяч і вище, та все залежатиме від стану здоров’я літньої людини. Приватні заклади – питання нинішнього дня. Керівники області повинні задуматися над цим. Це не цікавить людей до тієї пори, поки особисто не стосується їх».

У пансіонат щодня звертаються люди із проханням прийняти людину похилого віку. Щодня! Тут не зачиняються двері… Та варто визнати той факт, що люди часто бувають некомпетентні у тому, куди потрібно звертатись. У районах є органи соціального захисту на місцях, районні міські управління. Саме в ці установи потрібно звертатися в першу чергу. Там мають оформити документи, надати повну інформацію людині щодо влаштування в заклад.

«От уявіть собі, коли людина, наприклад, з Верховини приїжджає в Івано-Франківський геріатричний пансіонат і каже, що хоче влаштувати свого родича, я надаю інформацію, котру повинні надавати у Верховині, на місці. Так це повинно бути!», – Лоріна Михайлівна.

«Катастрофічність ситуації полягає в тому, що з 183 підопічних пансіонату – 120 лежачих! Це велике навантаження для працівників, котрих, між іншим, все менше з кожним роком. На одну санітарку відповідно до норм припадає 20 підопічних, але сидячих. А лежачих – 10 на одну санітарку. В той час, коли у нас 20. Тобто санітарка має 10 підопічних, яких потрібно нагодувати, переодягти, надати гігієнічні послуги, допомогти в будь-якій ситуації. Така кількість лежачих підопічних на одного працівника – це не нормально. Зважаючи на закордонний досвід, можу сказати, що там один санітар обслуговує двох лежачих людей. Саме тому, охочих працівників на таку роботу мало. Доводиться залучати волонтерів. Єдине, що часто волонтери готові тільки зробити фото та розповісти комусь про те, що вони допомагають. Рідко можна знайти волонтерів, котрі будуть робити все те, що роблять санітари. Таких немає. Годувати, переодягати, мити… Волонтери це не роблять».

Справа в тому, що працівниці виїжджають за кордон, де можуть виконувати аналогічну роботу із кардинально іншою зарплатнею. Заступник директора Департаменту соціальної політики, Людмила Непийвода каже, що роботи в цьому напрямку триватимуть. «Можливо ми будемо преміювати працівників медичного персоналу, збільшувати фонд оплати праці. Потрібно знайти механізм стимулювання, щоб люди не покидали місця роботи».

«Не можна назвати ситуацію критичною, але я вважаю, що сьогодні питання забезпечення одиноких людей, людей похилого віку, котрі потребують постійного стороннього догляду, стоїть гостро! Усі відповідні заклади Івано-Франківської області сьогодні практично повністю заповнені. Старших людей, котрі перебувають в геріатричних пансіонатах, чи людей з інвалідністю, рідко коли забирають від нас родичі»,каже Непийвода Людмила Іванівна, заступник директора департаменту соціальної політики, начальник управління соціального захисту населення».

«Проблема полягає в тому, що багато людей, зокрема й посадовці, не можуть уявити структуру та систему стаціонарних інтернатних установ, які здійснюють догляд. У всіх пансіонати асоціюються із будинком догляду за престарілими, але що ж цей заклад собою представляє, мало хто розуміє…».

Соціальна інфраструктура, зокрема в нашій області:

  1. Геріатричні пансіонати – це заклади, де проживають одинокі люди похилого віку, які потребують постійного догляду. Проживають там безоплатно такі особи, в яких немає працездатних дітей, котрі відповідно до законодавства повинні утримувати цю людину або з певних причин не можуть цього робити; якщо у них є діти пенсійного віку, чи їхні діти є особами з інвалідністю, то такі мають право проживати за бюджетні кошти в пансіонаті. В інших випадках ці послуги надаються за певну плату, тобто проживання оплачується на підставі укладеного договору. 75 % пенсії мешканця геріатричного пансіонату знімається на рахунок установи, а 25% – залишається на картковому рахунку підопічного для власного використання.
  2. Психоневрологічні інтернати – це спеціалізовані соціальні установи, де проживають особи з інвалідністю з психічним захворюванням із середньою та важкою розумовою відсталістю.

З початком становлення незалежної України було запроваджено на законодавчому рівні створення територіальних центрів соціального обслуговування, тобто надання соціальних послуг. Територіальні центри створені в районах та містах обласного значення. При цих центрах створюють різні відділення, зокрема, стаціонарне відділення для проживання одиноких людей, які потребують постійного стороннього догляду. Це невеликі заклади, що в середньому розраховані на 30 ліжко-місць. В області таких закладів близько десяти, та сьогодні такі відділення повністю заповнені. Соціальне відділення в територіальних центрах у своєму підході нічим не відрізняється від геріатричних пансіонатів. Єдина відмінність в тому, що їхня діяльність регулююється двома різними нормативно-правовими актами.

«Зараз я перед собою ставлю завдання звернутися до керівництва місцевих рад, до ОТГ щодо створення нових територіальних центрів. Є багато людей, котрі готові платити кошти, щоб за їхніми батьками відповідно доглядали. Проте, на території нашої області немає жодного приватного закладу, який може за окрему платню виконувати функції приватного пансіонату. Ми б хотіли створити окремі платні відділення при наших геріатричних пансіонатах з поліпшеними умовами. Можливо це будуть кімнати квартирного типу», планує Людмила Непийвода, начальник управління соціального захисту населення.

«Помітила тенденцію, що за останні кілька років соціальною сферою зацікавилась обласна рада. Зазвичай всі вважали, що соціальна сфера фінансується за залишковим принципом. На першій черзі – охорона здоров’я та освіта. За останні роки збільшилося фінансування інтернатів з обласного бюджету»,зауважує Людмила Іванівна.

«Часто бувають випадки, коли відповідно до інформації в особистих документах, ми бачимо, що в літньої людини є працездатні діти, проте, вказано, що проживання повинно бути безкоштовним. У такому випадку ми не можемо зробити проживання безкоштовним. Воно має бути тільки оплачуваним. В молодому віці люди не думають про свою старість, тому часто ображають дітей, не відновлюють з ними стосунки, а в старості діти навпаки від них відвертаються, а як наслідок – вони не можуть потрапити на безкоштовне перебування в пансіонаті».

«У людей ще присутні стереотипи щодо того, чи віддавати своїх родичів похилого віку на проживання в пансіонат. Враховуючи наші релігійні переконання та звичаї, часто буває, коли літні люди самі до нас звертаються. Здебільшого це містяни, мовляв, хочуть спілкуватися з однодумцями, з однолітками, бо це краще ніж перебувати одному в чотирьох стінах».

Отже, неможливо заперечити того, що проблемні питання існують. Важкохворі хоспісні підопічні, кадровий ресурс, проблеми з розширенням місць… Проте, варто зазначити, що діяльність геріатричних пансіонатів в області, зокрема в Івано-Франаківську, зорієнтовані на розвиток та допомогу літнім людям, створення для них відповідних умов для проживання.

Сніжана САМАНЧУК

Фото: Михайло ДЕМКІВ

 

Схожі записи

Залишити відповідь

МИ В СОЦМЕРЕЖАХ

КОНТАКТИ

м. Івано-Франківськ
вул.Галицька,22

Приймальня: тел.: (0342) 77-61-28
Email: [email protected]