ЕКСКЛЮЗИВНІ ІНТЕРВ'Ю

Юрій Пітчук: «Мурали – це не креативний вибрик, а продумана робота»

Юрій Пітчук: «Мурали - це не креативний вибрик, а продумана робота»

З появою сучасних муралів у Івано-Франківську, жителі міста все частіше обговорювали доцільність, влучність, тематику й візуальну естетику малюнків на стінах будівель. Велось чимало дискусій та суперечок, та з кожним новим муралом – реакція стає спокійнішою. Автором великої кількості таких робіт у місті є Юрій Пітчук. Художник вважає, що красиві мурали мають витісняти рекламні щити, білтборди. “Моя глобальна ціль – винести український монументальний живопис на світовий рівень”, – говорить Юрій. Сьогодні художник розповів про те, наскільки складно дається робота над створенням муралів, як реагує на критику та чи вміють франківці правильно сприймати вуличний стріт-арт.

Приміщення школи в Більшівцях

– Яким був ваш перший малюнок на стіні будинку, яким був перший мурал?

– Моя перша робота на стіні була оформлена в автомайстерні мого друга. Це був стилізований портрет: мозком майстра стали поршні і гофровані труби. Хоч розміри зображення були досить великі, але намалював я його за декілька годин. З часом кожна наступна робота ускладнювалась, і тепер для виконання чергового розпису мені потрібно мінімум декілька днів.

– Реакції франківців на мурали у місті часто змінювались. Як Ви реагували, реагуєте на різні вислови стосовно цього? Чи спостерігаєте за реакціями містян?

Мені було дивно читати злісні чи агресивні коментарі стосовно досить нейтральних розписів на стінах середмістя, які з’явились минулого року. З одного боку, зрозуміло, бо люди раніше з таким не стикались, тому першою реакцією може бути несприйняття нового. Але трапляються мешканці міста, які хочуть завзято боротись з муралами, скликати комісії і швидко замалювати все створене. Така активність ніби і позитивна, але перед очима постають сотні мафів, тисячі сітілайтів й білбордів. Чому люди не хочуть боротись з ними? Адже ця кольорова інформація більше засмічує наше навколишнє сприйняття, аніж поодинокі розписи на стінах. На щастя, зараз ворожість до муралів стихла, навіть зі своєї практики бачу, що люди вже не з подивом підходять, а з цікавістю.

м. Івано-Франківськ, вул. Миколайчука, 16

– Яка робота на стінах для вас найважливіша? Чи є робота, яка зараз вам не до душі?

– Я, чесно кажучи, людина не сентиментальна, найважливішої роботи у мене немає. А з естетичної точки зору, зазвичай, мені подобається остання моя картина. Завжди стараюсь ускладнювати і удосконалювати свої розписи, щоб кожен наступний був кращий за попередній, тому тішить тільки найновіша творчість.

– Яка у вас мрія у професійному плані? Чи є проект який би хотіли реалізувати у місті?

– Мрій немає, є цілі. Локальна – розвиватись у техніці, розширювати географію розписів, а глобальна – винести український монументальний живопис на світовий рівень. Найбільше мені імпонує зображати людей в різних образах і ракурсах, цікавлюсь традиційними старовинними національними строями, тому в подальшому хотілось би втілювати саме етнічні проекти.

– В яких містах ще створювали мурали?

Більшість муралів створена в Івано-Франківську, окрім цього є декілька робіт у нашій області: Ворохта, Більшівці, Коломия. Є розпис у приватній оселі у Стамбулі. Ще мені дуже цікаво працювати на закинутих будівлях, щоправда, їх локації відомі тільки мені.

м. Івано-Франківськ, вул. Миколайчука, 16

– Наскільки технічно складна робота над малюнком на стіні будинку? Які є ризики? Що може нашкодити роботі?

По-перше, складно фізично. Коли розміри стін великі, встановлюється риштування, по якому треба лізти вверх-вниз, ще й переносити величезні відра фарб. Та й навіть банальний валик з фарбою може важити більше кілограма, а якщо доводиться перекривати 100-200 квадратних метрів по кілька разів, то це явно складніше, ніж у майстерні вимальовувати пензличком.

По-друге, часто виснажує погода. Вітер може здувати з риштування матеріали, а інколи й елементи самої конструкції, дощ – змиває фарбу, яка не повністю висохла. Фарба замерзає на морозі. А ще, від спеки можна отримати тепловий удар… Так що робота не така проста, як може здатись на перший погляд, але мені подобається!

м. Івано-Франківськ, площа Міцкевича

– Які найкреативніші художні ідеї доводилось втілювати в життя?

– Кожна моя ідея є креативною тільки доти, доки вона живе в моїй голові. А вже коли я переношу її на папір і переходжу до реалізації, переді мною залишаються тільки технічні задачі: як правильно відтворити задумане в масштабі, гармонійно вписати у простір. Тому великі розписи – це не якийсь креативний вибрик, а продумана робота.

– Чи починали ви з нічного графіті на будівлях, такі щоб тишком-нишком?

– В юному віці мене зачепила хіп-хоп культура. Багато копіював чужих графіті собі в зошит, а з часом навіть зіпсував декілька стін. На щастя, жодна з тих робіт до наших днів не дожила. А після того, як в мене з’явився перший фотоапарат, назбирав унікальну колекцію графіті з різних районів нашого міста. Потім перейшов до малювання в майстерні, а зараз знову повернувся на вулицю.

Ворохта

Ворохта

– Розкажіть більше про вашу творчу команду, котра працює над створенням муралів.

– На великих муралах мені допомагає моя відважна дружина Марта Пітчук. Дуже радий, що вона переборола страх і разом зі мною пройшла всі труднощі малювання на висоті. Марта, попри освіту монументального живописця, більше часу проводить у майстерні за написанням картин, але завжди готова допомогти в реалізації моїх задумів.

– Який проект на часі реалізуєте?

– Сезон вуличного малювання ми вже закрили, і наразі працюю в майстерні та в комерційних приміщеннях. Така специфіка моєї роботи: в теплу пору я всіх охочих розписати інтер’єр прошу почекати до зими і навпаки.

м. Івано-Франківськ, вул. Миколайчука, 11

– Якщо для іноземців стріт-арт – звична справа, то для українців – ?

– Працювати в монументальному живописі складніше від станкового в тому плані, що картину ти можеш залишити в майстерні чи виставити в галереї, куди приходять тільки зацікавлені люди, щоб дивитись на мистецтво. Особливість настінного розпису полягає в тому, що глядачем є кожен, хто проходить повз будівлю. Тому треба враховувати сприйняття людей кожної вікової категорії і розуміти, для кого ти працюєш.

Європейський глядач готовий до абстрактних, конструктивних, гостросоціальних розписів, а нам складніше сприймати щось нове. Серед населення немає традиції ходити в галерею, музей, на виставку. Тому для більшості людей картина – це якраз такий ненав’язливий сюжет: калина, волошки, синьо-жовті кольори, які ми бачили ще на стінах школи. Це велика культурна проблема, яку треба вирішувати починаючи з найвищого чиновника і закінчуючи місцевим домом культури. На мою думку, ця ситуація змінюється на краще з кожним наступним достойним муралом.

Сніжана САМАНЧУК

Схожі записи

Залишити відповідь

МИ В СОЦМЕРЕЖАХ

КОНТАКТИ

м. Івано-Франківськ
вул.Галицька,22

Приймальня: тел.: (0342) 77-61-28
Email: trcvezha@gmail.com