Щодня таких як пані Анна сюди приходить до півсотні людей. Одиноких, малозабезпечених, хворих чи бездомних. Та з якою історією і звідки б вони не прийшли, тут їх завжди раді бачити. Добрим словом зустрінуть і смачно нагодують. І так уже понад 25 років. Саме стільки в Івано-Франківську діє Благодійна їдальня «Карітасу». Зрештою, з неї й починалася історія самого фонду, каже отець Роман Дармограй.
Адже стараються тут, як для своїх. Незамінна господиня на цій кухні – Романа Заровецька. Кухар-технолог 5-го розряду.
На це ніхто не ображається. Пані Романі – можна і підвищити голос, кажуть постійні відвідувачі їдальні. Адже її аргумент – беззаперечний.
Усю роботу пані Романа ділить із помічником Андрієм. Та, іноді, зізнається, чотирьох рук на все не вистачає. Тому раді, коли на допомогу приходять звичайні небайдужі люди. Хай лише зберуть посуд – а вже простіше. А от на тутешню кухню потрапить не кожен.
Щодня приходить сюди й іванофранківчанка Іванна Зінько. Набирає повні ємкості їжі. І повертається додому. Там на неї чекає багатодітна сім’я, в якій їй доводиться бути сильною половиною.
Невдовзі дідусь помер. А брат потрапив у лікарню. Тепер Богдан сам навідується у благодійну їдальню. Після занять в університеті.
Цю функцію частково взяли на себе волонтери. Та навіть така звичайна справа – нагодувати потребуючих – насправді дається непросто, зізнаються благодійники. Часто упевненості у наступному дні немає.
У період Великого посту «Карітас» щорічно оголошує «Годину доброї праці». Запрошує небайдужих присвятити час благодійності. Продукти, гроші чи працьовиті руки – усе, кажуть, стане у нагоді. Та додасть упевненості потребуючим, що завтра двері у Благодійну їдальну знову будуть відчинені.
Ірина Головенко, Юрій Храбатин. Новини на «Вежі».
Залишити відповідь