Роман Мартинчук: «Всім вже набридла пластмасова цифрова ера. Люди повертаються до вінілу»

Створити у місті новий унікальний простір? Дати людям щось нове із присмаком старого, щось справжнє і таке, до чого будуть повертатись? Так! Якщо ти любиш свою справу, то ділитись нею з кимось – вдвічі приємніше. Чого ще не було у Франківську, так це місця де, можна було б придбати справжні вінілові платівки та все необхідне для їх звучання. Простору, де можна зануритись в живу музику на платівках.

Вже завтра 16 грудня у місті відчиняться двері саме такого закладу. Роман Мартинчук – автор ідеї, власник закладу, ді-джей та фанат справжньої музики, починає свою громадсько-просвітнцьку діяльність у нашому місті. Приміщення для студії чоловік обрав не випадково, саме на шостому поверсі висотки «Укртелекому», що на Січових Стрільців, відкривається чудовий вид на центральну частину міста. Роман має на меті проводити в музичному просторі різноманітні майстеркласи, лекції, вечірки. “Мені б хотілось більше окультурити людей, донести до них те, що слухати вініли, слухати справжню музику – дуже цікаво та пізнавально”, – каже Роман Мартинчук. Більше про ініціативу в ексклюзивному інтерв’ю!

ІДЕЯ

Все починалося з любові до музики. Я ді-джей, який давно грає на вінілі, на платівках. Та завжди існувала проблема того, що не було де брати матеріал. Постійно хотілось поновляти свою вінілотеку, формувати базу музики. В Україні на це був дефіцит. Якщо комусь були потрібні платівки, то їх замовляли із-за кордону. Та вже зараз почався «бум» на відновлення життя вінілу, ця тема знову актуальна.

У 2005-2006 роках, коли відбулась цифрова революція, яка в принципі вбила всі фізичні носії: вініл, лейбли, студії, які випускали вініл. Пройшло 10 років і сталось так, що навіть ті лейбли, які були закриті – знову відкриваються. Люди подіставали із своїх горищ старі програвачі, свої старі колекції вінілу. В сучасному світі всім вже набридла пластмасова цифрова ера. Люди повертаються до чогось справжнього, натурального, живого… Платівка і є тим справжнім фізичним носієм, який дуже гарно передає живий звук.

ПОПИТ

У Івано-Франківську є люди, котрі скуповують велику кількість вінілу, котрі полюють за цим матеріалом: за свіжими, унікальними платівками, за різноманітними виданнями. Попит є та продовжує зростати. До того як відкрити цей магазин, багато продукції я реалізував в Інтернеті. Тому знаю, що людям це потрібно. Саме тому виникло бажання зробити це відкрито, для людей.

З ЧОГО ПОЧАТИ?

Для початку, як і в будь-якій справі, потрібне бажання. Коли мене запитують, що потрібно для того, щоб почати слухати вініл, я пропоную знайти старий програвач, неробочий, радянський, чи будь-який інший в поганому стані, оскільки його дуже легко відновити, «поставити на ноги». А далі придбати, якщо потрібно, нову головку, поміняти пасок, зробити профілактику абощо. А якщо навіть такого немає, то можна купити б/у за гривень так 500 на ринку, чи OLX, та підключити до домашніх колонок. Часто люди помиляються, вважаючи, що для того, щоб почати слухати вініл, потрібно витрачати багато коштів. Це не так. Навіть у Івано-Франківську на звичайному «синьому базарі» можна купити все потрібне.

ФОРМАТ S2DIO

Я не обрав маленьке підвальне приміщення, де б продавав платівки, а орендую велику студію, для того, щоб проводити громадсько-просвітницькі акції, майстеркласи, лекції, вечірки. Мені б хотілось більше окультурити людей, донести до них те, що слухати вініли, слухати справжню музику дуже цікаво та пізнавально. Також у мене є школа ді-джеїв, тому в студії відбуватимуться навчальні курси. Хочеться донести до людей, що таке платівка, що таке вініл, що таке фізичний носій музики.

ВІНІЛ: ТАК/НІ

Часто люди кажуть, що платівки їм не потрібні, оскільки сьогодні є Google Диски, Google Play, ITunes, MP3, можна все слухати на комп’ютері. Але от уявіть собі, що комп’ютер перегорів, поламався, чи ще щось трапилось із цією машиною. То де буде ваша музика? Будьмо відверті, це уявний носій якого немає. А платівка – це річ, це твоя музика, твоя пісня, це твоя композиція.

МУЗИКАНТИ НА ВІНІЛІ

Зараз настав той час, коли добрий музикант хоче видаватись на платівках. Оскільки саме платівка має те звучання, яке не передає жоден інший носій. Сучасні українські виконавці, які з’явились останніми роками, мають навіть свої лейбли по виданні музики. Наприклад, такі як: ONUKA, Іван Дорн, гурт «Скрябін», «Океан Ельзи». Тобто будь-який поважаючий себе музикант, гурт хочуть мати «себе на платівках». Я також пишу музику і вже багато років мрію про видання авторської платівки.

АСОРТИМЕНТ

Для того, щоб підібрати для людини платівку, потрібно спочатку з нею поспілкуватися. Це дуже індивідуальний вибір. Є люди, які слухають тільки рок, або електронну музику. А є ті, хто слухають всю музику, тому обирають щоразу інше. Вважаю, що потрібно розвивати свої музичні смаки. Маємо той факт, що наші батьки – вихідці з Радянського Союзу, а тоді навіть джазу не було. Все було заборонене, нікому не було вигідно, щоб людина займалась саморозвитком, щоб думала. То що заважає зараз розвивати свої музичні смаки? Що забороняє чути музику виключно красиво?

ПРО КОМЕРЦІЙНУ СКЛАДОВУ

Звісно мають місце побоювання, оскільки комерція це завжди ризики. Проте, я чомусь впевнений, що все буде добре, оскільки в першу чергу я хочу зацікавлювати людей музикою, вінілом, музичним розвитком. Комерційні переживання є, але я вірю в просвітницький успіх в Івано-Франківську.

В ГОСТІ ДО S2DIO

Важливість закладу в тому, що від ранку і до вечора ми відчинені. Магазин – це, напевно, не дуже влучне слово, це скоріше – музично творчий простір. Це місце, куди людина може прийти, поставити свою улюблену платівку, приготувати чай, або каву та просто слухати музику на вінілі. Для цього не обов’язково щось купувати, чи за щось платити. Будь-хто може зайти погрітися. До мене часто приходять старші мужчини, для яких вініл – це ніби повернення у молодість. Багато хто у нас знаходить перевидані старі платівки і знову поринає у “колись”.

СКІЛЬКИ ЖИВУТЬ ПЛАТІВКИ

Кожна платівка має свій ліміт програвання. Такий ліміт може становити, наприклад, 10 тисяч раз. Насправді, дуже важко «заслухати» платівку так, щоб вона вже не грала. Найбільше платівкам шкодять бруд та пилюка. Якщо платівка зберігається в герметичній плівці, якщо на неї не потрапляє пилюка, то вона гарно збережеться. Важливо також при прослуховуванні її не сильно дряпати. Весь секрет у бережному ставленні.

ВМІСТКІСТЬ ПЛАТІВКИ

Як записана платівка: це канавка, куди впадає голка, а в канавці є нерівністі. Коли голка б’ється по цих нерівностях – відбивається звук на динаміки. Існують альбомні та ді-джейські платівки. Між ними є кардинальна різниця, яка полягає в тому, що альбомна платівка має декілька пісень, наприклад чотири, а на ді-джейській – тільки один трек. Ді-джей частіше використовує свою платівку, аніж людина вдома. Тому така платівка швидше знищується зважаючи на кількість користування. Вони нарізані зовсім з іншими інтервалами, з іншою відстанню.

ВАРТІСТЬ ПЛАТІВКИ

Наприклад, радянську б/у платівку в гарному стані можна купити від 50-ти гривень. Та загалом, платівки є різні. Ціна відносина, оскільки все залежить від видання, лейблу, року, тиражу, рідкості тощо. Є платівки з обмеженим тиражем, тому платівка стає популярною і за кордоном, а це означає, що вартість такої може становити й сотні євро. Така ситуація з платівками ONUKA з альбому VIDLIK, це була лімітована серія, тому зараз їх купити нереального. Однак, в середньому платівки коштують 500-600 гривень, та є і по 1000. А от ді-джейський вініл орієнтовно коштує 20 доларів.

ДІ-ДЖЕЇ НА ВІНІЛАХ

Саме поняття ді-джея сьогодні дуже спекульоване. Для того, щоб стати ді-джеєм і купити вініл, дехто ладен продати машину чи будинок. А хтось приходить на вечірку із флешкою – і теж називається ді-джеєм. Основа ді-джейства будувалась саме на платівках, а все, що придумалось далі, всі трансформування – це вже щось інше. Кожен поважаючий себе ді-джей має колекцію вінілу і вміє на ньому грати.

ПРО ПЕРШУ В ЖИТТІ ПЛАТІВКУ

Мені було 10, а братику 5 коли ми вперше слухали музику на платівці на старому батьківському програвачі. Ми задряпували татові платівки до неможливості. Звідки я тоді знав, що можна платівкою зробити скретч? Малими пальчиками совав по платівці туди-сюди. Це були мої перші платівки. Таку справжню музику я слухав з дитинства. А потім, якось наприкінці дев’яностих я потрапив в один із закордонних магазинів з одягом, де помітив гарну музику. Підійшовши на звук, я побачив темношкірого хлопця з дредами, який стояв за столом із музичними програвачами. Мені стало цікаво, що він там робить. Коли я підійшов ближче, то побачив, що він крутив платівки. Я тоді не міг зрозуміти, що він таке робить на тих платівках, але це було дуже цікаво. Склалось так, що протягом року-другого після того, я потрапив в один з київських клубів, де грав ді-джей на платівках. Я познайомився з київськими ді-джеями, які почали мені розповідати про гру на вінілі. У далекому 2001-му ми привезли тих ді-джеїв в Коломию і там робили перші вечірки. Після того, я викупив у них програвачі. Поступово, крок за кроком почав збирати вініл. У 2005-му році справа дещо призупинилась. Та вже близько двох років тому, я знову повернувся у вінілову родину.