20 червня 2023 року надійшла звістка про те, що на Південному фронті під час штурму загинув командир штурмового відділення спецпризначення “Карпатська Січ” Святослав Кондрат. Також Святослав був одним із засновників Івано-Франківського осередку націоналістичної організації “Карпатська Січ” та одним із лідерів ультрасу ФК «Прикарпаття». Займав активну громадську позицію.
В цій статті ми зібрали уривки з різних інтерв’ю, які давав Святослав Кондрат під час війни.
За час повномасштабної війни, Святослав встиг воювати аж на чотирьох напрямках: на Київщині, Харківщині, Херсонщині та Донеччині. Спершу перебував у складі мінометного підрозділу, а згодом приєднався до штурмовиків. Втім, це не перший військовий досвід хлопця. Він ще у 2016 році захищав Україну на Донеччині.
«Коли війна перейшла в нову фазу, Святослав обрав для себе найгероїчніший і найризикованіший шлях – шлях штурмовика – на чолі штурмового відділення йшов у бій в авангарді контрнаступу. Непоправна втрата для Карпатської Січі та всього націоналістичного руху України», – написали в Telegram-каналі «Карпатської Січі».
“Мене дуже приваблювало і цікавило все, що пов’язане з націоналізмом”
“Як тільки приїхав в Івано-Франківськ, бо родом я з міста Болехів, вступив на 1 курс в університет і познайомився з однодумцями в плані націоналістичного руху. Тобто ще в шкільні роки мене дуже приваблювало і цікавило все, що пов’язане з націоналізмом, бо це сильна українська течія, яка дійсно зацікавила мене в той юний період” – розповідав Святослав Кондрат в програмі “Історія незламних” на телеканалі RAI.
Так Святослав вступив в націоналістичну організацію, яка довго не проіснувала. Пізніше хлопець познайомився з лідерами організації “Карпатська Січ” і разом з іншими заснував осередок цієї спільноти в Івано-Франківську.
За декілька місяців до повномасштабного вторгнення Святослав разом зі своєю дівчиною поїхав до Польщі.
“Мав розуміння того, що війна почнеться. І рідним, і їй в тому числі (ред. – дівчині), і друзям говорив, що буде війна, я одразу повернусь, але не мав чіткого розуміння часових рамок: чи це буде через тиждень, чи місяць, а може і за пів року.
Спочатку дійсно не знав яким чином це буде реально зробити (ред- повернутись в Україну). На початку були закриті кордони як на виїзд, так і на в’їзд. Я телефонував до знайомих, які мали зв’язки на митниці, щоб допомогли повернутись в Україну. Ще мене приємно вразили, що Кирило Бабенцов “Кобра” (ред. – командиром бойової групи «Карпатська Січ») додав мене в чат, де було більше 20 хлопців, які повертались з різних країн світу. Тоді дійсно люди повертались з Франції, Чехії, Польщі. Сам Кирило взагалі летів з Мальти на війну. Відкривши новини, я побачив, що всі воєнкомати переповнені, всі стоять в черзі за зброєю, всі повертаються з Європи, щоб взяти до рук зброю і дати відсіч. Просто я застав той час, коли під час АТО мені особисто казали, що туди ніхто мене не кликав, а тут я бачу, що дійсно всі беруться за зброю і їдуть воювати”.
“Коли ми їхали в Київ, всі розуміли, що, напевно, це квиток в один кінець”
Повернувшись в Україну Святослав приєднався до 206 батальйону тероборони Києва. Головним завданням хлопців було тримати трасу Гостомеля. Далі військові поїхали в Бучу.
“Те, що я побачив у Бучі – напевно найстрашніше. Коли ти бачиш десятки мертвих цивільних, які не заслужили цього, які не чекали “руського міру”, а хотіли жити. Серед цих загиблих ще й багато дітей, людей старшого віку розстріляних в машинах, дівчат голих прив’язаних до стовпів. Ще тоді я зрозумів, що буду воювати доти, доки зможу”, – розповідав військовий в інтерв’ю Суспільному.
“Те, що зараз відбувається на Бахмуті – напевно найвеличніша сторінка військової історії українців”
Далі Святослава перевели в Миколаїв. В Херсонській області вояк отримав поранення, але розповідав, що їхній батальйон жодного разу не відступив зі своїх позицій, а тільки рухався вперед. Далі – Бахмут.
“На Бахмуті великі втрати з нашої сторони і великі втрати зі сторони ворога. Не розумію деколи, коли люди тішаться, що от сьогодні вбили 500 орків. Але вони часто не розуміють, що в той самий час могло померти 100 чи 200 наших хлопців. Життя кожної нашої людини, яка зараз є цвітом нації, надією України, воно не вартує навіть 1000 їхніх життів. Те, що зараз відбувається на Бахмуті – напевно найвеличніша сторінка військової історії українців, які героїчно боронять кожен сантиметр землі власними тілами”.
“За незалежність платиться кров’ю”
“Нікому незалежність не давалась задарма. За незалежність платиться кров’ю. Незалежність – це свобода, а свободу потрібно завжди здобувати.
Я йду за справедливістю. Цеглинка за цеглинкою ми збудували осередок “Карпатської Січі”. Ті люди, які хотіли їхати на війну – поїхали на війну. Інші люди займались в тилу різними проєктами.
Коли в мене буде син, а дасть Бог це буде, я в першу чергу відведу його на секцію. Він буде тут з хлопцями кричати, тішитись”.
Слава полеглому Герою України!
Джерела: телепрограма “Історія незламних” на телеканалі RAI;
Тelegram-канал «Карпатської Січі»;
інтерв’ю Святослава Кондрата “Суспільному”
Залишити відповідь