Упродовж своєї багаторічної боротьби ОУН – УПА мали добре структуровані спецслужби. Це була сукупність секретних органів, які здійснювали розвідувально-диверсійне, контррозвідувальне та військово-поліцейське забезпечення бойової діяльності. Існувало також особливе карне судочинство. Каральні функції, як і захист визвольного руху від проникнення ворожої агентури, як правило, здійснювала Служба безпеки. Про це свідчать протоколи допитів СБ і їх комунікати. Це – своєрідні обвинувальні акти та спеціальні застереження для підпілля. Такі документи нині стали надбанням історичних архівів та музейних фондів.
Один із “комунікатів” свідчить про відлучення від національно- визвольного руху чільного провідника ОУН на теренах Волині та Полісся Степана Янишевського -“Далекого”. СБ звинуватила його в розкольницькій діяльності. “Далекий” створив альтернативне антирадянське підпілля. І, по суті, протидіяв комуністичному режиму самостійно.
Після втечі із застінок МДБ свої “комунікати” видали сотник УПА Петро Мельник- “Хмара” та станіславівський провідник ОУН Дмитро Найдич – “Шварно”. Вони поінформували підпілля про обставини свого арешту. І попередили про існування в ОУН аґентурної мережі та пов’язану з цим небезпеку. Це дало змогу розконспірувати низку спецбоївок радянської держбезпеки. Їх спеціально створювали для провокацій серед цивільного населення та фізичного знищення українських повстанців.
Михайло Березень, Михайло Тімаков, новини на Вежі.
Залишити відповідь