Андрій Бондар: «Facebook народжує письменників»

14 жовтня з презентацією нової книжки «І тим, що в гробах…» до Івано-Франківська приїде Андрій Бондар. Збірка малої прози публіциста, письменника, перекладача, блогера Андрія – про любов і про футбол, про політику, пса, сусідів, мишей, мовну філософію, про немитого дідуся Тодося і багато іншого. З Андрієм ми поговорили про роль “Фейсбуку” у суспільстві та журналістиці, про колумністику і улюблені міста.
 
– Андрію, цікаво почути про нову книгу – нестандартну збірку. Що у ній знайде читач?
 
– Моя нова книга вийшла нещодавно, близько двох місяців тому. Це мала проза, яка зібралася сама собою за 13 років. Коли я зібрав ці тексти, подумав: «Чому б не зробити книжку? Все вклалося у сувенірну форму». Мені пощастило знайти добру упорядницю – це Ганна Улюра, без якої не було цього видання. Письменнику важливо іноді знаходити у критиках своїх союзників, а не тільки людей, котрі пишуть про літературу.
 

Мої тексти дуже різні, вони писалися у різних жанрах та будь-яких настроях. Проза частково була видана у різних тематичних антологіях, до того ж, там присутні й легші тексти, які були написані просто у «ФБ». Вийшло таке от поєднання серйозних текстів з розважальними. Гадаю, що у мене більше читачів у «Фейсбуці», тому я радше блогер.
 

img_3934-1

 
– Ви згадали про соціальну мережу «Фейсбук». Чи вважаєте ви, що за «ФБ» майбутнє?
 

– Український «ФБ» – особливий, він виконує не властиву для цієї мережі функцію – являється лабораторією паралельної журналістики та лабораторією сенсів. Ця мережа живе за своїми законами, яку ніхто не контролює. Тут будь-яка маргінальна тема може опинитися у числі найпопулярніших. Цікаво спостерігати за тим, що «ФБ», як певний медіум, форма висловлювання, яка впливає на літературу. Мережа «ФБ» породила багато нових авторів, які тут знайшли свою аудиторію. Цікаво те, що коли ти пишеш сюди, то постійно знаходиш відгук і, це неймовірно стимулює до нового написання та переосмислення.
 

Люди люблять поговорити про моральність у політиці та журналістиці – це завжди гаряча тема у «Фейсбуці». Добре, що є така платформа, яка дозволяє говорити багатьом людям про ці речі. Проте, з іншого боку не варто перебільшувати вплив «ФБ» на свідомість людей, оскільки більшість виборців – люди, які дивляться телебачення. Ми мали б бути зацікавлені у тому, щоб кількість людей, які дивляться ТБ зменшувалась. З кожним роком кількість юзерів «ФБ» в Україні збільшується. Можливо років через три користувачів у «ВКонтакті» стане менше аніж у «ФБ».
 

– Яка діяльність сьогодні для вас пріоритетніша?
 

По-перше, це переклад. Колумністикою останнім часом займаюся рідше. Іноді пишу для сайту «DW». Колумністика – це взагалі дуже класний жанр, через який багато людей відкривають себе. Мої улюблені колумністи: Василь Рибников, який працює для «Цензор.НЕТ» та Леонід Швець, працює для «Фокуса» та «Контраутів». Існує ціла плеяда чудових колумністів. Це дуже перспективна річ, і я сподіваюся, що цей жанр розвиватиметься надалі.
 

bondar_new_7
 
– Розкажіть про творчі плани.
 

– Зараз я написав добру половину прозової книжки, яку сподіваюся видати вже наступного року. Зараз, маючи половину книги, хочеться довести її до фіналу.
 

– Які асоціації з Івано-Франківськом?
 

Асоціації якнайкращі, оскільки я дуже люблю це місто. Я досить добре знаю Франківськ, оскільки я жив тут більше шести місяців. Асоціація – це парк ім. Т. Шевченка та улюблене місце біля озера. Франківськ – це осінній запах кінця вересня, коли починає жовтіти, коли літо здає свої права осені. Я знаю, що тільки у цьому Парку є цей запах.
 

Сніжана САМАНЧУК        
 

ПОДІЛИТИСЬ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *