Напевне вже так повелось, що про законодавчі реформи українці знають не більше, аніж про них говорять в мас-медія. Якщо ЗМІ гучно «кричать» про ту чи іншу реформу – суспільство дізнається про неї, нехай не докорінно добре вивчить питання, але буде «в темі». Якщо ж реформа не набуде максимального розголосу – про неї дізнається значно менша кількість людей. Частіше ми перебуваємо в курсі реформи, якщо ці зміни стосуються безпосередньо нашого життя. Сьогодні поговоримо про зміни котрі дійсно стосуються всієї країни. Що Ви знаєте про кваліфікаційний конкурс суддів до Верховного суду України? Що Ви знаєте про кандидатів до ВСУ?
З боку громадськості участь у люстрації суддів-кандидатів виконує уповноважений орган оцінювання суддів – Громадська рада доброчесності. Однією із учасників ради є і представниця з боку четвертої влади – журналістка Наталія Соколенко. Наталія відома, як телерепортерка, учасниця журналістського руху «Стоп цензурі!» та «Самоврядної альтернативної мережі», і вже з 11 листопада 2016-го року – учасниця Громадської ради доброчесності. Отже, більше про суддівську реформу в Україні, доброчесність суддів та поєдання журналістської діяльності із радою доброчесності, а ще про систему, яку намагаються долати не тільки українці, але й весь світ.
– Чому ви вирішили долучитися до Громадської ради доброчесності?
– На правду, я не планувала, але мої колеги із спільноти, котрі з реанімаційним пакетом реформ просували цю реформу, звернулись до мене, аби я теж подала свою кандидатуру,оскільки туди подалися дуже нахабні люди, котрі представляють антиреформаторське середовище. Для того, щоб скласти для них певну альтернативу, вони мене запросили. До того ж, нам вдалося ще на початку усунути тих кандидатів і вони не потрапили до Громадської ради доброчесності. (Більше інформації на цю тему можна знайти на сайті «Українська правда»). Це великий успіх, що ГРД (Громадська рада доброчесності) об’єднала людей з однаковими цінностями, переконаннями щодо того що ж таке «добре», а що «погане». Звісно у нас були, є і будуть дискусії, але це все деталізація та процес, але всі учасники дуже україноцентричні, патріотичні, ціннісні. Вважаю, що це великй успіх, оскільки досвід показує, що далеко не всі подібні органи формуються з людей однаково ціннісних.
– Як поєднуєте журналістську діяльність та роботу в Громадській раді доброчесності?
– Звісно моя обізнаність у судовій реформі, у всіх її аспектах, значно зросла, через те, що я працювала з досьє, з різними документами, спілкувалась з компетентними людьми. Все це підвищило мою ринкову професійну вартість як журналіста. Звісно, що я набагато більше уваги приділяю цьому питанню. Я не вбачаю тут конфлікту інтересів, оскільки Громадська рада доброчесності – це не бізнес, корпорація, чи політична партія. Я всіляко заохочую своїх колег і по «Громадському радіо» і по «Українському радіо» і з телеканалів, сайтів, щоб якомога більше писати на цю тему, звертати на це увагу. Хоча, в цілому нам не вдалось пробити інформаційну блокаду. Якщо брати до уваги центральні ЗМІ, то ми маємо наступну картину: «Інтер» взимку зробив 1 сюжет, а вже навесні було три замовних сюжети, (до речі, через що ми плануємо судитися з телеканалом «Інтер»); ще було декілька сюжетів на»1+1», на «СТБ», «24» та «Еспресо». Всеодно це ніщо. Якщо ви подивитесь голлівудський фільм «Слухання», де теж йшла мова про обрання члена до Верховного Суду США, то це була подія на всю країну! Хоча там йшлося про те, що до одного з кандидатів було пред’явлено звинувачення про сексуальне домагання, але сама природа уваги медіа та всього суспільства до цієї непересічної події – обрання суддів до Верховного Суду, – абсолютно розходиться з тим, що є у нас. Хоча я сама журналіст, але я дуже незадоволена тим, на чому наші медіа концентрують увагу. Звісно, що інтертеймент він важливий, але журналісти, редактори, продюсери, власники мають відчувати ще якусь свою журналістську місію.
Немає уваги на реформах. Тільки в той час, коли йде голосування, наприклад, по медичній чи пенсійній реформах. Конкурс до Верховного Суду – ця подія величезної ваги, але якщо переглянути скільки глядачів було в «YouTube» трансляції цих співбесід з кандидатами до Верховного Суду, то їх було дуже мало, на деяких трансляціях було 10/11 глядачів. Це величезний мінус для процесу конкурсу.
Я сподіваюсь, що можливо друга хвиля конкурсу щось змінить хоча передумов цьому немає, оскільки ринок медіа своєю чергою не реформований, а олігархічний. Олігархи на загальнонаціональному рівні… Місцеві олігархи «тримають», напевне, 95 % ринку. А чи потрібен олігархам чесний суд?
– На суспільному телебаченні є декілька програм, де ведуться журналістські розслідування. Чи контролюєте сюжети що судової реформи?
– Деякі сюжети ми використовували і цитували у своїх висновках, – це сюжети програми «Досудились» на «24 каналі», сюжети «Громадського телебачення» програми «Схеми» та «Слідство. Інфо». Але ж вони не виходять на «1+1», «Інтері», чи «СТБ», які мають найбільшу аудиторію. Ми вдячні колегам за їхню працю. Суспільні та громадські мовники в рази більше приділяють увагу, аніж на популярних каналах. На жаль, у мене немає пояснення чому теми тих сюжетів не стали топовими.
– Якщо брати до уваги регіональне телебачення, то яким чином, на вашу думку, журналісти можуть донести про ті самі реформи, чи конкурс до ВСУ?
– По-перше, журналістам також потрібно цікавитися якимись теоретичними міркуваннями з цього приводу. Сучасна книга «Чому нації занепадають» пояснює, що багатство країни та кожного громадянина не залежить від географічного розташування країни, бо є країни багаті ы на Півночі, і на Півдні, це також воно не залежить від релігії, – багатство кожного громадянина та держави залежить не від того наскільки розбудовані інституції. Якщо є справедливий суд – значить будуть інвестиції, значить у ваших дітей буде краще майбутнє. Ключовим тут виступає саме Верховній суд.
Якщо ви навіть виграєте в першій інстанції, а ваші недоброчесні конкуренти «порішають» питання у Верховному суді, і не прийде інвестор, і не буде у вас в хорошої лікарні, чи доріг тощо… Просто це ще пострадянський та постколоніальний періоди, оскільки українці довго жили в інших державах. Саме тому, здебільшого українці намагалася дистанціюватися від влади. Тепер завдяки журналістам треба розвернути цей корабель. У згаданій мною книзі цікаво написано: «…Ще один актор, або група акторів може відіграти трансформаційну роль у процесі наділення владою – це ЗМІ. Наділення владою суспільства загалом важко координувати та підтримувати без поширення інформації про те, як економічні, політичні порушення допускають ті, хто перебуває при владі… ЗМІ можуть відіграти головну роль у скеруванні наділення широких сегментів суспільства і влади на досягнення цілей далекосяжних політичних реформ…». Інтертеймент та інфотейнмент – це ще не все. Тому журналістам потрібно пояснювати, враховуючи відстороненість і радянської людини, і ще яка знаходиться в культурній окупації Радянської Росії.
– Яким ви надалі бачите розвиток конкурсу то Верховного Суду України?
– Стосовно цього ми з членами ради багато думаємо зараз. Якщо до Верховного Суду потраплять такі кандидати, яких ми люстрували, і точно знаємо, що вони «не чисті», – нам потрібно буде думати над радикалізацією нашої поведінки. Миритися з цим було величезною помилкою, навіть провина його перед колегами. Можливо є ще шлях добиватися добровільної відставки суддів, які були призначеними. Моя думка, що за цим всім стоїть Президент, що все відбувається за його втручання. В ефірі «Громадського радіо» було інтерв’ю з Володимиром Сущенком, котрий відверто сказав, що «апарат» працює. Але тут потрібно розуміти, що ніде в світі досягнення ніхто не подає на блюдечку, люди самостійно виборюють свої права та свободи. Українцям теж потрібно звикнути, що це постійний процес.
Сніжана САМАНЧУК
У виступі на на 24.05. ви привели народну приказку « невістка в…ся « Ваш вцілому виступ правильний, а ця приказка зруйнувала все впечатленіє ! Треба вибирати слова, коли говориш на таку аудиторію !