Татуювання малюють на вашому тілі спогади, життєві моменти та історію. Індустрія тату в Україні досить юна галузь, яка активно розвивається. Про цю справу ми вивідали все і більше у майстра тату з Чернівців, який наносив татуюванн я багатьом голлівудським зіркам – Віталієм Поповим.
Майстер працює у цій сфері багато років, дозволяє собі не робити тату, які йому не подобаються, а також навчив цій справі свою дочку. Він власник двох тату-студій та неординарного бару в американському стилі у центрі міста. Найулюбленіший вид пересування – чорний байк, від вигляду якого перехожі затамовують подих.
– Чому і коли Ви почали займатися тату?
– У цій справі я вже багато років. Люди, які довго займаються однією справою стають легендами. Сьогодні індустрія тату набагато крутіша аніж 15 років назад. Підростає талановита молодь. У мене зараз навчаються багато студентів. На правду, молоді у наш час простіше навчитися, аніж колись нам. Багато київських майстрів стали легендами, також знаю татуювальників у Америці, які хизуються вже не роботами, а довголітнім досвідом. Вони психологи, мають індивідуальний підхід до кожного клієнта. У досвідчених майстрів із віком втрачається зір, тому роботи хочеться брати такі, які лікують духовно. У такому статусі починаєш «перебирати харчами».
– Хто і де навчають майстерності тату?
– В Україні індустрія тату на відповідному рівні, оскільки у нас хороші художні школи. Ми маємо чим пишатися. Сьогодні є все: майстри, Інтернет, обладнання – тільки гроші дай.
– Ви працювали у студії тату в Америці, а саме у Голлівуді. Що для вас цей досвід?
– Це був досвід з життя. Вдома я працював саморобною машинкою, а коли поїхав до Америки думав, що все знаю і вмію. Та все виявилось навпаки. Там я багато чого навчився: цінувати час та клієнтів. Я працював у самому центрі Голлівуду, де кожен день – це новий день. Працювати було дуже цікаво. Щодня трапляються пригоди. Я працював по 16-ть годин, фактично жив на роботі. Мій рекордний час роботи з 11 до 6 ранку. Це відбулось у мій День народження, у День закоханих. Я тоді зробив близько восьми татуювань та заробив багато грошей, але через втому я ледь дійшов додому. Тоді, як американці могли дозволити собі вживання наркотиків, які б додавали енергії. Я чомусь із цим ніколи не дружив, бо люблю життя таким, яким воно є. Як говорив Кузьма: «Життя прекрасне, а наркотики позбавляють тебе можливості бачити його».
– Ви працювали у Голлівуді, в осередку відомих людей. Кому доводилось наносити тату із зірок?
– Я бачив усіх. З найвідоміших кому робив тату – це Авріл Лавінь. Далі були відомі рок-музиканти, панк гурти, телевізійні зірки та багато інших. Якось, я брав участь у одному із голлівудських шоу. А ще, коли я збирався їхати додому мене запросили знятись у рекламі, та до останнього не говорили у якій саме. На кастингу вибрали п’ятірку людей, серед яких був і я. Але так і не дізнавшись кого обрали, і яка це була реклама, я поїхав додому. Може це була якась крута реклама, типу Кока-Кола абощо. Можливо і варто було ризикнути, та мені дуже хотілось додому.
– Яка філософія татуювань?
– Все просто, як і життя. Ми самі все ускладнюємо. Так само із татуюваннями. Якщо хочеш зробити, то зроби і не парся. Воно не буде заважати жити, а навпаки підштовхуватиме крокувати далі. Ти зробив річ, яку забереш із собою на той світ, тому – це свобода. Коли прийде старість, я буду дивитися на свої татуювання і згадувати кожну мить, яка пов’язана із моментами життя, і мій мозок буде працювати.
“Коли прийде старість я буду дивитися на свої татуювання і згадувати кожну мить, яка пов’язана із моментами життя”
Коли мені задають безглузде питання: «Що ти будеш робити із своїми руками у старості?», – я відповідаю, що буду показувати. Натомість маю зустрічне питання: «А ти, що будеш робити зі своїми?». Я буду щасливий від того, що показуватиму, а ти будеш дивитися на мене.
Тому, філософія дуже проста – це свобода. Роби те, що тобі подобається і все. Кожне тату з чимось пов’язане. Головне, щоб воно не зашкодило здоров’ю. Потрібно одразу вибрати місце, де ти будеш робити тату та переконатися у стерильності.
– Чи знаєте Ви про летальні випадки від нанесення тату?
– Багато трапляється. Найскладніші проблеми – це гепатит, СНІД, а далі – травмування шкіри, чи гангрена.
– Як застерегтись від захворювань?
– Сьогодні техніка нанесення тату дуже просунута, тому такі речі, як: стерилізатор, обеззаражувач – відсутні, оскільки все одноразове. Не потрібно «великого розуму», щоб прийти до татуювальника і побачити на власні очі, що він при тобі відкриває всі одноразові речі.
– Чи правда те, що коли Вам не до вподоби зображення, яке клієнт хоче зробити, ви його не нанесете?
– Я вже майстер, який може відмовити клієнту. А не прийнятий клієнт – це відмова від власних грошей. Та якщо ти відмовляєшся від грошей – значить вони у тебе є. Інколи намагаюсь переконати зробити щось інше. Трапляються проблемні люди, котрі просто «виносять мізки»: їм вже не подобається тату, вони з ним не можуть жити, мовляв, не входять в роль. Тому у цій справі потрібно бути психологом, розмовляти з людиною, дізнатись, що у її голові в момент вибору тату.
– Ви відверто говорите, що тату Вам не подобається?
– Я можу просто проігнорувати, чи записати клієнта на три місяці вперед. А він через два тижні передумає. От нанесеш татуювання, а він уже через п’ять хвилин жаліє про це. Тому варто дати людині час для роздумів.
– Якими роботами найбільше пишаєтесь?
– Таких немає. Я завжди критикую кожну попередню роботу, оскільки майстер повинен постійно вдосконалюватися.
– Чи часто звертаються до Вас із проханням переробити татуювання виконане іншим майстром?
– Таке часто трапляється. Я завжди запитую таких клієнтів, чому ж вони не зроблять нове. Я намагаюсь пояснити, що тату старіє разом із ним, що у нього чисте тіло, і рекомендую робити нову. Це набагато цікавіше, коли буде з чим порівняти попередню. Це дуже оригінально виглядає, коли біля старого тату – нове. Вони відображають характер людини у різні часи, вони мають свою історію. Татуювання старіють разом із нами. Звичайно ж не хочеться переробляти за іншим майстром, але якщо «кров із носу» потрібні гроші – тоді берусь за це.
“Татуювання старіють разом із нами”
– Ідучи по вулиці часто зустрічаєте на тілах людей свої роботи?
– Обличчя забуваються, а татуювання залишаються у пам’яті. Татуйованих людей у нас досить мало. Будучи у Європі, чи Америці на кожній людині бачиш тату. Якось на пляжі у Болгарії я усвідомив, що там я один із татуюванням. Можна сказати, що у цій сфері ми ще нічим не займаємось. Нам потрібно років зо 40.
– Чому так?
– У нас тату-індустрія актуальна тільки близько десяти років. Якраз зараз ця справа набирає обертів. І ще – це недешеве задоволення. Якщо будуть відповідні зарплати – татуюватись будуть усі.
“Обличчя забуваються, а татуювання залишаються у пам’яті”
– Які вікові обмеження для нанесення тату?
– Ми відштовхуємось від законодавства, тобто з 18-ти років. Хоча, знаєте, я пригадую себе у дитинстві, і якщо б у мене була можливість тоді зробити тату, я б і у 12 зробив.
Якось одна жінка привела до мене семилітнього хлопчину в якого всі руки у татуюваннях. Хлопчаки у дворі знайшли якусь машинку і розмалювали йому руки. В цьому, можливо, є якась індивідуальність.
– Як вдалось зібрати команду професіоналів, майстрів тату і відкрити дві студії?
– Все вийшло само собою. Спочатку відкрив одну студію, а з часом, коли моя дочка завершила навчання і почала працювати, я вирішив відкрити ще одну студію.
– Татуювання для Вас уже сімейна справа?
– Виходить, що так. Донечка моя навчалась у художній школі та художньому училищі. Я бачу, що вона кожного дня прогресує і йде вгору. Буквально минулого тижня наніс їй тату.
– Чи не хотіли б ви знову працювати в Америці? Чи, все ж таки, хочеться розвивати цю індустрію в Україні?
– У мене дурнуватий склад характеру. Я не люблю приходити на все готове, мені подобається будувати все самостійно. Там все є, а це мені не цікаво. Хочеться будувати все самостійно.
“Я не люблю приходити на все готове, люблю будувати все сам”
– Чи контактуєте, спілкуєтесь, обмінюєтесь досвідом із майстрами тату в інших містах?
– Ми зустрічаємось раз у рік на фестивалі тату в Києві. Там і спілкуємось.
– Часто говорять, що людина яка одного разу зробила тату, не зупиниться на одній. Чи правда це? Процес болючий, та багато кому він подобається. Чому так?
– Це, свого роду, наркоманія. При нанесенні відбувається потужний процес. У декого ця анестезія, яка виділяється, зашкалює, відбувається передозування. Спочатку людина терпить біль, а потім хоче до цього відчуття повернутись. Це затягує. А для декого татуювання – це як нова придбана річ, яка робить тебе щасливим.
Сніжана САМАНЧУК
Залишити відповідь