Івано-Франківськ активно завойовує звання велостолиці України. Просторі вулиці, велодоріжки та ще багато чинників сприяють переходу містян на зручний велотранспорт. Це подобається не тільки жителям міста, а й зловмисникам, які охочі до чужої власності.
Крадіжки велосипедів трапляються досить часто, а віднайти такий вкрадений транспортний засіб непросто. Тому пильність не завадить власнику велосипеда.
Іванофранківці поділились власними історіями втрати велосипеда.
Іван
“Мій велосипед завжди стояв у комірчині біля квартири. Декілька разів у неї пробирались невідомі й крали все, що могли. Після цих випадків я залишав велосипед у гаражі, щоб вберегти його від зловмисників. Втім, це не допомогло. Одного разу я побачив, що замок у гаражі зірвано, одночасно серце почало битись швидше.
Прямуючи в гараж я розумів, що побачу там. З острахом тільки здогадувався чи автомобіль поцупили, чи запчастини, чи колеса. В результаті мого двоколісного жовтого коня в гаражі не було.
Побачивши зірваний замок я відчув злість і почуття несправедливості. Неприємно усвідомлювати те, що хтось працює, відкладає кошти на омріяні речі, а інші вирішують їх просто забрати.
У поліцію я не звертався, бо немає фото велосипеда та й сумніваюсь, що його б знайшли. Втім, зараз жалкую, що не звернувся в поліцію, а раптом пощастило б.
Відверто кажучи, я підозрюю одну компанію молодих людей, але доказів немає. Так, якщо не спіймали “на гарячому” – не злодій. До речі, у будинку навпроти є камери нагляду, але знімали вони іншу ділянку. Думаю, злодій добре знав чий це гараж, адже я живу в будинку збоку і не міг побачити, що там відбувається.
Намагаюсь сам відшукати велосипед, поки що без результатів. Гадаю, його продадуть за безцінь, щоб задовольнити власні потреби. Все ж відчуваю, що коли-небудь знайду свій велосипед.
Цікаво було б дізнатись мотивацію злодія. Якби я його зустрів, то він точно б відчув “гарячу руку” за всі ті зломи.
Зараз купив два хороші замки у гараж і контролюю, куди ставити речі, які можуть вкрасти. Найцінніше забрав у квартиру“.
Назар
“На час крадіжки я працював у патрульній поліції. Очевидно, зловмисник про це не знав. Мій велосипед поцупили на сходовій клітці біля квартири. Побачивши, що його немає, я одразу зателефонував у поліцію, зробив публікацію у Фейсбуці та телеграмі. Дочекався слідчо-оперативної групи, яка все зафіксувала і працівники пообіцяли розпочати пошуки. Пройшло понад два тижні, але зі мною так ніхто і не зв’язався.Все ж мене не покидала надія віднайти велосипед. Зайшов на сайт “ОЛХ” і випадково побачив фото свого велосипеда. Я не марнував час і одразу зателефонував за вказаним номером телефону, як охочий його придбати. Ми домовились, що я приїду в ломбард “Комод” на вулиці Вагилевича. Приїхав я туди із паспортом на вкрадений велосипед і екіпажем патрульної поліції. Я сподівався, що без проблем заберу його, але мені повідомили, що це зробити я можу тільки заплативши суму застави або за рішенням суду (на це я б витратив декілька днів). Витрачати час на судову тяганину було марною справою, бо за період нашого спілкування у ломбард декілька разів телефонували, щоб придбати мій велосипед. Своєю чергою працівник ломбарду повідомив, що забирати оголошення не буде, бо на той час велосипед був їхньою власністю. Мою злість в той момент важко описати словами. Все, що мені залишалось – заплатити суму застави. Так я повернув свій викрадений велосипед. З допомогою працівників поліції взяв паспортні дані людини, яка залишила велосипед у ломбарді й ми вирушили за вказаною адресою. Так я знайшов злодія і добряче провчив його“.
Мар’яна
“Наш велосипед викрали з підвального приміщення приватного будинку. Це був досить вартісний велосипед мого чоловіка. Користувались ми ним два роки, чоловік сам купував запчастини, постійно замінював щось. Ми викликали поліцію, все описали, але нам дали зрозуміти, що віднайти велосипед буде дуже складно. Чоловік почав публікувати оголошення на різноманітних сторінках у Фейсбук, але результату не було. Наступного дня злодій повернувся і забрав ще деяку технік, яку раніше не зміг винести. В нас був шок, було неприємно знаходитись у підвалі знаючи, що хтось тут буває.
Звичайно, ми підозрюємо декого, бо тільки знайома людина могла зайти у наш підвал (незнайомець не зміг би легко туди пробратись). Крім того, чоловік днями планував замінювати двері, які деякий час майже не зачинялись, тому це теж знали тільки знайомі.
Тепер ми значно обережніші. Хоч велосипед так і не знайшли, але мене турбує той факт, що це міг зробити хтось зі знайомих.
До речі, під час власних пошуків ми натрапили ще й на аферистів. В оголошеннях чоловік залишав свій номер телефону й одного разу йому зателефонували. Незнайомець повідомив, що віддасть велосипед, якщо чоловік скине певну суму коштів йому на банківську карту. Ми зрозуміли, що це аферист, бо під час розмови було відчутно, що людина навіть не знає наше місто“.
Степан
“Залишив я велосипед біля стадіону “Рух”, коли повернувся його вже не було. У поліцію не звертався, але і я не обережно поводився, бо залишив його не прив’язавши тросом. До речі, у мого друга теж поцупили на тому ж місці велосипед зрізавши трос.
Хоч тепер я обережніший, але злодії про мене не забувають. Декілька місяців тому викрали мою машину. Втім, за пів години поліція затримала зловмисника, який цим займався не вперше“.
Юлія
“Закріплений тросом велосипед я залишила у під’їзді, бо на п’ятий поверх його важко нести. Так я робила понад три роки й ніяких схожих випадків не траплялось. Чоловік побачив, що велосипеда немає й одразу викликав поліцію. Думаю, його поцупив якийсь неблагополучний містянин, бо його вартість не дуже висока. Я розумію, що в нашому місті велосипеди крадуть дуже часто, тому підозрювала, що з нашим теж це може статись. Дуже сподіваюсь, що наш велосипед знайдеться“.
Христина Ткачук
Залишити відповідь