Композиторка Марія Яремак та співачка Ізабелла Іващенко звучали на благодійному заході за участі королівської сім’ї у Великобританії

“Колискова Вічної Любові” від українок Марії Яремак та Ізабелли Іващенко звучала на благодійному заході за участі королівської сім’ї у Великобританії. Пісня про бажання вберегти найдорожче, історія про матір, яка намагається заколисати свою дитину під час повітряної тривоги, не тільки нагадує світу про війну в Україні, а й допомагає співачкам фінансово підтримувати українську армію. Пісенний авторський проєкт Марії Яремак та Ізабелли Іващенко “Sound of Ukraine” вже побачили й почули в багатьох містах Великобританії.

Про благодійні концерти, виступ перед членами королівської родини, авторський проєкт співачок Марії Яремак та Ізабелли Іващенко – читайте далі.

 

– Як почався ваш шлях у музиці?

Марія Яремак: Я почала свій шлях як піаністка у класичній музиці. Все ж мене все більше і більше цікавило створення масштабних звукових проєктів. Наприклад, оркестрові саундтреки, музика до фільмів, гігантські фестивалі та робота у великій команді. Я завжди дуже активно шукала і була відкрита до всіх можливостей, які з’являлись у моєму житті. Я не зізнавалась, що чогось не вмію, і як тільки мені довіряли нову роботу, то днями й ночами вивчала все необхідне для її втілення, брала консультації у фахівців. Мені доводилось дуже багато працювати безплатно, а кошти в цей час заробляла на плетінні дредів, грі в ресторанах, проводила походи в Карпатах – все, що лише можна придумати.

У Львівській філармонії я розпочала роботу над створенням оркестрових аранжувань, працювала із творами інших композиторів (серед них і Мирослава Скорика), а згодом почали з’являтись все більші та відповідальніші проєкти. Так я стала дотичною до фестивалів “LvivMozart”, “Leopolis Jazz Fest”, створювала музику до перформансів, реклам. Моїм найбільшим досягненням на початку кар’єри стала співпраця із Нідерландами, де я створювала оркестрові роботи для 136 людей на сцені – великого симфонічного оркестру та хору по музиці голлівудських композиторів. Загалом ці концертні програми були зіграні понад 80 разів у багатотисячних престижних залах Амстердаму, Гааги, Роттердаму і т.д.
Мистецтво – це моя велика любов. І мене захоплює цей шлях, адже музика – це мова, яку розуміють у всьому світі. І це можливість передати щось дуже важливе іншим.

Ізабелла Іващенко: З дитинства займаюсь музикою, танцями, акторською майстерністю, пишу поезію і пісні англійською й українською мовами. Переможниця багатьох українських та міжнародних вокальних та хореографічних конкурсів і фестивалів. Також я лауреатка фестивалів “Червона Рута” та “Чорноморські Ігри”, учасниця шоу “Х-фактор”, дитячого пісенного конкурсу “Євробачення”, шоу “Голос Країни”.

 

– Розкажіть про свій авторський проєкт “Sound of Ukraine”, який ви реалізуєте у Великій Британії.

Марія Яремак: Після повномасштабного вторгнення разом із колегою Ізабеллою Іващенко ми організували благодійний перформанс “Sound of Ukraine”, і тисячі іноземців звернули на нього увагу. За короткий час ми вже успішно провели близько 30 концертів, включаючи виступ у культовому кафедральному соборі St. Albans у Великій Британії та благодійній події за участі Британської Королівської сім’ї (Герцог Единбурзький, син Королеви Елізабет – Едвард). Ми неодноразово співпрацювали з британським клубом “Rotary”, з’являлися на місцевому телебаченні, газетах та давали інтерв’ю телеканалу BBC.

На кожному перформансі ми розповідали про те, що просто зараз відбувається у нашій країні.
Більша частина виступів – це наша спеціально створена подія “Sound of Ukraine” -авторський проєкт, який включає музику, фото, спеціально змонтовані відеоряди, щоб максимально занурити публіку в нашу реальність, адже це ті речі, які ми можемо розуміти без слів.

Нам було важливо донести, що за тими всіма цифрами, які зводять просто до статистики в закордонних новинах, стоять людські життя, а також історії дітей, які тільки збирались жити.

 

– Як розпочиналась ваша благодійна робота у Великобританії? Чи складно молодим українським артистам зібрати слухачів на закордонних майданчиках?

Марія Яремак: Ми почали виступати у маленьких містечках, де було близько 50 людей. Крок за кроком ми рухались до все більших місць. Зокрема, у січні ми виступили в одній з найбільших та найкрасивіших катедр Британії – St. Albans Cathedral, а уже у квітні були запрошені виступити на події за участі Королівської сім’ї.

Я вважаю, якщо ви багато над собою працюєте, вивчаєте іноземні мови, з повагою ставитесь до інших, створюєте якісний професійний матеріал, то вас поважатимуть і цінуватимуть у багатьох країнах.

 

– Які відчуття були під час виступу перед королівською родиною?

Марія Яремак: Британія є однією з країн, яка дуже сильно підтримує Україну. І ми дуже цінуємо це. Перш за все ми дуже вдячні, що нас запросили виступити на події такого рівня. Окрім представників королівської сім’ї там було дуже багато відомих та впливових осіб.

Цей виступ дав можливість ще раз переконатись, що всі ми перш за все – люди та проживаємо схожі емоції. Було дуже важливим побачити таке розуміння та підтримку серед всіх, хто був присутній у залі.

Ізабелла Іващенко: Перед і під час виступу, звісно, я трохи нервувалась, адже не кожен день тебе запрошують виступити перед представниками королівської родини. Коли я познайомилася з принцом Едвардом особисто вже після виступу, я усвідомила, що він, є дуже простою і світлою людиною. Він добрий, уважний, ввічливий і дуже любить гумор. Я вдячна, що він почув нас, почув наш меседж і почув як звучить Україна. А ще він висловив особисту підтримку Україні і її громадянам, зауважив, що українці на стороні світла і добра, які рано чи пізно переможуть темряву. Я дуже вдячна, що він і всі учасники його благодійної організації, в якій ми з Марією зараз працюємо, прийняли нас в колектив, підтримують і словом, і ділом, даючи нам можливість говорити про Україну, ділитися нашими особистими історіями й поширювати нашу творчість з усім світом. Великобританія є однією з держав, що активно підтримує  українців не тільки на фронті, посилаючи нам зброю й амуніцію, а й допомагає біженцям адаптуватися до місцевого стилю життя, законів. Коли ми приїхали в Британію з Марією, де і познайомилися, в нас було по сумці за плечима і велике бажання розвиватися і робити щось у своїй сфері, щоб допомогти Україні, людям, нашим сім’ям.

 

– Як вашу пісню “Колискова Вічної Любові” сприймають за кордоном?

Ізабелла Іващенко: Під час кожного концерту я чула і бачила, як в залі ридають люди, як від горя страждають українські матері. Декілька разів через ці трагічні емоції, які я транслювала через себе людям, я плакала під час співу і мені було недобре після виступів. Адже емоції важкі, і хоч в мене ніколи особисто не було такого досвіду, мені було на фізичному рівні важко її виконувати, монтувати відеопрезентації про загиблих дітей, обирати, які історії показати аудиторії, бо їх дуже багато… Це найскладніша і водночас найемоційніша пісня, яку я коли-небудь створювала. І я рада, що співпрацювала з Марією над цією композицією, адже вона музикою дуже точно підсилила силу написаних мною слів.

Марія Яремак: Пісня ще звучала у Нью-Йорку, Лос-Анджелесі, і люди мовчали у залі ще кілька хвилин після виконання композиції.

 

– Чому ця пісня стала такою особливою? І як загалом відбувалось її створення?

Марія Яремак: Насправді створення цієї пісні далось мені дуже складно. Її ідея в мене була давно, бо у сім’ї ми теж пережили втрату малої дитини. Її створення я відтягнула до останнього, дописувала її в день першого перформансу, бо вона була анонсована уже в програмі. Вдячна Ізабеллі, що вона допомогла втілити цю ідею за допомогою слів.

На кожній події ми виконували її зі спеціально змонтованим відеорядом. На ньому були фотографії та відео дітей, які були ще живі, посміхались та не знали, що чекає їх в найближчому майбутньому. Титрами були підписані обставини та місце їхньої смерті.

Монтувати цей відеоряд було шалено складно, трусились руки. Біль був просто нестерпним від усвідомлення того, що ці діти не мали помирати. Ніхто не мав.

Чи не на кожній події після цієї композиції в залі була просто тиша. Багато присутніх теж плакали від усвідомлення того, що відбувається в Україні просто зараз. І що на цьому місці може бути будь-хто.
Дуже багато людей підходили й питали чим вони можуть допомогти, починали донатити для України, надсилати дітям іграшки й т.д.

Ця пісня створена на реальних подіях того, що відбувається в Україні просто зараз. Це те, про що я не можу не говорити. В ній розповідається історія матері, яка намагається вночі заколисати свою дитину за допомогою колискової. Проте в середині пісні починається сирена, яка сильнішає, відбувається “приліт”. Мати розуміє, що дитина померла. В стані шоку вона продовжує співати свою колискову, розуміючи, що її дитина уже стала маленьким ангелом.

Перший куплет – це наче тихе заколисування, ніч. У другому куплеті вступає більш яскравий оркестр, наче яскраві теплі сни, в які поринаєш. В середній частині росте це напруження, ми чуємо звуки того, що відбувається довкола, хоч мати й намагається не переривати свою пісню. Втім, після вибуху все наче ламається. Деякі ноти навмисне звучать фальшиво під час красивої мелодії, аби показати, що уже ніколи не буде так, як було раніше.

– Які ще благодійні концерти ви організовували, щоб підтримати українську армію?

Марія Яремак: Окрім майже 30 подій у Британії, я ще виступала в Ірландії на благодійному концерті у Дубліні. Створювала багато музики, яку виконували уже відомі виконавці на благодійних подіях або з благодійними зборами.

 

– Які у вас творчі плани надалі?

Марія Яремак: Мені дуже подобаються великі роботи, які змушують задуматись про життя або ж несуть в собі дуже теплі та світлі емоції. От знаєте те відчуття, коли ти після фільму в кінотеатрі наче виходиш зовсім іншою людиною? Схоже хотіла б робити і я.

Саме тому одним із напрямків моєї діяльності є оркестри та музика в кіно. Я мрію робити якісне українське кіно, мультфільми. Збираю знання по всьому світі, аби могти потім це робити на найвищому рівні. Зокрема, 23 липня в Голлівуді показували фільм “Земля” Олександра Довженка у супроводі живого оркестру. Композитором та диригентом був Люк Коррадіні, який створив новий музичний супровід, а я працювала над оркестровою партитурою у цьому проєкті. Це перший український фільм показаний у The Motion Picture Academy, який є доволі престижною залою. І я дуже рада, що є частиною цього.

Ізабелла Іващенко: Моя мистецька місія  – хочу об’єднувати людей, адже в нашому світі й так багато речей, які нас розділяють. Дати людям атмосферу або “safe space”, в яке вони зможуть зануритися і відчути себе супергероєм свого життя, або відійти від реальності ненадовго бувши на моїх концертах, або навпаки, щоб люди знаходили розв’язання життєвих проблем в моїх піснях. Хочу, щоб мою музику слухали з покоління в покоління, а мої тексти, звучали так, ніби до кожної людини я звертаюся особисто.

 

Христина Ткачук