ЕКСКЛЮЗИВНІ ІНТЕРВ'Ю

Одне життя на двох: вдома і на сцені

Одне життя на двох: вдома і на сцені

Музика, творчість – справа життя, що об’єднує. Єгор Грушин та Роксолана Грушина доповнюють один одного, як в особистому житті, так і на сцені. Дует створено ще у 2011 році. Сьогодні пара музикантів із своєю авторською концертною програмою відвідує чималу кількість українських міст, зокрема Івано-Франківськ.

25 березня в рамках туру з концертною програмою «Together» відбудеться концерт найяскравішого неокласичного композитора та піаніста України Єгора Грушина в дуеті із Роксоланою Грушиною (віолончель) у Івано-Франківській обласній філармонії (19:00).

За 7 років творчості Єгор Грушин дав понад 300 концертів, презентував світу 4 альбоми, одну збірку фортепіанних творів, видану відомим шведським лейблом, та став автором саундтреків до 6-ти вітчизняних фільмів.

«Ми назвали цей тур «Together», як свою одноіменну композицію, що є однією з найулюбленіших як для наших слухачів, так і для нас самих. І, оскільки, ми є партнерами не лише в творчості, а й в особистому житті, на концерті можна буде відчути підтримку й протиставлення жіночого і чоловічого, емоційного і виваженого, гармонійного та мелодійного. Ми плануємо показати як милозвучно поєднуються і доповнюють одне одного королівське звучання роялю та бархатний тембр віолончелі…», – діляться артисти.

– Чим особлива програма «Together»?

Роксолана: В турі ми презентуємо програму «Together», яка зроблена спеціально для роялю та віолончелі. Коли Єгор виступає з оркестром, чи квартетом, вони є супроводом до його інструменту, а в цій програмі – це два рівноцінні інструменти, які доповнюють один одного. Від цього і назва «together», що в перекладі – «разом». Як в особистому житті, так і на сцені ми доповнюємо один одного, є партнерами, підтримкою одне одного. Це і є ідеєю всього туру. Спеціально для цієї програми створювались нові аранжування вже відомих творів. А також ми виконаємо на найближчих концертах декілька композицій, які будуть записуватись для нового альбому

– Наскільки складно заявляти про себе в Україні неокласичному композитору та піаністу?

Єгор: Завдяки Інтернету заявити про себе стало значно простіше. Головне – це знайти свою цільову аудиторію і шляхи комунікації з нею.

Де, на Вашу думку, краща платформа для розвитку музикантів, в Україні, чи за її межами?

Єгор: Умови для розвитку музикантів, як на мене, рівноцінні, а от для розвитку музики, як “продукту” – умови за межами України все-таки кращі.  За кордоном є сформований ринок, є значно більше хороших концертних майданчиків, інструментів, музичних студій.

– Чи складно працювати в дуеті із другою половинкою? Плюси та мінуси?

Роксолана: Працювати в дуеті дуже цікаво. Зрозуміло, що є свої труднощі і мінуси, але плюсів більше. Коли працюєш вдвох, відповідно вдвічі більше ідей, емоцій та способів покращити матеріал.

Жінка та чоловік самі по собі відрізняються між собою не лише фізично, а й емоційно. Водночас кожен з нас є наче пазлом і коли нас скласти разом, виходить якась довершена картина. Як в особистому, так і в творчому житті ми доповнюємо один одного і те, чого не вистачає комусь одному – компенсує інший. Єгор більш стриманий в порівнянні зі мною, тому за стриманість та раціональність “відповідає” він. Віолончель ж натомість більш емоційний інструмент, жіночний, повітряний. Сама її форма нагадує жінку. Якщо ж говорити про гармонійність та мелодійність, то тут теж все просто. Єгор дуже вдало підбирає гармонії, оперує ними, жонглює. В нашому дуеті гармонія є канвою, на якій все тримається і будується мелодія, в цій програмі – це моя партія. Здебільшого свої партії пишу я сама. Віолончель наче створена, щоб грати на ній красиві мелодії. Отож мелодійність – моя сильна сторона. А загалом є багато нюансів, де ми проявляємо своє партнерство, розприділяємо обов’язки, ідемо на компроміси.

«В нашому дуеті гармонія є канвою, на якій все тримається і будується мелодія»

– Це перша спільна програма чи ні? Розкажіть про досвід спільної творчої роботи.

Роксолана: Ми з Єгором спільно творимо ще з 2011 року, коли були учасниками одного музичного проекту. Вже тоді вивчили якісь певні особливості одне одного в музиці, «притерлися» як то кажуть. Потім Єгор став мене залучати в свій особистий проект. Спочатку я допомагала збирати команду музикантів (скрипки та альти для різних складів) і сама грала як сесійний музикант разом з ними. Також моя віолончель була солюючою в деяких саундтреках, які написав Єгор. Були й концерти, на яких ми грали вдвох, але лише в другому відділі. Перший більший відділ був завжди сольним. Якщо говорити про повноцінну програму, то програма «Together» – це наша перша дуетна програма. Над аранжуваннями працювали ми вдвох і вважаємо її дуже успішною.

– Які творчі плани?

Єгор: Після туру я буду увесь в роботі, сідатиму за написання нового альбому. Я повністю планую поринути у творчий процес. Для цього потрібен час і щоб нічого не відволікало. А восени 2018-го планую презентувати свій п’ятий альбом.

– Яка Ваша аудиторія?

Єгор: Наша аудиторія дуже різноманітна, вона формувалась і збільшувалась на очах. Спочатку моєю аудиторією були близькі та друзі. Коли я почав давати концерти, мені було 19. Відповідно, моя аудиторія теж була не набагато старшою на початках. Але зараз впевнено можна сказати, що в аудиторії нема чітких вікових рамок. Здебільшого це молодь і дорослі люди, часто приходять і старші. Буває, що батьки приводять дітей, які навчаються в музичній школі, щоб вони взяли приклад й більше зацікавились навчанням музики. З малими дітьми відвідувати наші концерти все ж не рекомендуємо, оскільки музика тиха і якщо дитина не дуже спокійна, то зайвий шум може створювати дискомфорт як нам, так і слухачам, й самим батькам.

– Які цікаві історії траплялись під час концертний турів?

Роксолана: Сам тур – це вже цікава пригода, адже ти знайомишся з новими містами та людьми. Це дорога і багато вражень. Якщо говорити про якісь кумедні випадки, то ми неодноразово забували взяти із собою якісь частини концертного одягу, чи інструментів, або апаратури й доводилось швидко щось придумувати на ходу. На одному маленькому концерті декілька років тому, мені навіть довелось грати на дорожній чорній валізі, бо я забула шпиль (така підставка) до віолончелі. Ми поставили переді мною монітор і цього не було видно, але пам’ятаю цей випадок до сих пір.

Сніжана САМАНЧУК

Схожі записи

Залишити відповідь

МИ В СОЦМЕРЕЖАХ

КОНТАКТИ

м. Івано-Франківськ
вул.Галицька,22

Приймальня: тел.: (0342) 77-61-28
Email: trcvezha@gmail.com