26 квітня 1986 року…Цей день увійшов в історію. Найбільша трагедія не лише для України, але й для цілого світу. Вибух 4-го реактора на Чорнобильській атомній електростанції, що дає про себе знати донині. Сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря після аварії в Чорнобилі, була в 40 разів більшою, ніж при вибуху атомної бомби в Хіросімі. ((ЛЮФТ)) Вогнеборців, працівників станції та мирних жителів ніхто і не попередив про небезпечність ситуації. 240 тисяч людей 10 днів ліквідували пожежу на АЕС. Та дихали радіацією. Як наслідок, опромінення вразило близько 9-ти мільйонів людей. Та 155-ть тисяч квадратних кілометрів території.
Він родом із Прип’яті. Міста, яке найбільше постраждало від вибуху. Тоді 29-річний монтажник ЧАЕС Мирон Попадюк був серед ліквідаторів катастрофи. Зі сльозами на очах згадує ті дні. Тоді, каже, і не думав, що змушений буде назавжди покинути рідний дім.
33-ті роковини аварії на ЧАЕС відзначили в Івано-Франківську. Згадали й тих, для кого та весна була останньою. У пам’ять про жертв радіації провели поминальне віче. Та поклали квіти до пам’ятника “І мертвим, і живим, і ненародженим чорнобильцям Прикарпаття”.
Віра Ковцун, Мирон Василик. Новини на Вежі.
Залишити відповідь