Антін Мухарський: «Інколи позитив – це сміх крізь сльози»

Людина, у якої не позичати позитиву, сили духу та мудрості. Антін Мухарський відомий під сценічним ім’ям Орест Лютий – український письменник, актор, телеведучий, галерист. Засновник Союзу Вольних Художників «Воля або Смерть» (СВХ), та культурологічної платформи «Український культурний фронт» розповів кореспонденту «Вежі» про літературу, молодих письменників та секрет життєрадісності.
 
– Скільки книг та доробок сьогодні пропонуєте аудиторії на книжкових полицях?
 
– У нас якісна радикальна українська література. Зараз видали три нові книги: «Сказки русского мира», антирадянські повісті і оповідання «Смерть малороса», а також новий альбом Ореста Лютого «Росіян в Донбасє нєт». Це новинки якими я хизуюся та пропоную сталим читачам. Ті, хто тільки долучаються до українського радикального руху читають «Доба. Сповідь молодого бандерівця», бестселер «Жлобологія», книга якиа впродовж трьох років є найбільш продаваною.
 
img_3819-2
 
– Який головний посил у ваших книгах?
 
– Пробудження. Наша література для людей, котрі шукають себе, місце у житті, країну, для людей, котрі не сплять. Ця література не для сплячих, а тих хто спить вона повинна розбудити, примусити думати, включити рефлексії, які стосуються аналізу та вибірковості, включити свідомість.
 
– Як вдається поєднувати всі галузі, у яких працюєте?
 
– Я не думаю – я просто живу. Коли звучить пісня у голові, я її записую, ось і народжується пісня. Раптом відчуваю, що є цікавий сюжет, який може вилитися в оповідання чи повість, тоді я сідаю і пишу. Від цього процесу я отримую задоволення. За допомогою своєї команди ми втілюємо все задумане у життя.
 
img_3831-1
 
– Як Вам вдається завжди залишатися позитивним персонажем?  
 
Я не роблю того, чого не хочу робити. Багато людей існують, а я не хочу щоб життя мене змушувало щось робити. Я роблю те, що вільно ллється з мого серця. Життя, воно постійно намагається мене «шваркнути» мордою об землю, до того ж у мене багато ворогів. Своїм позитивом я позбавляю цих людей сил. Це все складні метафізичні питання. Інколи це сміх крізь сльози. Посмішку потрібно тримати навіть якщо тобі погано. Якщо ти вже взявся дарувати людям позитив, то виконуй свій обов’язок.
 
img_3814
 
– Яка ваша думка стосовно молодих починаючих письменників?
 
– Сьогодні багате підростаюче покоління молодих письменників. Гадаю, що їм потрібно активно про себе заявляти. Мені дуже подобається, коли письменник зрілий. Відверто кажучи, я б не вважав письменника того, кому не виповнилося 35 років, оскільки він має бути досвідченим.
 
img_3815
 
– Які у вас асоціації з Івано-Франківськом?

 
– У центрі Івано-Франківська є кав’ярня, де продають «смачнезні» пиріжки, такі, які були у Радянському Союзі. Коли я приїжджаю до Франківська, то в обов’язковому порядку маю відвідати цей заклад, поласувати пиріжком з яблуком та корицею і гарячим какао. Не тому, що я прихильник Радянського Союзу, це радше звичка.
 
Івано-Франківськ – це місто затишок, у якому можна сховатися від всього світу. А ще, мені дуже імпонує Станіславський феномен, який свого часу вибухнув творчістю. Проте, зараз місто втрачає своїх письменників, через свою «сонливість». Зараз обмаль галерей та місць для тусовки, хоча завдяки цьому в місті можна знайти спокій.
 
Сніжана САМАНЧУК
 

ПОДІЛИТИСЬ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *